Номер провадження: 11-сс/813/295/26
Справа № 519/2846/25 1-кс/519/592/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Південного міського суду Одеської обл. від 30.12.2025, якою в межах к/п № 12024162160000780 від 03.09.2024 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рені Ізмаїльського р-ну Одеської обл., громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого на посаді електромонтера в ДП «МТП Южний», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 301-1, ч. 4 ст. 152 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.02.2026 без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.02.2026 із утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 301-1, ч. 4 ст. 152 КК України, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою та такою, що суперечить практиці ЄСПЛ з таких підстав:
- слідчим суддею належним чином не перевірена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 ;
- заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені, носять характер припущень;
- слідчим суддею не проаналізовано можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 .
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30.12.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання або обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався у повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, в період з липня 2022 по вересень 2023, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись із малолітньою донькою ОСОБА_10 , у нього виник злочинний умисел, спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті, шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло останньої з використанням сексуальної іграшки.
Ігноруючи принципи суспільної моралі у сфері статевих відносин, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, ОСОБА_8 визначив об'єктом свого злочину статеву недоторканість малолітньої ОСОБА_10 , при цьому достовірно усвідомлюючи, що остання є малолітньою і в силу психологічної та фізіологічної безпорадності, викликаної малолітнім віком не може розуміти характер і значення скоєних з нею дій, не має природнього фізіологічного та соціального досвіду щодо стосунків між статтями, не обізнана щодо фізіології сексуальних контактів, не розуміє їх природу, соціальне, моральне та юридичне значення.
Так, ОСОБА_8 задля реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення дій сексуального характеру щодо ОСОБА_10 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, посягаючи на статеву свободу та недоторканість потерпілої ОСОБА_10 без отримання її добровільної згоди, що в період з липня 2022 по вересень 2023, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, продовжуючи перебувати за місцем мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою психологічного впливу змусив малолітню ОСОБА_10 роздягатися.
Далі, ОСОБА_8 , використовуючи стан психологічної та фізіологічної безпорадності малолітньої ОСОБА_10 , діючи протиправно, умисно і наполегливо, аморально і цинічно, маючи злочинний намір на вчинення відносно останньої дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, посягаючи на статеву недоторканність і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток особи, усвідомлюючи, що його дії вчинять непоправний негативний вплив на фізичний, психічний та соціальний розвиток особи, утримуючи ОСОБА_10 в положенні лежачи на животі та використовуючи свою перевагу в емоційному стані та силі по відношенню до останньої, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на зґвалтування, здійснив анальне проникнення з використанням сексуальної іграшки - анальної пробки в анальний отвір малолітньої потерпілої.
Також, в період з липня 2022 по вересень 2023, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись із малолітньою донькою ОСОБА_10 , у нього виник злочинний умисел, спрямований на виготовлення дитячої порнографії з метою її подальшого незаконного розповсюдження.
Так, ОСОБА_8 задля реалізації свого злочинного умислу, направленого на виготовлення із примушуванням малолітньої ОСОБА_10 у створенні дитячої порнографії, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, в період з липня 2022 по вересень 2023, використовуючи свою перевагу в емоційному стані та силі по відношенню до малолітньої ОСОБА_10 , діючи умисно, всупереч суспільним відносинам, що складаються з приводу протидії розповсюдження дитячої порнографії, примусив останню прийняти участь у виготовленні цифрового відеозапису, що відноситься до дитячої порнографії, після чого, використовуючи не встановлений пристрій для запису відео у цифровому форматі, виготовив відеофайл із зображенням малолітньої ОСОБА_10 , які належать до дитячої порнографії, та став її зберігати на не встановленому цифровому носії інформації з метою подальшого незаконного розповсюдження.
В подальшому, 03.09.2024, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , використовуючи не встановлений електронний пристрій з додатком «Телеграм», розповсюдив відеозапис із зображенням малолітньої ОСОБА_10 , що відноситься до дитячої порнографії, який проти своєї волі отримала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.09.2024; протоколом огляду предмету від 06.09.2024; висновком експертів №24-5134 від 16.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 23.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 23.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 06.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 31.10.2025; протоколом допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_10 від 05.11.2025; протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_10 від 05.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 11.12.2025; протоколом огляду предмету за участі свідка ОСОБА_18 від 11.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 23.12.2025.
Колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до висновку про те, що слідчий суддя, належним чином здійснивши судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб констатував, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 із вчиненням злочинів, передбачених ч. 4 ст. 301-1, ч. 4 ст. 152 КК України.
Додатково апеляційний суд зауважує, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28.11.2017, заява № 2508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на потерпілу та перешкоджання кримінальному провадженню з огляду на порядок отримання пояснень учасників судового розгляду, який передбачений ст. 225 КК України.
Апеляційний суд також погоджується із висновками слідчого судді з приводу існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню, з огляду на те, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії проводяться відповідні слідчі дії. Підозрюваний, маючи доступ до інформації про перебіг розслідування, може вчиняти дії, спрямовані на ускладнення або зрив проведення таких слідчих дій, у тому числі шляхом порушення встановлених правил спілкування з дітьми або створення психологічного тиску, що призводить до необхідності повторного проведення процесуальних дій та затягування строків розслідування.
Особливу небезпеку становить той факт, що всі ключові докази у провадженні ґрунтуються на показаннях малолітніх та неповнолітніх осіб, які відповідно до практики ЄСПЛ потребують посиленого захисту з боку держави.
Колегія суддів на підставі налізу наданих матеріалів не виключає існування ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на специфіку інкримінованих злочинів та їх умисний характер.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного ОСОБА_8 вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія судді погоджується із висновком слідчого судді з приводу не визначення альтернативного запобіжного заходу з огляду на те, що інкриміновані злочини були вчинені із погрозою застосування насильства.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, запобіжний захід застосований до підозрюваного ОСОБА_8 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде перевірена судом через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Южного міського суду від 30.12.2025, якою в межах к/п № 12024162160000780 від 03.09.2024 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 301-1, ч. 4 ст. 152 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 27.02.2026, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4