03 лютого 2026 року м. Харків Справа № 913/80/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представниці АТ КБ "Приватбанк" (в режимі відеоконференції) - Гордієнко В.А.;
представника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) - Биченко А.О.;
державного виконавця (в режимі відеоконференції) - Артюх І.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2809Л/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Луганської області у складі судді Секірського А.В. 09.12.2025 (повну ухвалу складено 15.12.2025) за результатом розгляду скарги представника ОСОБА_1 адвоката Биченка Антона Олександровича на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни щодо примусового виконання рішення у справі у справі №913/80/25
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра", м. Сєвєродонецьк Луганської області,
2) ОСОБА_1 , село Проїждже Старобільського району Луганської області,
про стягнення 4 298 392,48грн,
АТ КБ "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.10.2019 № 34086384-КД-1 в розмірі 4298392,48грн, у тому числі: 3196537,51грн- заборгованість за кредитом, 1101854,97грн - заборгованість за процентами.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.05.2025 у справі № 913/80/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом в сумі 3196537,51грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1100700,67грн. У задоволенні решти позову про солідарне стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Соколівські надра" на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір в сумі 25783,43 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір в сумі 25783,43 грн.
На виконання вказаного рішення 11.09.2025 видано відповідні накази від 11.09.2025.
13.11.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Биченко А.О. звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить:
- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни у виконавчих провадженнях № 79172416 та № 79172098, відкритих на підставі судових наказів від 11.09.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2025 у справі № 913/80/25, яке набрало законної сили 20.08.2025, про стягнення солідарно з ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитом в сумі 3 196 537 грн 51 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 1 100 700 грн 67 коп. та судового збору в сумі 25783грн43 коп. щодо незупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) та неправомірного вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень;
- зобов'язати старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірину Сергіївну зупинити з 23.09.2025 на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та протягом одного року з дня його припинення або скасування відповідно до п. 107 Розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) у виконавчих провадженнях № 79172416 та № 79172098, відкритих на підставі судових наказів від 11.09.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2025 у справі № 913/80/25, яке набрало законної сили 20.08.2025, про стягнення солідарно з ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитом в сумі 3196537грн 51 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 1100700 грн 67 коп. та судового збору в сумі 25 783 грн 43 коп.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни від 23.09.2025 ВП № 79172416 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни від 24.09.2025 ВП № 79172098 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни від 14.10.2025 ВП № 79172098 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги зазначає, що 21.08.2025 ТОВ "Соколівські надра" у відповідності до норм ЗУ від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", який набрав чинності 10.08.2025, звернулося до АТ КБ "Приватбанк" із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту від 31.10.2019 № 34086384-КД-1 в електронній формі на електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту - ІНФОРМАЦІЯ_1
Скаржник зазначає, що з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня його припинення або скасування зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.10.2019 № 34086384-КД-1.
25.09.2025 ОСОБА_1 через адвоката Биченка А.О. звернувся до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про зупинення виконавчих проваджень № 79172416 та № 79172098, відкритих на підставі судових наказів від 11.09.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.05.2025 у справі № 913/80/25.
Станом на 13.11.2025 рішень про зупинення виконавчих проваджень прийнято не було.
У зв'язку з викладеними обставинами, представником ОСОБА_1 було подано до суду скаргу на дії (бездіяльність) виконавця.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/80/25 скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Биченка А.О. від 13.11.2025 № 02 на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни у виконавчому провадженні №79172098 щодо незупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти).
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо незупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) у виконавчому провадженні № 79172098 за заявою ОСОБА_1 від 25.09.2025, проте у зв'язку зі скасуванням мораторію рішенням банку від 04.12.2025, яке станом на дату розгляду скарги є чинним, не оскаржено та не скасовано у визначеному законом порядку, відсутні підстави для зобов'язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) у межах виконавчого провадження № 79172098, відповідно, у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх І.С. у виконавчому провадженні № 79172416 щодо незупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), суд зазначив, що в межах вказаного виконавчого провадження здійснюється виконання наказу про стягнення судового збору за результатами розгляду справи № 913/80/25 у Господарському суді Луганської області, а не стягнення грошового зобов'язання за кредитним договором, а отже на спірні правовідносини не розповсюджується дія пункту 107 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", і у задоволенні скарги в цій частині вимог слід відмовити.
