Номер провадження: 11-сс/813/330/26
Справа № 947/46163/25 1-кс/947/19487/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.12.2025, якою в межах к/п № 12025162480001573 від 23.12.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Данилова Балка Улянівського р-ну Кіровоградської обл., громадянина України, із вищою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.02.2026 включно, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.02.2026 включно, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутності підстав для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- слідчим суддею помилково встановлена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 ;
- за результатами розгляду клопотання слідчого було помилково встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Більш того, стороні захисту відомо лише про 4 допитаних свідків, три з яких є працівниками прикордонної служби, які пояснили лише про обставини затримання підозрюваного, а щодо четвертого свідка запобігти ризику можливо встановивши підозрюваному обов'язок утримуватися від спілкування з цим свідком;
- сторона захисту надала докази щодо відсутності підтверджень вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, наявність в нього міцних соціальних зв'язків, суттєві проблеми зі здоров'ям, необхідність догляду за малолітніми дітьми, наявність постійного місця проживання, відсутність належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна, відсутність судимостей, що не було враховано належним чином слідчим суддею;
- висновок щодо неможливості застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу є формальним, не підтверджений будь-якими доказами та належним чином не обґрунтований;
- слідчий суддя визначив непомірний розмір застави, так як підозрюваний ОСОБА_7 має проблеми зі здоров'ям та не працює, а авто, на наявність якого посилався слідчий суддя, було вилучене в підозрюваного в ході проведення обшуку та на теперішній час на нього накладений арешт.
За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Крім того, захисник ОСОБА_6 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 31.12.2025, посилаючись на те, що повний текст ухвали вона отримала лише 06.01.2026, на підтвердження чого надала докази направлення електронної копії оскаржуваної ухвали на її електронну пошту 06.01.2026.
Учасники апеляційного провадження в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, при цьому захисник ОСОБА_6 подала клопотання, в якому просила розглядати справу за її відсутності, водночас прокурор причини неявки суду не повідомив.
З врахуванням приписів ст.ст. 405, 422 КПК України колегія суддів вирішила провести апеляційний розгляд провадження за відсутності учасників провадження та на підставіч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КПК України поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Досліджуючи обґрунтованість поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує правову позицію Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладену у постанові від 27.05.2019 у справі №461/1434/18 відповідно до якої у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами постановленого рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ст. 117 КПК.
Окрім того, у рішенні по справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine) від 06.12.2007, заява №15123/03, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку до уваги має братися, у тому числі, й поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема те, чи вживала вона розумних заходів для реалізації свого права (повноваження) у межах процесуального строку або якнайшвидше після його закінчення, чи скористалася вона вже таким правом раніше та інші доречні обставини (постанова ККС у складі ВС від 06.04.2023 в справі № 941/1010/21).
За обставинами цієї справи оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 31.12.2025 в присутності захисника ОСОБА_6 . Докази направлення копії вказаної ухвали підозрюваному або його захиснику в матеріалах судового провадження, які надійшли до апеляційного суду, відсутні.
Водночас, захисник ОСОБА_6 надала докази направлення судом та отримання нею електронної копії вказаної ухвали на її електронну пошту 06.01.2025.
В подальшому, захисник ОСОБА_6 направила апеляційну скаргу на вказану ухвалу на електронну пошту апеляційного суду 12.01.2026 о 18:56 год.
Враховуючи вказане, з метою дотримання права на доступ до суду, щоє невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини, з метою перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 та поновити їй процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.12.2025.
Щодо доводів представника ОСОБА_6 стосовно необґрунтованості оскаржуваної ухвали апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Всупереч твердженням сторони захисту, апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами провадження в їх сукупності, а саме: матеріалами виконаного доручення 26 прикордонного загону ДПС України; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів; протоколом огляду особи та вручення грошових коштів; протоколом обшуку; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколами допиту свідків; протоколом додаткового допиту свідка; протоколом огляду предмету.
На переконання апеляційного суду в даному випадку, за результатами дослідження наданих матеріалів в сукупності наявні підстави стверджувати, що зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання про наявність в діях ОСОБА_7 ознак складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Будь-яких обґрунтованих доводів на спростування матеріалів к/п, зібраних органом досудового розслідування, стороною захисту наведено не було, натомість захисник лише обмежився посиланням на те, що повідомлення ОСОБА_7 про підозру не відповідає критеріям обґрунтованості, що, однак, спростовується вище наведеним.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів, на підставі оцінки яких можливо буде дійти висновку стосовно наявності або відсутності в діях підозрюваного ознак складу інкримінованого йому злочину.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України, яка інкримінується підозрюваному ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, що є тяжким злочином відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Апеляційний суд зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
При цьому, апеляційний суд враховує, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 знаходиться на початковій стадії розслідування, 30.12.2025 йому було пред'явлено підозру в цьому к/п, що обумовлює необхідність проведення ряду слідчих дій з метою зібрання доказів, допиту свідків, виявлення співучасників, проведення експертиз, встановлення істотних обставин тощо. Тобто з врахуванням специфіки інкримінованого діяння, вчиненого в умовах воєнного стану, групою осіб з корисливих мотивів та з огляду на вище зазначене, на переконання апеляційного суду наявні підстави стверджувати про існування в цьому к/п ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що правильно було встановлено слідчим суддею та є підставою для застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Вказане спростовує відповідні доводи апелянта.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо наявності фактично одного свідка в цьому к/п, оскільки розслідування інкримінованого злочину знаходиться на початковій стадії та уповноваженим органом вчиняються необхідні дії зі встановлення істотних обставин к/п, в тому числі свідків, що виключає підстави стверджувати про відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України або можливість його запобіганню лише встановленням обов'язку утримуватися від спілкування з визначеними свідками.
Наявність в підозрюваного ОСОБА_7 постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, його сімейні обставини не спростовують вище наведених ризиків, та більш того, вказані обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, що однак не стало для підозрюваного стримуючим фактором. Зважаючи на стадію розслідування к/п, апеляційний суд вважає, що вказані обставини не спростовують потреби застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, переконливих доказів неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я (наявність гострих захворювань, проведення невідкладних медичних втручань тощо) надано не було, більш того, підозрюваний має право скористатися медичною допомогою в умовах СІЗО.
З огляду на встановлені обставини цього к/п та надані апеляційному суду матеріали, специфіку злочину, який інкримінується, роль підозрюваного та його характеристики, на цій стадії к/п підстави для застосування підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід в рахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. (рішення ЄСПЛ в справі «Істоміна проти України»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 суд вказав, «що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Водночас, на переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В контексті наведеного апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 найсуворіший вид запобіжного заходу визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави у відповідному розмірі, який не перевищує розмір, встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України тому на переконання апеляційного суду, відповідає обставинам к/п, встановленим на теперішній час, особі підозрюваного та виконанню завдань кримінального провадження, яке перебуває на початковій стадії розслідування.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.12.2025.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.12.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.02.2026 включно, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4