Справа 688/6399/25
№ 2/688/206/26
Рішення
Іменем України
06 лютого 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Кілікевич І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025 у розмірі 10172,52 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5197,67 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 3929,52 грн, комісія - 1045,33 грн, а також просило стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 20.03.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ДП 0012663 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти в розмірі 5500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Строк на який надається кредит - 98 днів
Згідно з п. 10 за надання кредиту, позичальник зобов'язана сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1650 грн (30% від суми наданого кредиту).
14 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 14/10/25 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Оскільки позичальник не виконала свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025 у розмірі 10172,52 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5197,67 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 3929,52 грн, комісія - 1045,33 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.02.2026. 08.01.2026 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-922 від 19.03.2024.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 20.03.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ДП 0012663 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений використання/введення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 7814PlaQ, що був надісланий на вказаний відповідачем номер телефону -НОМЕР_3) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти в розмірі 5500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Строк на який надається кредит - 98 днів. Процентна ставка - 0,9%, тип процентної ставки- фіксована. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника № НОМЕР_1 (п.п. 1-5 договору).
Згідно з п. 10 за надання кредиту, позичальник зобов'язана сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1650 грн (30% від суми наданого кредиту).
20 березня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» ініціювало переказ коштів згідно договору № ДП 0012663 від 20.03.2025 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням АТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» №1012-1009 від 10.12.2025.
За умовами цього договору відповідач зобов'язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вказаним договором.
14 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 14/10/25 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Оскільки позичальник не виконала свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025 у розмірі 10172,52 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5197,67 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 3929,52 грн, комісія - 1045,33 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № ДП 0012663 від 20.03.2025, паспортом споживчого кредиту; розрахунком заборгованості по кредитному договору; копією договору факторингу №14/10/25 від 14.10.2025; копією реєстру прав вимог до договору факторингу; копією повідомлення АТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» №1012-1009 від 10.12.2025 та іншими матеріалами справи.
4. Застосовані норми права.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
5. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» надало відповідачу кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, але такі кошти не були повернуті відповідачем. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5500 грн, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені кредитним договором. Отже, відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти в розмірі 5500 грн. Згідно з п. 10 за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1650 грн (30% від суми наданого кредиту).
Після укладення договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн, що підтверджується повідомленням АТ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» №1012-1009 від 10.12.2025. В подальшому відповідач не виконала в повному обсязі свої зобов'язання щодо повернення кредиту.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, відповідачу було нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 20.03.2025 по 25.06.2025 у розмірі 3929,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
14 жовтня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 14/10/25 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025. Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № ДП 0012663 від 20.03.2025 у розмірі 10172,52 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5197,67 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 3929,52 грн, комісія - 1045,33 грн.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 4500 грн, на підтвердження понесення яких долучила до позовної заяви договір про надання правничої допомоги №22-088/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з акта №3-ДІЛ від 08.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-088/25/ДІЛ від 22.08.2025 та копію платіжної інструкції №579936563.1 від 11.12.2025.
Судом встановлено, що 22.08.2025 між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 22-088/25/ДІЛ.
Згідно витягу з акта №3-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-088/25/ДІЛ від 22.08.2025, складеного 08.12.2025 та підписаного сторонами, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» прийняло послуги, надані адвокатом Ткаченко Ю.О., в т.ч. - вивчення матеріалів справи та проведення їх аналізу, проведення аналізу судової практики/визначення правової позиції, вартість якої становить 500 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості та подача до суду, представництво інтересів клієнта, вартість якої становить 4000 грн.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Розгляд справи проведено без участі сторін.
Як вбачається із витягу з акта №3-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-088/25/ДІЛ від 22.08.2025 послуги, які надавалися адвокатом складаються з вивчення матеріалів справи та проведення їх аналізу, проведення аналізу судової практики/визначення правової позиції, складання позовної заяви про стягнення заборгованості та подача до суду, представництво інтересів клієнта.
Вивчення матеріалів справи та проведення їх аналізу, проведення аналізу судової практики/визначення правової позиції на суму 500 грн охоплюється послугою складення позовної заяви, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням заперечень відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 2000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №ДП 0012663 від 20.03.2025 у розмірі 10 172 (десять тисяч сто сімдесят дві) грн 52 коп., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5197,67 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 3929,52 грн, комісія - 1045,33 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 2000 грн витрат на правову допомогу та 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (вул. Садова, 31/33, оф. 40/3, м. Ірпінь Київська область, ЄДРПОУ 44280974);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Алла ЦІДИК