Щодо вимог про визнання неправомірними та скасування постанов виконавця про арешт коштів та майна боржника суд зазначив, що постанови від 23.09.2025, 24.09.2025 та 14.10.2025, прийняті виконавцем до отримання разом з заявою ОСОБА_1 від 20.10.2025 доказів надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" заяви від 21.08.2025 № 21/08-1 про застосування мораторію до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та її отримання кредитором 21.08.2025, і відповідно до виникнення у виконавця безумовного обов'язку застосування вимог пункту 107 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", тому суд дійшов висновку що вимоги скаржника про визнання неправомірними та скасування постанов виконавця від 23.09.2025 та від 24.09.2025 про арешт коштів боржника, від 14.10.2025 про арешт майна боржника є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд звернув увагу на те, що зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
25.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1.Скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 09 грудня 2025 року по справі № 913/80/25 в частині відмови в задоволенні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Биченка Антона Олександровича від 13.11.2025 № 02 на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни.
2.Ухвалити нову постанову, якою задовольнити скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Биченка Антона Олександровича від 13.11.2025 № 02 на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни в повному обсязі.
ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині відмови в її задоволенні, вважає її необґрунтованою та безпідставною через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, послався на те, що нібито АТ КБ "Приват Банк" було прийнято рішення щодо скасування мораторію, а також врахував витяг з протоколу, який, за твердженням суду, свідчить про скасування мораторію. Такий висновок суду першої інстанції на думку апелянта є юридично хибним, ґрунтується на неіснуючому правовому факті та суперечить прямим приписам пунктів 25- 26 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
На переконання апелянта, мораторій у цій справі виник не внаслідок рішення банку, а автоматично - у силу вимог Закону відповідно до п. 26 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодного з рішень, передбачених пунктом 25, а не внаслідок будь-якого управлінського чи корпоративного рішення банку.
Мораторій, що виник у силу прямої норми закону, не може бути скасований волевиявленням кредитора. Закон не передбачає жодної процедури "скасування" мораторію кредитором.
Апелянт також зазначає, що навіть якби банк був наділений повноваженнями щодо скасування мораторію, який виник у силу закону, та прийняв відповідне рішення, суд першої інстанції мав би перевірити, яку саме недостовірну інформацію зазначив позичальник ТОВ "Соколівські надра" та на яку посилається банк, або встановити підтвердження таких обставин наявними у кредитора офіційними документами виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи. Однак, судом було взято до уваги лише копію витягу з Протоколу від 04.12.2025 № 67, з якого не зрозуміло про яку саме недостовірну інформацію йде мова та яким чином її недостовірність було встановлено.
Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність здійснення заходів примусового виконання рішення та не зупинення виконавчого провадження № 79172416 щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 25 783,43 грн.
За доводами апелянта, судовий збір не є самостійним грошовим зобов'язанням, а має похідний характер; не виникає сам по собі і є процесуальним наслідком вирішення спору; має додатковий (акцесорний) характер щодо основного матеріально-правового зобов'язання. Отже, примусове стягнення судового збору за відсутності можливості примусового виконання основного рішення є неможливим.
Також апелянт вважає необґрунтованими висновки суду щодо правомірності постанов державного виконавця про арешт коштів та майна боржника, оскільки юридично значущою є дата виникнення мораторію, а не дата звернення боржника до державного виконавця.
На переконання апелянта, момент виникнення мораторію чітко визначений законом, він не пов'язується з будь-якими подальшими процесуальними діями боржника, закон не вимагає подання окремої заяви державному виконавцю для набуття мораторієм чинності. Фактичне або формальне незнання виконавця про дію мораторію не легалізує незаконні виконавчі дії та заходи примусового виконання рішення.
Мораторій у цій справі виник автоматично з дня отримання кредитором заяви (21.08.2025 року) та діяв на момент винесення постанов про арешт коштів та майна боржника прийнятих 23.09.2025, 24.09.2025 та 14.10.2025 які були винесені в період прямої законодавчої заборони на вчинення таких дій. За таких умов вони є протиправними, підлягають скасуванню незалежно від дати повідомлення виконавця, відмова суду у їх скасуванні ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відмова суду у скасуванні арештів за наявності мораторію фактично залишає боржника у стані триваючого порушення, нівелює дію мораторію як інструменту захисту, суперечить принципу ефективного судового захисту.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2025 справу №913/80/25 передано на розгляд суду у складі колегії: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/80/25 до надходження матеріалів справи.
Повідомлено апелянту, що 24.12.2025 державний виконавець також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/80/25 та ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи (оскарження ухвали) №913/80/25.
05.01.2026 справа №913/80/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/80/25; установлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 27.01.2026 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 03.02.2026 о 16:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
14.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач (стягувач) просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 - залишити без змін.
Зазначає, що п. 28 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо позичальник у заяві зазначив недостовірну інформацію та встановлення цих обставин судом або підтвердження таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для скасування мораторію, поновлення обов'язку позичальника сплати грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), відновлення нарахування грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) та донарахування грошового зобов'язання за період застосування мораторію.
На переконання стягувача (позивача), дана норма не розмежовує, яким чином був застосований мораторій (автоматично чи за рішенням банку) та не позбавляє права кредитора в якомусь з двох випадків скасувати мораторій.
Зазначає, що станом на момент подання відзиву на апеляційну скаргу, рішення АТ КБ "Приватбанк" від 04.12.2025 щодо скасування мораторію за Законом № 4340-IX від 27.03.2025 не скасовано у визначеному законом порядку.
Щодо виконавчого провадження № 79172416 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судового збору зазначає, що виконання рішення про стягнення судового збору під дію вищевказаного мораторію не підпадає, оскільки згідно п. 10-7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" на строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов'язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором.
22.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду від Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Биченко Антону Олександровичу у задоволенні апеляційної скарги повністю.
Заперечення, викладені у відзиві полягають в тому, що державний виконавець не може на власний розсуд застосувати відповідний мораторій та винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. З метою неупередженого виконання рішення суду державним виконавцем направлено запит до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2025 про застосування мораторію.
Зазначає, що зв'язку з тим, що згідно відповіді АТ КБ "Приват банк", заява від 21.08.2025 щодо застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту боржника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до банку не надходила, відмова у зупиненні проведення виконавчих дій надана з дотриманням вимог діючого законодавства, для задоволення вимог боржника у Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції немає підстав.
За доводами виконавчої служби, дії старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є правомірними та відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 задоволено заяви Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх.1149 від 28.01.2026), АТ КБ "Приватбанк" (вх.1195 від 28.01.2026) та представника ОСОБА_1 (вх.1210 від 29.01.2026) про участь в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.02.2026 приймали участь в режимі відеоконференції представниця позивача (стягувача), представниця виконавчої служби та представник ОСОБА_1 (апелянта).
Представник Красного В.М. (апелянта) надав пояснення по суті спору, підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу скасувати в частині незадоволених вимог скарги на бездіяльність виконавця та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Биченка Антона Олександровича від 13.11.2025 № 02 на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх Ірини Сергіївни в повному обсязі.
Представниця позивача (стягувача) заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві, надала пояснення по суті спору, просила оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представниця виконавчої служби також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, у задоволення скарги просила відмовити.
Представник ТОВ "Соколівські надра" в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому порядку та завчасно.
З огляду на те, що явка представників до судового засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи також те, що участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, беручи до уваги стислі строки розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника ТОВ "Соколівські надра".
