Справа № 953/9366/24 Головуючий суддя І інстанції Лисиченко С. М.
Провадження № 33/818/528/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
28 січня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника -Рудницької А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника Рудницької А.В. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 29.09.2024 15:43 м.Харків ар вулиці Сидора Ковпака, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "KIA OPTIMA", р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із засотсуванням спеціального технічного приладу "Alcotest Drager 6810" результат - 1,97% проміле.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Рудницька А.В. подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівниками поліції було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо підстав зупинки транспортного засобу. Крім того, апелянт вважає, що відомості відеозапису який не є безперервним не можуть свідчити про дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду водія транспортного засобу.
Крім того, захисник просила поновити їй пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції повний текст оскаржуваної постанови проголошено не було. Апеляційна скарга у цій справі вже подавалась та була подана вчасно, однак була повернута через у зв'язку із неналежним оформленням. З того час бажання ОСОБА_1 не змінилося, а сторона захисту вживала розумних заходів щодо реалізації свого права на доступ до правосуддя та оскарження судового рішення.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника.
Разом з тим, захисником Рудницькою А.В. було подано клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, яке не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Приписами ст. ст. 221, 280 та 284 КУпАП у їх сукупному зв'язку встановлено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема і ст. 130 цього Кодексу. За наслідками розгляду таких справ суди першої інстанції, у разі наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, вирішують питання щодо накладення стягнення в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Таким чином, у разі оскарження постанови суду першої інстанції справа не розглядається спочатку, як помилково вважає апелянт, а переглядається судом апеляційної інстанції в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, наявних у матеріалах справи.
Отже, КУпАП чітко визначає те, що після прийняття постанови компетентним органом, справа про адміністративне правопорушення вважається розглянутою, а перебіг строків, передбачених ст. 38 КУпАП припиняється. Однак, положення цієї статті можуть бути застосовані компетентним органом вищого рівня у разі встановлення за наслідками апеляційного перегляду порушення вимог ст. 280 КУпАП у рішенні компетентного органу, що виніс оскаржувану постанову.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції дотримано всіх вимог, передбачених ст. 280 КУпАП в частині встановлення підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сама справа розглянута судом першої інстанції 19.05.2025 року з винесенням постанови, якою накладено на ОСОБА_1 стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто у визначений ч. 6 ст. 38 КУпАП строк з моменту події адміністративного правопорушення, яка мала місце 29.09.2024 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника Рудницької А.В. про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП та вважає за необхідне розглядати її апеляційну скаргу на першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, враховуючи відомості, наявні у матеріалах справи, а також пояснення учасників справи, які з'явилися до суду для апеляційного розгляду.
В судовому засіданні під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції приймала участь захисник Рудницька А.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, а також надавала аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, а також, заслухавши пояснення захисника суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 139421 від 29.09.2024, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 29.09.2024 15:43 м.Харків ар вулиці Сидора Ковпака, 24, транспортним засобом "KIA OPTIMA", р.н. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із засотсуванням спеціального технічного приладу "Alcotest Drager 6810" результат - 1,97% проміле.
Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №139421 від 29.09.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «без ком.», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом, гарантованим Конституцією України. (а.с.1).
Відомостями акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, 1,97 проміле (а.с. 5-6).
З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я не проводився у зв'язку із відмовою водія.
Відомостями довідки поліцейського УПП в Харківській області встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 (а.с.3), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
З відомостей рапорту поліцейського Е. Алізаде вбачається, що під час патрулювання Київського району м. Харкова 29.09.2024 приблизно о 15 год 43 хв за адресою: м. Харків, на перехресті вул. Ковпака та вул. Нескорених, автомобіль "KIA OPTIMA", р.н. НОМЕР_1 проїхав на червоний сигнал світлофора чим порушив вимоги п.8.7.3»е» Правил дорожнього руху та у зв'язку з чим був зупинений працівниками поліції. Особу водія ОСОБА_1 було встановлено за посвідченням водія. Під час розгляду справи у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Результат проведеного огляду склав 1,97 проміле. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ЕПР1 № 139421 від 29.09.2024 встановлено, що транспортний засіб рухається та перетинає перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Про причину зупинки транспортного засобу було повідомлено водію ОСОБА_1 , особу якого було встановлено за посвідченням водія. На питання працівника поліції «Коли вживали алкоголь останнього разу» ОСОБА_1 відповів, що зранку. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки на що ОСОБА_1 погодився. Водію було запропоновано обрати мундштук, отримано результати контрольного забору після чого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу вимірювальної техніки. Результат проведеного огляду склав 1,97 проміле. Крім того водій намагався запропонувати працівникам поліції неправомірну вигоду, у зв'язку з чим був попереджений про виклик слідчо-оперативної групи (відеозапис 4 хв 50 с - 5 хв 20 с).
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підстав зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються відомостями відеозапису. Зокрема на технічному носію з написом «Усенко» зафіксовано проїзд транспортного засобу KIA OPTIMA", р.н. НОМЕР_1 на забороняючий сигнал світлофора. З відомостей відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за проїзд на червоне світло світлофора, а також складено відносно нього постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, про що також зазначається у рапорті поліцейського. Зазначене вочевидь спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Стосовно доводів апеляційної скарги стосовно того, що відомості відеозапису у цій справі не можна брати до уваги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Враховуючи викладене, а також правові висновки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
З відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції, встановивши ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, який фактично було визнано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції що зранку вживав алкогольні напої. Після чого, працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Ця законна вимога була виконана ОСОБА_1 . Результат проведеного огляду склав 1,97 проміле. При цьому водій, особисто вибрав мундштук, який при ньому було розпаковано та встановлено на засіб вимірювальної техніки, а також зроблено контрольний забір повітря. Водночас належить врахувати, що ОСОБА_1 намагався запропонувати поліцейському, який проводив огляд неправомірну вигоду та був попереджений про можливість виклику слідчо-оперативної групи на місце події. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про його зневагу до встановленої процедури фіксації адміністративного правопорушення працівниками поліції з метою уникнення від відповідальності шляхом переконання посадової особи не складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необгрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Рудницької А.В. про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити, поновивши їй строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року.
Клопотання захисника Рудницької А.В. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника Рудницької А.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков