іменем України
27 січня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/811/25
Головуючий у першій інстанції - Булига Н. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/46/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересовані особи: Міністерство оборони України,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області у складі судді Булиги Н.О. від 09 червня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Бобровиця, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просила встановити факт родинних відносин та визнати, що » ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином » ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно із Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, 28.01.1978 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на » ОСОБА_5 ». У вказаному шлюбі із ОСОБА_4 народився син ОСОБА_3 , і при внесенні даних у свідоцтво про народження сина було здійснено помилку в прізвищі дитини. Батьки зареєстрували свій шлюб під прізвищем » ОСОБА_5 », а дитину було записано в актовому записі про народження » ОСОБА_6 ». ОСОБА_1 зазначала, що 19.06.2012 року вона розлучилася із чоловіком, та повернула собі дошлюбне прізвище » ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , виконуючи бойове завдання, як мужній воїн, загинув. Після загибелі сина ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із документами для призначення їй одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дії воєнного стану», проте, отримала відмову у зв'язку з тим, що не підтверджено родинні відносини, а саме, наявна розбіжність у написанні її прізвища та прізвища її сина у документах. Після цього, ОСОБА_1 звернулася до Бобровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану, проте, отримала висновок про відмову у внесенні даних змін.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09.06.2025 року заяву ОСОБА_1 - задоволено. Судом встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року по справі №729/811/25 у повному обсязі та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України. Апелянт також ставить питання щодо проведення розподілу судових витрат та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 726 грн. 72 коп. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та наявні докази, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року підлягає скасуванню в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що за поданими документами неможливо встановити, чи є ОСОБА_1 матір'ю ОСОБА_3 . Апелянт стверджує, що за поданими документами про місце реєстрації ОСОБА_1 , неможливо встановити, що ОСОБА_3 проживав разом із нею за життя, та вів спільне господарство і мав взаємні права та обов'язки. Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 (посвідчення »Член сім'ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або перебувала на його утриманні, відповідно до Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), неможливо встановити, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 . За доводами апелянта, оскільки відповідних підтверджень немає, то у ОСОБА_1 не може виникнути право на частку, яка повинна розподілитися рівними частками на всіх, хто має на неї право за загиблого ОСОБА_3 , щодо одноразової грошової допомоги, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Доводи апеляційної скарги вказують, що станом на даний час, відсутня інформація про те, що матір'ю загиблого є саме ОСОБА_1 , і можливо, є інші особи, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. За доводами апелянта, у прізвищах загиблого '' ОСОБА_3 та заявниці до зміни прізвища '' ОСОБА_8 , є різниця, що не дає можливості встановити, що загиблий був її сином. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів із органів державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджують факт родинних відносин, без яких неможливо підтвердити факт того, що ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_3 , і такі документи відсутні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги вказують, що є наявним тільки посилання ОСОБА_1 на те, що померлий ОСОБА_3 був її рідним сином, але відповідних документів на підтвердження даного факту немає. Апелянт наголошує на необхідності залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 у поданій заяві зазначає, що встановлення факту родинних відносин впливає на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_3 , а також у подальшому буде впливати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України »Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки ОСОБА_1 заявляє, що вона одна може претендувати на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не надала суду підтверджуючих документів відносно того, що вона є тією особою, яка може претендувати на отримання частки одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_3 . За доводами апелянта, у даній справі на отримання одноразової грошової допомоги можуть претендувати і інші особи за загиблого ОСОБА_3 та його утриманці, у зв'язку з чим, дана справа не може розглядатися в порядку окремого провадження. За даних обставин, апелянт вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, повинна була бути залишена без розгляду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та наявні докази, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року підлягає скасуванню у повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, та залишити без змін обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року.
В судове засідання апеляційного суду представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, заінтересована особа ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно із копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 28.01.1978 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а.с.9).
20.09.1983 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобровицького районного управління юстиції було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , прізвище після розірвання шлюбу: дружини - ОСОБА_7 (а.с.10).
Згідно копії свідоцтва про народження, » ОСОБА_9 » народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є: »отец - ОСОБА_10 , мать - ОСОБА_11 » (а.с.6).
Військовий квиток серії НОМЕР_3 виданий на ім'я » ОСОБА_12 » (а.с.8).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 13.08.2024 року № 833С/212 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України (а.с.7), рядовий ОСОБА_3 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією проти України, перебуваючи в населеному пункті Рівнопіль, Великоновосілківської селищної територіальної громади Донецької області.