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення позивача (стягувача) та виконавчої служби, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Луганської області від 26.05.2025 у справі №913/80/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025, позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом в сумі 3196537,51грн, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1100700,67грн; відмовлено в задоволенні решти позову про солідарне стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом; стягнуто з ТОВ "Соколівські надра" на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір в сумі 25783,43грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір в сумі 25783,43грн.
На виконання рішення суду позивачу у справі - АТ КБ "Приватбанк" видано відповідні накази від 11.09.2025.
Враховуючи, що зобов'язання за кредитним договором від 31.10.2019 № 34086384-КД-1 підпадають під ознаки, визначені Законом України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", ТОВ "Соколівські надра" звернулося до АТ КБ "Приватбанк" із заявою від 21.08.2025 № 21/08-1 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту від 31.10.2019 № 34086384-КД-1, яку направив 21.08.2025 на електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту - help@pb.ua.
Постановами старшого державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх І.С. відкрито наступні виконавчі провадження:
- від 23.09.2025 № 79172416 з примусового виконання рішення на підставі наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судового збору в сумі 25783,43грн (том 4, а.с. 53).
- від 24.09.2025 № 79172098 з примусового виконання рішення на підставі наказу про солідарне стягнення з ТОВ "Соколівські надра" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитом в сумі 3196537,51грн, заборгованості за процентами в сумі 1100 700,67грн щодо боржника - ОСОБА_1 (том 4, а.с. 52).
У відповідності до абзацу третього частини другої статті 56 Закону № 1404 постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
23.09.2025 старшим державним виконавцем Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх І.С. в межах виконавчого провадження № 79172416 винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 28 562 грн 37 коп. (том 4, а.с. 62).
24.09.2025 старшим державним виконавцем Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх І.С. в межах виконавчого провадження № 79172098 винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 727 162 грн 59 коп. (том № 4, аркуш справи 63).
14.10.2025 старшим державним виконавцем Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Артюх І.С. в межах виконавчого провадження № 79172098 винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 (том № 4, аркуш справи 64).
25.09.2025 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про зупинення виконавчих проваджень, в яких просив зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79172098 та виконавчому провадженні № 79172416, відкритих на підставі наказів Господарського суду Луганської області від 11.09.2025 у справі № 913/80/25. До вказаних заяв в якості додатку була додана заява ТОВ "Соколівські надра" від 21.08.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту від 31.10.2019 № 34086384-КД-1 відповідно до норм Закону України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" (том 4, а.с 45-46, 106-107).
07.10.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із адвокатським запитом від 07.10.2025 № 07/10/25/1, в якому просив повідомити чи розглянуто заяви про зупинення виконавчих проваджень № 79172098 та № 79172416, подані 25.09.2025, та які рішення прийняті за результатами розгляду вказаних заяв (том 4, а.с 48).
Старобільський відділ державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 14.10.2025 № 11735 повідомив, що станом на теперішній час відсутні правові підстави для зупинення, у зв'язку з тим, що представник боржника не надав доказів надсилання заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики). У зв'язку з чим, державним виконавцем з вищезазначеного питання скеровано запит до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання інформації щодо розгляду заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту в електронній формі на електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту. Після отримання відповіді, державним виконавцем буде вжито заходи, передбачені чинним законодавством (том № 4, аркуші справи 50-51).
20.10.2025 представником боржника подано до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву від 20.10.2025 про долучення до матеріалів виконавчих проваджень № 79172098 та № 79172416 доказів надіслання на електронну пошту кредитора заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (том 4, а.с 54-56).
28.10.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із адвокатським запитом від 28.10.2025 № 28/10/25/1, в якому просив повідомити, чи розглянуто заяви про зупинення виконавчих проваджень № 79172098 та № 79172416, подані 25.09.2025, та які рішення прийняті за результатами розгляду вказаних заяв (том 4, а.с 57).
У відповідь на вказаний запит було отримано лист від 03.11.2025 № 12461, в якому Старобільський відділ державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначив, що у зв'язку з неотриманням від АТ КБ "Приватбанк" станом на 03.11.2025 інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 в особі представника Биченка А.О. від 21.08.2025, державним виконавцем 03.11.2025 направлено повторний запит до АТ КБ "Приватбанк" щодо розгляду заяви ОСОБА_1 в особі представника Биченка А.О. від 21.08.2025 (том 4, а.с. 59).
АТ КБ "Приватбанк" листом від 03.11.2025 № 20.1.0.0.0/7-251021/90258 у відповідь на запит виконавчої служби від 14.10.2025 № 11726 повідомив, що заява від 21.08.2025 щодо застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту боржника Красного В.М. до банку не надходила.
Оскільки станом на 11.11.2025 рішення про зупинення виконавчого провадження не прийнято, Красний В.М. через адвоката звернувся до Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просив за невиконання законних вимог державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненадання відповіді на запити державного виконавця скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнути до адміністративної відповідальності посадових осіб Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", а також зупинити виконавчі провадження № 79172416 та № 79172098.
Станом на 13.11.2025 рішень про зупинення виконавчих проваджень прийнято не було.
Скаржник вважає бездіяльність державного виконавця Старобільського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо неприйняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень протиправною, оскільки останнім не наведено конкретних причин, умов та обставин, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були ним виконані.
Викладені вище обставини стали підставою для звернення до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог скарги в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
Статтею 129-1Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Приписами частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій органів державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження повинно здійснюватися з дотриманням засад верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності (пункти 1, 2, 3, 5 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ є виконавчими документами. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, 10.08.2025 набув чинності Закон України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 № 4340-IX, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктами 23-29.
Пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб'єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності визначених умов.
Пунктом 24 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).
Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.
У разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію.
Рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду.
У разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування:
1) позичальник звільняється від обов'язку сплати грошового зобов'язання за договором кредиту (позики);
2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язань за договором кредиту (позики);
3) зупиняється нарахування грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) (пункт 26 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 107 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доповненого Законом України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", на строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов'язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором.
Щодо вимог скарги про протиправну бездіяльність державного виконавця.
Суд першої інстанції, з огляду на отримання Старобільським відділом державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою представника боржника - Красного В.М. від 20.10.2025 доказів надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" заяви від 21.08.2025 № 21/08-1 про застосування мораторію до АТ КБ "Приватбанк" та її отримання кредитором 21.08.2025, дійшов висновку про те, що у виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 79172098 (щодо стягнення боргу та відсотків за кредитом), а отже бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 79172098 щодо незупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) є неправомірною.
В зазначеній частині ухвала Господарського суду Луганської області не оскаржується.
Щодо доводів апелянта про протиправну бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 79172416.
Доводи апелянта про акцесорний характер судового збору та неможливість його примусового стягнення за наявності мораторію колегія суддів визнає помилковими.
Положення пункту 107 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" прямо обмежують зупинення виконавчих дій виключно щодо грошових зобов'язань за кредитними договорами (договорами позики).
Судовий збір є самостійним грошовим зобов'язанням, що виникає з процесуальних правовідносин (зокрема, як і виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, вчинення виконавчих дій відносно яких апелянтом не оскаржується) та не охоплюється сферою дії зазначеного мораторію, а тому виконавче провадження № 79172416 правомірно здійснюється без його зупинення.
Враховуючи нерозповсюдження дії мораторію на стягнення з боржника судового збору та відсутність підстав для визнання протиправними дії (бездіяльність) виконавця у виконавчому провадженні № 79172416, не підлягають задоволенню похідні вимоги скарги щодо виконавчого провадження № 79172416 про:
- зобов'язання виконавця зупинити з 23.09.2025 на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та протягом одного року з дня його припинення або скасування відповідно до п. 107 Розділ ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти) у виконавчому провадженні № 79172416;
- визнання неправомірною та скасування постанови виконавця від 23.09.2025 ВП № 79172416 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 .
Щодо постанов про арешт коштів та майна боржника.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесення постанов про арешт майна та коштів боржника є обов'язком державного виконавця, який підлягає реалізації під час відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Мораторій, передбачений пунктом 107 розділу XIII зазначеного Закону, має наслідком зупинення вчинення виконавчих дій, але не скасування процесуальних актів державного виконавця, винесених у межах його повноважень та відповідно до закону. Закон не передбачає обов'язку скасування арештів у разі зупинення виконавчих дій.
Зупинення виконавчих дій або виникнення підстав для такого зупинення не є тотожним скасуванню раніше вжитих заходів примусового виконання, що прямо зазначено судом першої інстанції та узгоджується з правовою природою виконавчого провадження як безперервного процесу.
Таким чином, винесення постанов про арешт коштів та майна боржника у виконавчих провадженнях № 79172416 та № 79172098 саме по собі не є дискреційною дією, а є процесуальним обов'язком виконавця, спрямованим на забезпечення реального виконання судового рішення.
Колегія суддів також враховує, що ні Закон України "Про виконавче провадження", ні положення пункту 107 розділу XIII цього Закону не містять припису про обов'язкове скасування арештів у разі зупинення виконавчих дій.
За таких обставин вимоги апелянта про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про арешт коштів та майна боржника є необґрунтованими, оскільки спрямовані на досягнення правового результату, не передбаченого чинним законодавством, і не відповідають правовій природі мораторію як тимчасового обмеження примусового виконання, а не способу нівелювання вже вчинених процесуальних дій.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент винесення постанов про арешт коштів та майна боржника (23.09.2025, 24.09.2025, 14.10.2025) державний виконавець не мав підтвердження отримання кредитором заяви про застосування мораторію.
Лише 20.10.2025, тобто після винесення виконавцем постанов про арешт коштів та майна боржника, боржником було подано докази надсилання відповідної заяви на адресу Банку (стягувача).
Фактичне чи формальне незнання виконавця про існування обставин, з якими закон пов'язує зупинення виконавчих дій, не може бути підставою для визнання протиправними дій, вчинених у межах наданих законом повноважень та за відсутності підтверджених правових підстав для зупинення провадження.
З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця, винесених до моменту виникнення у нього підтвердженого обов'язку зупинити вчинення виконавчих дій.
Щодо доводів апелянта про автоматичне виникнення мораторію в силу Закону та неможливість його скасування.
Посилання апелянта на те, що мораторій, передбачений пунктами 25- 26 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, виникає автоматично та не може бути скасований кредитором, є необґрунтованими.
Суд зауважує, що практичне значення прийняття Закону України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" спрямоване на захист боржників (позичальників і лізингоодержувачів), які постраждали внаслідок воєнних дій, шляхом запровадження механізму мораторію, зокрема, на примусове виконання рішення щодо стягнення коштів за кредитним договором.
При цьому, законодавець виходив з принципу балансу інтересів банків і клієнтів: закон намагається надати позичальникам реальну тимчасову підтримку (щоб уникнути безповоротних втрат), але водночас залишає банкам інструменти для верифікації підстав (перевірка документів, наслідків форс-мажору) і механізмів відновлення нарахувань у разі доведення недостовірності інформації. Зокрема, у разі зазначення недостовірних даних - мораторій може бути скасований.
Так, відповідно до пункту 28 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі встановлення факту зазначення позичальником у заяві недостовірної інформації та підтвердження цього відповідними документами, кредитор має право на скасування мораторію, поновлення обов'язку зі сплати грошового зобов'язання та відновлення нарахування платежів.
Наведена норма не містить розмежування залежно від способу виникнення мораторію (автоматично чи внаслідок прийняття рішення кредитором) та не обмежує право кредитора на його скасування виключно певним механізмом застосування. Таким чином, твердження апелянта про неможливість скасування мораторію волевиявленням кредитора не ґрунтується на вимогах закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішення АТ КБ "Приватбанк" від 04.12.2025 про скасування мораторію є чинним, у встановленому законом порядку не оскаржене та не скасоване.
Колегія суддів також зазначає, що оцінка законності та обґрунтованості рішення кредитора про скасування мораторію не є предметом розгляду цієї справи.
Предметом розгляду за поданою скаргою та апеляційною скаргою є правомірність дій (бездіяльності) державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження та відповідність таких дій вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а не перевірка корпоративних, управлінських чи внутрішніх рішень кредитора (стягувача).
Матеріали справи не містять доказів оскарження рішення АТ КБ "Приватбанк" від 04.12.2025 про скасування мораторію або визнання його незаконним у судовому порядку, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із презумпції чинності такого рішення та врахував його правові наслідки.
Доводи апелянта, спрямовані на перевірку підстав, мотивів чи доказів, якими Банк обґрунтовував скасування мораторію, виходять за межі предмета цього спору та не можуть бути оцінені в межах розгляду скарги на бездіяльність (дії) виконавця.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судовий захист має бути ефективним, тобто здатним реально усунути порушення або припинити його триваючі наслідки.
Завданням судового контролю за діями державного виконавця є не лише констатація порушення, але й надання реального та ефективного судового захисту, який має бути спрямований на відновлення порушеного права або усунення триваючого порушення.
Станом на момент розгляду скарги судом першої інстанції, а також на час апеляційного перегляду, мораторій на примусове стягнення заборгованості за договором кредиту з позичальника та особи, яка є поручителем за договором кредиту припинив свою дію у зв'язку з його скасуванням рішенням АТ КБ "Приватбанк", оформленого протоколом №67 засідання комітету з питань управління непрацюючими активами АТ КБ "ПриватБанк" від 04.12.2025.
За таких обставин відсутній триваючий характер порушення, а отже відсутній і предмет, на який може бути спрямований відновлювальний спосіб судового захисту. Суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії, правові підстави для яких на момент ухвалення судового рішення відсутні, оскільки такий спосіб захисту був би формальним і не відповідав би стандарту ефективності у розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Зобов'язання державного виконавця зупинити виконавчі дії за відсутності чинного мораторію не лише не усунуло б порушення, але й суперечило б вимогам законності та принципу правової визначеності, який також визнається ЄСПЛ складовою верховенства права.
У даному випадку, суд не може зобов'язати орган примусового виконання вчинити дії, які на момент судового розгляду не відповідають чинному правовому регулюванню або спрямовані на відновлення правового режиму, який більше не існує.
Хоча бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 79172098 у визначений період визнана протиправною, відновлення прав скаржника шляхом зобов'язання виконавця зупинити виконавчі дії є неможливим, що виключає підстави для задоволення відповідних вимог як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відмова у задоволенні вимог скарги щодо зобов'язання державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій не порушує право скаржника на ефективний судовий захист, оскільки суд не може застосовувати засіб захисту, який за своїм змістом є неефективним або таким, що не відповідає актуальному правовому стану.
При цьому колегія суддів зазначає, що встановлення факту протиправної бездіяльності державного виконавця саме по собі є належною формою судового захисту, яка створює передумови для реалізації боржником інших способів захисту порушених прав, передбачених законом, зокрема шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди у разі її завдання.
З урахуванням викладеного, у цій справі єдино можливим та процесуально допустимим способом судового захисту є констатація факту протиправної бездіяльності державного виконавця у визначений період, що і було належним чином здійснено судом першої інстанції. Надання додаткового захисту шляхом зобов'язання вчинити дії в умовах відсутності правової підстави для їх вчинення призвело б до виходу суду за межі повноважень та порушення принципу законності.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення скарги шляхом визнання протиправної бездіяльності державного виконавця без застосування відновлювальних заходів, які на момент розгляду справи не могли забезпечити ефективний судовий захист.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів зазначає, що аргументи ОСОБА_1 були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/80/25 обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального та процесуального права; такою, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі № 913/80/25 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.12.2025 у справі №913/80/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.02.2026.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін