Справа № 731/585/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/253/26
Категорія - ч. 5 ст. 407 КК України. Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника - адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62024100150002695 від 19 грудня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року,
Цією ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з його поверненням для продовження проходження військової служби та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002695 від 19 грудня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання стороні захисту суд вказав, що за викладених в обвинувальному акті обставин, оскільки в діяннях ОСОБА_8 наявні ознаки повторності, він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст.401 КК України.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду, скасувати, постановити нову, якою звільнити його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002695 від 19 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Мотивує тим, що його підзахисний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст.ст. 407, 408 КК України, добровільно виявив намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби, при цьому надано письмову згоду командира військової частини№ НОМЕР_1 на продовження проходження ОСОБА_8 військової служби.
В той же час, законодавцем визначено перелік обов'язкових умов, які мають бути встановлені в сукупності для можливості застосування ч. 5 ст. 401 КК України та звільнення особи від кримінальної відповідальності, а саме: вчинення вперше злочину, передбаченого ст.ст. 407, 408 КК України, особа добровільно звернулась з клопотанням та виявила намір продовжити військову службу, командир чи начальник відповідного підрозділу письмово погодив намір військовослужбовця проходити військову службу.
У даному провадженні були встановлені всі необхідні елементи, які давали суду підстави закрити кримінальне провадження та надати обвинуваченому можливість продовжити проходження військової служби. В судовому засіданні ОСОБА_8 подане ним клопотання підтримав.
Наголошує на тому, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано доказів того, що ОСОБА_8 у встановленому законом порядку раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 407 408 КК України.
Отже, зважаючи на те, що на даний час відсутні вироку, які набрали законної сили щодо засудження ОСОБА_8 за ст. 407 або ст. 408 КК України, тому обвинуваченого слід вважати таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене вказаними нормами КК.
Звертає увагу на те, що законодавець передбачив положення ч. 5 ст. 401 КК України у період воєнного стану у зв'язку з повномасштабною збройною агресією рф проти України, виходячи з пріоритетності обов'язку громадян України здійснювати захист Вітчизни перед іншими обов'язками, тобто саме в період війни для протидії агресору.
Враховуючи наявність нагальної потреби щодо посилення захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в умовах збройної агресії з боку російської федерації, захисник вважає, що рішення місцевого суду щодо відмови від звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності для проходження військової служби, не відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив закрити провадження та надати ОСОБА_8 можливість продовжити військову службу, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, вказував на те, що ОСОБА_8 не може вважатись таким, що вперше вчинив кримінальне правопорушення, адже в його діях встановлено повторність вчиненого діяння, він двічі ухилився від несення військової служби, у зв'язку з чим ухвалу суду просив залишити без зміни, як обґрунтовану, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи па посаді начальника контрольно-пропускного пункту стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об'єкта № 216) 3 стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об'єктів) військової частини НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про оборону України», п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 22 квітня 2025 року незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в районі селище Варва Прилуцького району Чернігівської області.
Згодом, 28 квітня 2025 року, старший сержант ОСОБА_8 самостійно прибув до місця служби визначеного в районі селища Варва Прилуцького району Чернігівської області.
Таким чином військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший сержант ОСОБА_8 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в районі АДРЕСА_1 , обов'язки військової служби у період з 22 квітня 2025 року по 27 квітня 2025 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Надалі, 30 липня 2025 року, близько 06 год., військовослужбовець ОСОБА_8 умисно, повторно, самовільно залишив місце служби, визначене в районі селище Варва Прилуцького району Чернігівської області.
21 серпня 2025 року старший сержант ОСОБА_8 самостійно прибув до Самарського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та заявив про вчинене ним кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим 29 серпня 2025 року його доставлено до місця служби, визначеного в районі селища Варва Прилуцького району Чернігівської області.
При цьому військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації старший сержант ОСОБА_8 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в районі селища Варва Прилуцького району Чернігівської області, обов'язки військової служби у період з 30 липня 2025 року по 20 серпня 2025 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за таких обставин.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Крім того Президентом України було видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 5 статті 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
18 листопада 2025 року захисник обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 подав клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
До клопотання захисником була долучена копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого старший сержант ОСОБА_8 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із рапортом про переміщення, як кандидат на посаду стрільця 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти (з охорони та оборони об'єкта № НОМЕР_3 ) НОМЕР_4 стрілецького батальйону НОМЕР_1 Центрального ОТО Національної гвардії України, ШПК - /солдат/.
Крім того, захисник надав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 за №6/36/10/1-3 від 06 листопада 2025 року на проходження старшим сержантом ОСОБА_8 , який виявив бажання до подальшого проходження військової служби у ввіреній йому військовій частині.
За наявною у матеріалах провадження інформацією, ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ст. ст. 407, 408 КК України не притягувався, як не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення й інших кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання сторони захисту та запевнив, що добровільно й усвідомлено вивив бажання продовжити проходження військової служби, на що отримав згоду командира військової частини та просив кримінальне провадження закрити, дозволивши йому виконати свій громадянський обов'язок по захисту Батьківщини.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції вказав на те, що в діях обвинуваченого встановлені ознаки повторності вчинених ним кримінально карних діянь, тобто ним вчинено два епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням суду, оскільки вони суперечать вимогам кримінального закону. При цьому, недоречним є посилання суду на положення ч. 2 ст. 309 КК України, внесені до неї зміни, та порівняння вказаної норми закону із положеннями ст. 401 КК України.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Таким чином, законодавцем визначено, що для звільнення військовослужбовця від кримінальної відповідальності, який під час дії воєнного стану вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби чи дезертирство, необхідна наявність трьох обов'язкових умов: вчинення такого кримінального правопорушення вперше; клопотання військовослужбовця про намір повернутись до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби; письмова згода командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким військовослужбовцем.
Всі ці три умови були підтверджені стороною захисту під час звернення до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Інших умов для застосування положень цієї норми Закону кримінальний закон не містить.
Висновки суду про те, що осідки в діях ОСОБА_8 наявна повторність, а тому він не може бути звільнений від кримінальної відповідальності з посиланням на п. 18 постанови Пленуму ВСУ №7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», є безпідставними та ґрунтуються на невірно витлумачених нормах, про які йдеться у вказаній постанові.
У даній постанові йде мова про застосування повторності, якщо ця повторність/рецидив злочинів є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, а не обтяжуючою обставиною як у даному випадку.
Згідно з ч. 2 ст. 67 КК України рецидив і повторність належать до групи факультативних обтяжливих обставин, тобто визнання їх обтяжуючими покарання здійснюється за розсудом суду, який вправі визнати чи не визнати їх такими, навівши мотиви свого рішення у вироку, і залежить від їх впливу на характер вчиненого злочину. Як при повторності, так і при рецидиві як обставинах, обтяжуючих покарання, кожен злочин кваліфікується самостійно за відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК.
З обвинувального акту убачається, що органом досудового розслідування, відповідно до ст. 67 КК України, як обставину, яка обтяжує ОСОБА_8 покарання встановлено вчинення кримінального правопорушення повторно. Обвинувальний акт був складений слідчим та затверджений прокурором у кримінальному провадженні, тобто сторона обвинувачення встановила та погодилась з тим, що вчинення ОСОБА_8 двох епізодів залишення місця несення військової служби впливатиме виключно на покарання, адже є обтяжуючою його вину обставиною, а не кваліфікуючої ознакою вчиненого ним кримінального правопорушення.
Посилання суду на один з пунктів постанови Пленуму №7 від 04 червня 2010 року є помилковим, адже суд вирвав висловлену у ній позицію з контексту питання, що розглядалось, та залишив поза увагою, що у постанові мова йшлася про повторність та рецидив злочинів у випадку, якщо вони виступають кваліфікуючими ознаками, а не обтяжуючою обставиною, як у даному кримінальному провадженні, коли її встановлення впливає виключно на призначення покарання та не стосується кваліфікації дій винного.
У своїх запереченнях на клопотання захисника про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника, обґрунтовуючи свою позицію послався на висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №559/1826/23, в якій надано роз'яснення поняття «вчинення вперше», що є некоректним в рамках даного кримінального провадження та за встановлених у ньому обставин.
У вказаній Постанови ВС чітко зазначено наступне: «Відповідно до встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, що зазначені в обвинувальному акті, ОСОБА обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України, які були розділені певним проміжком часу та є наслідком різних умисних дій обвинуваченого.»
Тобто суд касаційної інстанції розглядав справу щодо особи, яка вчинила два різні злочини, які були кваліфіковані за різними статями кримінального закону, в той час як у даному провадженні встановлено вчинення ОСОБА_8 двох епізодів, які є наслідком одних умисних дій одного злочину, та які кваліфіковані органом досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, затвердженому прокурором, обставини вчинення яких ніким з учасників кримінального провадження не заперечуються, за ч. 5 ст. 407 КК України, без зазначення обтяжуючої обставини - повторність.
Отже, обставини, які стали підставою для висновку Верховного Суду, були суттєво відмінними від даного кримінального провадження, що залишив поза увагою прокурор, заперечуючи проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності за ст. ст. 407, 408 КК України, не притягувався, виявив бажання повернутися на військову службу, а також наявна письмова згода командира військової частини НОМЕР_1 на проходження ОСОБА_8 військової служби, відповідно до довідки, виданої т.в.о. начальника відділення кадрової роботи останній з 19 листопада 2025 року вже проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження №62024100150002695 від 19 грудня 2024 року - закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_8 розуміє підстави та наслідки закриття кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Враховуючи наведене, апеляційний суд покладає вказані обов'язки на командира військової частини НОМЕР_1 та особу, яку звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 .
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, оскільки ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2025 року (справа 750/12247/25, провадження 1-кс/750/3896/25) до підозрюваного на той час ОСОБА_8 був застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яку було внесено ОСОБА_10 , то вказана сума застави підлягає поверненню заставодавцю, що повністю узгоджується з позицією, висловленою у постанові ОП ККС ВС від 15 квітня 2024 року у справі № 554/2506/22 (провадження № 51-4350кмо23).
Враховуючи наведене та керуючись ст.. ст. 404-405, 407, 417, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, скасувати.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України - для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002695 від 19 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зобов'язати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого, невідкладно, але не пізніше 72 годин з дня проголошення ухвали, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 невідкладно поновити на військовій службі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 повідомити Варвинський районний суд Чернігівської області та Чернігівську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону про виконання ухвали суду.
Заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, внесену ОСОБА_10 на рахунок ТУ ДСА України в Чернігівській області, повернути заставодавцю ОСОБА_10 (код платника НОМЕР_5 ).
Ухвала набуває законної сили після проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14