Згідно копії погосподарської книги, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за вказаною адресою була зареєстрована з 03.01.1957 року, а ОСОБА_3 зареєстрований разом з нею за цією ж адресою з 27.03.1978 року (а.с. 45-46).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом № 5/146.37 від 17.07.2024 року повідомив, що у документах, поданих ОСОБА_1 , містяться розбіжності, а саме, прізвище матері у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.06.2012 року (яке видано повторно) та у витязі про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00010648315 від 19.06.2012 року зазначено » ОСОБА_5 », а у сина » ОСОБА_6 ». Прізвище батька загиблого у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.06.2012 року (яке видано повторно) також » ОСОБА_5 » (а.с.12).
Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 13.03.2025 року, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, неможливо внести зміни до актового запису про шлюб заявниці № 89, складеного 28.01.1978 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Головного територіального управління юстиції у Луганській області на ОСОБА_4 та ОСОБА_13 - у відомостях про наречену змінити прізвище після державної реєстрації шлюбу з » ОСОБА_5 » на » ОСОБА_6 » та у актовому записі про розірвання шлюбу заявниці №106 складеному 20.09.1983 року Бобровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_4 та ОСОБА_14 - у відомостях про дружину змінити прізвище до державної реєстрації розірвання шлюбу з » ОСОБА_5 » на » ОСОБА_6 » (а.с.13-14).
Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції керувався положеннями п. 5 ч. 2 статті 293; п.1 ч.1 статті 315, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 »Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у cправі № 560/17953/21. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що заявнику ОСОБА_1 встановлення факту родинних відносин між нею та сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно для набуття права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, як матері загиблого військовослужбовця. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 09.06.2025 року вказав, що надані документи ОСОБА_1 , хоча і не містять конкретних відомостей щодо родинних відносин заявниці та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але враховуючи, що такі документи є особистими документами особи, їх наявність у заявниці може непрямо свідчити про наявність родинних відносин між зазначеними особами. Суд першої інстанції зазначив, що розбіжність у написанні прізвища заявниці ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ) та прізвища її сина ОСОБА_3 , виникла внаслідок неуважності працівників ДРАЦС. При цьому, судом першої інстанції відхилено твердження представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України відносно того, що встановлення факту в даному випадку пов'язано із наступним вирішенням спору про право, оскільки, як вказав суд першої інстанції, Верховний Суд у своїх правових позиціях чітко зазначив порядок розгляду справ вказаної категорії. Суд першої інстанції констатував, що в даному випадку не вбачається існування спору про право, а має місце розбіжність у документах заявниці, які б давали можливість ІНФОРМАЦІЯ_7 достовірно перевірити вказані вище факти, що перешкоджає заявниці звернутися за вирішенням питання щодо отримання грошової допомоги по суті.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги заяви ОСОБА_1 , дослідивши при цьому не в повному обсязі всі обставини справи та наявні докази, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що за поданими документами неможливо встановити, чи є ОСОБА_1 матір'ю ОСОБА_3 . Апелянт стверджує, що за поданими документами про місце реєстрації ОСОБА_1 , неможливо встановити, що ОСОБА_3 проживав разом із нею за життя, та вів спільне господарство і мав взаємні права та обов'язки. Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 (посвідчення »Член сім'ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або перебувала на його утриманні, відповідно до Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), неможливо встановити, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 . За доводами апелянта, оскільки відповідних підтверджень немає, то у ОСОБА_1 не може виникнути право на частку, яка повинна розподілитися рівними частками на всіх, хто має на неї право за загиблого ОСОБА_3 , щодо одноразової грошової допомоги, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Доводи апеляційної скарги вказують, що станом на даний час, відсутня інформація про те, що матір'ю загиблого є саме ОСОБА_1 , і можливо, є інші особи, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. За доводами апелянта, у прізвищах загиблого '' ОСОБА_3 та заявниці до зміни прізвища '' ОСОБА_8 , є різниця, що не дає можливості встановити, що загиблий був її сином. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів із органів державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджують факт родинних відносин, без яких неможливо підтвердити факт того, що ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_3 , і такі документи відсутні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги вказують, що є наявним тільки посилання ОСОБА_1 на те, що померлий ОСОБА_3 був її рідним сином, але відповідних документів на підтвердження даного факту немає. Апелянт наголошує на необхідності залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Доводи апеляційної скарги вказують, що ОСОБА_1 у поданій заяві зазначає, що встановлення факту родинних відносин впливає на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_3 , а також у подальшому буде впливати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до Закону України »Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки ОСОБА_1 заявляє, що вона одна може претендувати на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не надала суду підтверджуючих документів відносно того, що вона є тією особою, яка може претендувати на отримання частки одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_3 . За доводами апелянта, у даній справі на отримання одноразової грошової допомоги можуть претендувати і інші особи за загиблого ОСОБА_3 та його утриманці, у зв'язку з чим, дана справа не може розглядатися в порядку окремого провадження. За даних обставин, апелянт вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, повинна була бути залишена без розгляду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та наявні докази, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року підлягає скасуванню у повному обсязі.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За приписами статей: 3, 4 ЦПК України, захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
За змістом положень статей: 2, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
Справи про встановлення факту родинних відносин із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, і він не є вичерпним.
Зокрема, згідно з п.1 ч.1, ч.2 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17.06.2024 року у справі №753/21178/21, провадження №61-15630св23).
У постанові від 10.04.2019 року у справі №320/948/18, провадження №14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний висновок: »… В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.»
Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10.04.2019 у справі №320/948/18, провадження №14-567цс18, від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21, провадження №11-150апп23.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, в обґрунтування вимог поданої заяви про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 вказувала, що їй, як як матері загиблого військовослужбовця, призначається одноразова грошова допомога, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дії воєнного стану». За доводами ОСОБА_1 , при поданні документів з'ясувалось, що при внесенні даних у свідоцтво про народження сина було здійснено помилку у написанні прізвища дитини, що впливає на можливість ОСОБА_1 отримати передбачені чинним законодавством України виплати.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч.4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно із копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 28.01.1978 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а.с.9).
20.09.1983 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бобровицького районного управління юстиції було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , прізвище після розірвання шлюбу: дружини - ОСОБА_7 (а.с.10).
Згідно копії свідоцтва про народження, » ОСОБА_9 » народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є: »отец - ОСОБА_10 , мать - ОСОБА_11 » (а.с.6).
Військовий квиток серії НОМЕР_3 виданий на ім'я » ОСОБА_12 » (а.с.8).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 13.08.2024 року № 833С/212 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України (а.с.7), рядовий ОСОБА_3 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією проти України, перебуваючи в населеному пункті Рівнопіль, Великоновосілківської селищної територіальної громади Донецької області.
Згідно копії погосподарської книги, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за вказаною адресою була зареєстрована з 03.01.1957 року, а ОСОБА_3 зареєстрований разом з нею за цією ж адресою з 27.03.1978 року (а.с. 45-46).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом № 5/146.37 від 17.07.2024 року повідомив, що у документах, поданих ОСОБА_1 , містяться розбіжності, а саме, прізвище матері у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.06.2012 року (яке видано повторно) та у витязі про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00010648315 від 19.06.2012 року зазначено » ОСОБА_5 », а у сина » ОСОБА_6 ». Прізвище батька загиблого у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 27.06.2012 року (яке видано повторно) також » ОСОБА_5 » (а.с.12).
Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 13.03.2025 року, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, неможливо внести зміни до актового запису про шлюб заявниці № 89, складеного 28.01.1978 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Головного територіального управління юстиції у Луганській області на ОСОБА_4 та ОСОБА_13 - у відомостях про наречену змінити прізвище після державної реєстрації шлюбу з » ОСОБА_5 » на » ОСОБА_6 » та у актовому записі про розірвання шлюбу заявниці №106 складеному 20.09.1983 року Бобровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_4 та ОСОБА_14 - у відомостях про дружину змінити прізвище до державної реєстрації розірвання шлюбу з » ОСОБА_5 » на » ОСОБА_6 » (а.с.13-14).
Приймаючи до уваги наведене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що дана заява відповідає вимогам, встановленим статтею 318 ЦПК України, оскільки у ній зазначено, який факт просить встановити ОСОБА_1 та з якою метою; вказані причини неможливості одержання документів, які посвідчують цей факт; зазначено докази, які даний факт підтверджують. При цьому, ОСОБА_1 до заяви долучено письмові докази, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про обґрунтованість та доведеність її вимоги про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судом встановлено, що ОСОБА_1 встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_3 необхідно для виникнення особистого майнового права, а саме, для отримання належних виплат у зв'язку із загибеллю сина. При цьому, ОСОБА_1 на підтвердження факту родинних відносин надано суду належні, допустимі та достовірні докази, достатні для висновку про обґрунтованість вимог заяви ОСОБА_1 . Приймаючи до уваги ту обставину, що в інший спосіб ОСОБА_1 не може підтвердити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її рідним сином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки у даній справі наявний спір про право, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року, виходячи із наступного.
Згідно приписів ч.1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч.2 статті 293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Поняття »юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття »спір про право» (п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття »спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 року у справі №302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заявник ОСОБА_1 вказувала, що встановлення факту родинних відносин та визнання, що » ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином » ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно їй, як матері загиблого військовослужбовця, для реалізації своїх прав на отримання пільг та соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, отримання грошової допомоги, передбаченої сім'ям загиблих осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України »Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168. При цьому, в якості заінтересованих осіб у справі ОСОБА_1 зазначила ОСОБА_2 , Міністерство оборони України.
Таким чином, встановлення факту родинних відносин у даному випадку не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 318 ЦПК України, вказала мету, для якої необхідно встановити факт родинних відносин, причини неможливості одержання або відновлення документів, які посвідчують цей факт, докази, які його підтверджують, що автоматично спір не породжує. При цьому, ОСОБА_1 не заявляє вимог майнового характеру та не обґрунтовує свою заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками встановлення факту родинних відносин та визнання, що » ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином » ОСОБА_1 ».
Апелянт в доводах апеляційної скарги не наводить аргументів на підтвердження доводів про існування між учасниками справи спору про право, зокрема, не зазначає, що ОСОБА_1 не має права на отримання допомоги, як матір загиблого військовослужбовця або не підтвердила родинні відносини між нею та її загиблим сином ОСОБА_3 , тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи Міністерства оборони України відносно того, що встановлення факту родинних відносин, у даному випадку, пов'язано із наступним вирішенням спору про право. При цьому, суд першої інстанції констатував, що спір з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, у контексті даної справи, наразі відсутній.
Апеляційний суд вважає, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року доводи апеляційної скарги відносно того, що за поданими документами неможливо встановити, що ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_1 , і вів з нею спільне господарство та мав взаємні права та обов'язки. Оскільки судом першої інстанції надано вмотивовану оцінку даним доводам та обґрунтовано зазначено з цього приводу, що вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що за поданими документами неможливо встановити, чи є ОСОБА_1 матір'ю ОСОБА_3 до зміни прізвища її після розлучення або чи перебувала вона на його утриманні; що у прізвищах загиблого '' ОСОБА_3 '' та заявниці є різниця, яка не дає можливості встановити, що померлий був за життя рідним сином ОСОБА_1 , а також доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів із органів державної реєстрації актів цивільного стану, які підтверджують факт родинних відносин, без яких неможливо підтвердити факт того, що ОСОБА_3 був рідним сином ОСОБА_1 , не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року. Оскільки саме різниця в прізвищах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також неможливість у зв'язку з цим отримати відповідні документи у позасудовому порядку, і є підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме, встановлення факту родинних відносин.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що у даній справі на отримання одноразової грошової допомоги можуть претендувати також інші особи, крім ОСОБА_1 , є припущенням. Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дана справа безпосередньо стосується вирішення питання встановлення юридичного факту родинних відносин між фізичними особами, яке за правилами цивільного судочинства розглядається у окремому провадженні, і при цьому, питання встановлення кола осіб та встановлення наявності чи відсутності у них права на грошову допомогу в межах даної цивільної справи не вирішуються. Потенційно заінтересовані особи були зазначені заявником ОСОБА_1 у заяві про встановлення юридичного факту та залучені до участі у даній цивільній справі.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту родинних відносин.
У контексті приписів норм Закону, які регламентують дані правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, обґрунтовано прийняв до уваги положеннями п.5 ч.2 статті 293; п.1, ч.1 статті 315 ЦПК України, роз'яснення п.7, п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 »Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у cправі № 560/17953/21. Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 09.06.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 встановлення факту родинних відносин між нею та сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно для набуття права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, як матері загиблого військовослужбовця. Крім того, надані документи ОСОБА_1 , хоча і не містять конкретних відомостей щодо родинних відносин заявниці та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але враховуючи, що такі документи є особистими документами особи, їх наявність у заявниці може непрямо свідчити про наявність родинних відносин між зазначеними особами. Суд першої інстанції зазначив, що розбіжність у написанні прізвища заявниці ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ) та прізвища її сина ОСОБА_3 , виникла внаслідок неуважності працівників ДРАЦС. Проаналізувавши наявні докази у справі у їх сукупності та норми права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, підлягає задоволенню. При цьому, як зазначено судом першої інстанції, задоволення поданої заяви має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідно для реалізації нею своїх прав, як матері загиблого військовослужбовця, та отримання соціальних гарантій, згідно із чинним законодавством України. В іншому, окрім судового, порядку встановити вказаний вище факт, ОСОБА_1 не має можливості.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних вище висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.06.2025 року, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують дані правовідносини.
За наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України, необхідно залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: