Справа № 639/4672/25 Головуючий суддя І інстанції Курило В. О.
Провадження № 33/818/304/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
02 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
захисника - Горобця Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Горобця Р.М. на постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що 22.06.2025 року орієнтовно о 12 годині 30 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Іллі Коваля, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером (не зареєстрованим та не встановленого типу) у стані алкогольного сп'яніння. На пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 водій ОСОБА_1 погодився, результат огляду - 1,83 ‰, із результатом згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився.
Згідно висновків суду, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Горобець Р.М. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівниками поліції було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки додані до нього докази не узгоджуються з зазначеному у протоколі відомостями в частині часу події у зв'язку з чим не можуть бути доказами у цій справі. Крім того, захисник вважає, що матеріали справи не містять відомостей щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Разом з тим, апелянт вважає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння та не було запропоновано пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я. Крім того, апелянт вважає, що працівники поліції не представилися водію чим порушили вимоги Закону України «Про Національну поліцію» що має суттєве значення для розгляду цієї справи. Також захисник вважає, що працівниками поліції не було роз'яснено водію права, передбачені ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП, а також безпідставно долучено копії пояснень ОСОБА_1 , які він надавав у іншій справі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, а також, заслухавши пояснення захисника суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 369445 від 22.06.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 22.06.2025 року орієнтовно о 12 год. 30 хв за адресою: м. Харків, вул. Іллі Коваля, 29, транспортним засобом - скутером (не зареєстрованим та не встановленого типу) у стані алкогольного сп'яніння. На пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 водій ОСОБА_1 погодився, результат огляду - 1,83 ‰, із результатом згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №369445 від 22.06.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «ст. 63», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом, гарантованим Конституцією України. (а.с.3).
Відомостями акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, 1,83 проміле (а.с. 7).
З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я не проводився у зв'язку із відмовою водія.
Відомостями довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_1 (а.с.4), а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов'язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .
Відомостями витягу єдиного обліку встановлено, що 22.06.2025 о 12 год 32 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що по вул І. Коваля 29 у м. Харкові сталося ДТП за участі мопеду, водій якого начебто перебував в стані алкогольного сп'яніння з водієм Тойота Камрі АХ 1742 О.В.
З відомостей додатку до протоколу про адміністративне правопорушення зокрема вбачається, що 22.06.2025 у зв'язку із викликом служби 102 на місце події ДТП з травмованими за адресою: вул. І. Коваля, 29, м. Харків, було викликано СОГ, однак водій ОСОБА_1 спочатку відмовився від госпіталізації БШМД, але через годину потерпілий викликав повторно БШМД та госпіталізувався під час складання матеріалів ДТП.
З копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.06.2025 вбачається, що він 22.06.2025 приблизно о 13 год 000 хв їхав на мопеді по Кибальчича (нова назва - ОСОБА_2 ). Біля буд. 29 по вул. Кибальчича автомобіль «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору, який рухався зі сторони Баварії, не пропустив його та повернув ліворуч, внаслідок чого ОСОБА_1 , не маючи змоги загальмувати, в'їхав у цей автомобіль, чим пошкодив його, а також перелетів через нього, нанісши собі тілесні ушкодження;
З відомостями рапорту інспектора Д. Сірика вбаччається, що 22.06.2025 під час патрулювання у складі екіпажу, було отримано виклик на ДТП з потерпілими. Прибувши на місце події, було встановлено учаснків справи, один з яких виявився ОСОБА_1 , який керував скутером без реєстрації. У водія було вставнолено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу на місці зупинки. Результат проведеного огляду, з яким ОСОБА_1 погодився склав 1,83 проміле. Від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я водій відмовився. Рапортом додатково зазначено вірний час події правопорушення, а саме 12 год. 30 хв., а також прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - « ОСОБА_3 »(а.с. 13).
Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ЕПР1 № 369445 від 22.06.2025 встановлено, що на виклик стосовно ДТП з потерпілими на місце події прибули працівники поліції. Учасника дорожньо-транспортної пригоди стосовно якого були відомості щодо керування в стані алкогольного сп'яніння було виявлено у автомобілі швидкої допомоги. На питання працівника поліції ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв відповів позитивно, однак виконувати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння спочатку відмовився. Після роз'яснення працівниками поліції необхідності проведення огляду пройшов цей огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів вимірювальної техніки. Результат проведеного огляду, з яким погодився ОСОБА_1 , склав 1,83 проміле. Водія було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також із відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп'яніння та роздруківки до нього.
При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобець Р.М. звертався до УПП в Харківській області щодо проведення службової перевірки стосовно події ДТП за участю ОСОБА_1 за результатом якої окремих працівників поліції було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Однак, відомостей, які б свідчили про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду відповідь заступника начальника УПП в Харківській області ДПП Я. Диняка не містить. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту скористалась своїм правом оскаржити дії працівників поліції в тому обсязі, який вважала необхідним, однак не надала до суду достатніх доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними процесуальних дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , як підстави для скасування постанови суду першої інстанції є безпідставними та суб'єктивними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1- 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону превентивними заходами є зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський має право зупиняти транспортний засіб якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
Разом з тим, відповідно до диспозиції викладеній у ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність встановлена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, змістом вищезазначених вимог, належить врахувати, що процесуально визначальною обставиною є саме керування транспортним засобом та фіксація керування об'єктивними відомостями, які можуть бути зафіксовані відеозаписом, поясненнями учасників справи або свідків або іншими доказами, які містяться у матеріалах конкретної справи або їх сукупністю. Тобто зупинення транспортного засобу, як превентивний захід може бути, а може і не бути застосованим працівником поліції, оскільки правова привода превентивних заходів, передбачених ст. 31 КУпАП, вимагає їх застосування за обставин яких вимагає фактична обстановка події. Суд апеляційної інстанції вважає, що визначальним для застосування цього превентивного заходу, як і будь якого іншого, є обставини обумовлені подією правопорушення та провадяться, зокрема, з метою реалізації як завдань адміністративного провадження, передбачених ст. 245 КУпАП так і завдань, передбачених ст. 1 Кодексу, в цілому. З огляду на викладене, працівники поліції мають право застосовувати ті превентивні заходи, які вони вважають необхідними для реалізації своїх повноважень та в тих межах яких потребують обставини події правопорушення відповідно до чинного законодавства.
З відомостей матеріалів справи, зокрема відеозапису, а також електронного рапорту, рапорту поліцейського та відомостей наданих суду апеляційної інстанції пояснень захисника вбачається, що ОСОБА_1 керував скутером без реєстраційного номеру та був учасником дорожньо-транспортної пригоди в якій мав статус потерпілого. Сукупність цих обставин вочевидь не потребують застосування такого превентивного заходу, як зупинення транспортного засобу, оскільки водій з місця дорожньо-транспортної пригоди не зник, а залишався на місці. Водночас, ці обставини є процесуально визначальними для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки надають можливість суду фактично встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме: не зареєстрованим відповідно до чинного законодавства скутером.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб'єктивними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники патрульної поліції не мали права складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Вимогами п. 2 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 №1395 встановлено, що у випадках, коли внаслідок ДТП її учасникам заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчо-оперативна група для проведення слідчих дій на місці пригоди відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Пунктом 6 Розділу ІХ Інструкції передбачено, що у випадках, коли для прийняття об'єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних, поліцейський, який оформлює матеріали ДТП, протягом доби передає оформлені матеріали ДТП для подальшого розгляду уповноваженій особі підрозділу поліції, на території обслуговування якого сталася пригода.
Разом з тим, відповідно до п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 №1395 особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктами 2-3 розділу Х Інструкції у їх невід'ємному взаємозв'язку встановлено, що обов'язковому огляду підлягають водії транспортних засобів - учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно вимог п.3 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Таким чином, аналізом вищезазначених правових вимог у їх нерозривному взаємозв'язку, встановлено, що працівники поліції, які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди не позбавлені процесуальної можливості отримати відомості, які можливо та необхідно було отримати для правильного встановлення тих обставин події, які можливо встановити в межах компетенції працівників поліції. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що у разі виклику на місце дорожньо-транспортної пригоди слідчо-оперативної групи зібрані матеріали їй передаються у разі, якщо отримані відомості стосуються учасника дорожньо-транспортної пригоди стосовно якого є підстави вважати, що він може бути винним у вчиненні цієї пригоди.
З відомостей фактичних обставин цієї справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не складався, а кримінальне провадження було розпочато та закінчено лише відносно іншого учасника справи. При цьому у кримінальній справі ОСОБА_1 був потерпілим та не був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі об'єктивно може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вчинене саме нею адміністративне правопорушення за виключенням її вини у дорожньо-транспортній пригоді. Зазначене відповідає вимогам ст. 245 КУпАП, згідно яких завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, з відомостей додатку до протоколу (а.с. 22-23) та електронного рапорту (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від госпіталізації БШМД 503, однак через годину сам повторно викликав БШМД та госпіталізувався під час складання матеріалів ДТП. На місце події було викликано СОГ, а матеріали справи за подією ДТП збирались співробітниками ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області. Разом з тим, відомостей, щодо складання другого протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 саме співробітниками ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, а також відомостей щодо позитивних результатів медичного огляду проведеного лікарем після госпіталізації ОСОБА_1 матеріали цієї справи не містять. Зазначене додатково свідчить про законність дій працівників поліції та процесуальну необхідність щодо складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та суб'єктивними.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду, який полягає у відсутності пропозиції є безпідставними з огляду на наступне.
Вимогами ч. 3 ст.266 КУпАП встановлено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З відомостей матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу вимірювальної техніки, а саме Drager Alcotest 6820. Результат проведеного огляду склав 1,83 проміле. З результатом огляду водій погодився, про що свідчать відомості відеозапису (час 12 год 56 хв), а також відомості акту огляду на стан сп'яніння де у графі «З результатом згоден» зазначено « ОСОБА_1 » та його підпис. Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено також на роздруківці результату огляду (а.с. 6).
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився із результатом проведеного стосовно нього огляду на стан сп'яніння, що позбавляє працівників поліції процесуальної необхідності направляти водія до медичного закладу для проведення повторного огляду та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо наявності суперечностей у відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, а також роздруківці та направленні на огляд водія суд апеляційної інстанції стосовно часу події та здійснення процесуальних дій зазначає наступне.
Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, належить врахувати особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.
Національний припис закону, а саме ст. 251 КУпАП, встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Враховуючи викладене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
З відомостей електронного рапорту вбачається, що повідомлення про ДТП надійшло о 12 год 32 хв. З відомостей копії письмового пояснення ОСОБА_1 вбачається, що він керував транспортним засобом о 13 год 00 хв. Про це особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вказувала працівникам поліції під час вчинення процесуальних дій за ст. 130 КУпАП о 13 год 29 хв.
З огляду на викладене, працівники поліції складали матеріал про адміністративне правопорушення, за обставин та відомостей, які мали на час проведення процесуальних дій, що не заборонено законом. Разом з тим, під час формуванням матеріалів справи особою, яка складала протокол ОСОБА_4 у рапорті було зазначено, що необхідно вважати вірним час скоєння правопорушення 12 год 30 хв.
Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник вважали за необхідне до них долучити, зокрема і відеозапис. Всі відомості оцінюються судом апеляційної інстанції у їх сукупності. Матеріали цієї справи не містять відомостей, щодо порушення працівниками поліції вимог Інструкції, щодо фіксації правопорушення. Натомість відомості матеріали цієї справи надають підстав поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 .9 «а» Правил дорожнього руху та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначені вище підстави суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги щодо можливості оцінки у цій справі письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які ОСОБА_1 надавав у іншій справі також безпідставними, зокрема і у зв'язку з тим що події адміністративного правопорушення, а також події кримінального провадження де ОСОБА_1 був потерпілим є взаємопов'язаними в частині події вказаних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прав, передбачених ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП є суб'єктивними.
Вимогами ч. 1 ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені вимоги у їх невід'ємному взаємозв'язку підлягають застосуванню і під час здійснення процесуальних дій працівниками поліції з метою фіксації можливого вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, працівники поліції мають об'єктивну можливість розпочати визначену законом правову процедуру, пов'язану із складанням матеріалів про адміністративне правопорушення лише після з'ясування усіх обставин справи, які будуть їм надавати підстав, що саме конкретна особа (в цьому випадку ОСОБА_1 ) вчинила можливе правопорушення. Більш того, лише сукупність зазначених обставин зобов'язує посадові особи ознайомити особу, яка в подальшому тільки буде притягатись до адміністративної відповідальності з її правами та обов'язками, визначеними законом.
З відомостей відеозапису та інших доданих до протоколу про адміністративне правопорушення доказах вбачається, що працівники поліції, отримавши всі відомості, які надавали їм підстав вважати, що ОСОБА_1 було порушено вимоги чинного законодавства, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомили його з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає апеляційні доводи в цій частині суб'єктивними та розцінює їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги стосовно не виконання працівниками поліції судового рішення суду першої інстанції, яким матеріали цієї справи повертались до УПП Харківської області ДПП для належного оформлення також є суб'єктивними, оскільки сукупність відомостей які містяться у цій справі, зокрема і після повторного надходження справи до суду першої інстанції, які оцінюються судом апеляційної інстанції у сукупності та з урахуванням долучених доказів, зокрема відомостей додатку до протоколу (а.с. 22-23), надають об'єктивних підстав встановити, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції які причетні до складання протоколу про адміністративну відповідальність у цій справі не представились згідно вимог Закону України «Про Національну Поліцію» є безпідставними, оскільки така бездіяльність працівників поліції не спростовує вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Горобця Р.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков