Справа № 333/10412/24
Провадження № 2/333/124/26
Іменем України
13 січня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючої судді: Михайлової А.В.,
за участі секретаря судового засідання: Панченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шкабуро Олександр Віталійович, до акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про скасування рішення та запису з Державного реєстру речових прав,
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шкабуро Олександр Віталійович, до акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про скасування рішення та запису з Державного реєстру речових прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.05.2007 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір. Предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку, житловою площею 49,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 31.05.2007 р. № ZPS0GK00000060, укладеного між банком та іпотекодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 28175,01 доларів США на придбання житла та сплату страхових платежів.
За договором факторингу правонаступником ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» став АТ «Акцент-Банк».
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 року (справа № 333/1860/16-ц) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено у визнанні недійсним кредитного договору №ZPS0GK00000060 від 31.05.2007 р. В мотивувальній частині рішення зазначено, що оспорюваний кредитний договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладання.
Враховуючи те, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 р. в справі №333/1860/16-ц, яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір №ZPS0GK00000060 від 31.05.2007 є неукладеним, то таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Одночасно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про заборону відчуження та іпотеку на житловий будинок, що належить позивачу.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2022 в справі № 333/1031/22, частково залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06.12.2022 визнано договір іпотеки від 31.05.2007, зареєстрованим в реєстрі № 429 недійсним.
Позивач звертався до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради з заявою про припинення іпотеки та припинення обтяження на житловий будинок, що належить йому, однак рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.
Відтак незважаючи на те, що підстави для подальшого існування іпотеки та обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна відпали, виконати рішення суду та відновити свої порушенні права позивач не може. Просив скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесені Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради.
Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження і з метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочати підготовче провадження у справі.
Відповідач позов не визнав, 10.03.2025 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року по справі № 333/1031/22 вже було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про виключення записів про обтяження та заборону, однак позивач фактично заявляє аналогічні вимоги, що є порушенням ст. 255 ч.1 п.3 ЦПК. Згідно до даної постанови було чітко зазначено, що «Між тим, ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про зобов'язання реєстратора скасувати рішення про державну реєстрацію обтяження». В даному позові таких вимог позивач також не заявляє, оскільки фактично вимог про зобов'язання заявлено так і не було. Також фактичних вимог до АТ «А-Банк» не заявлено.
16 квітня 2025 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив. Відхиляючи аргументи наведені відповідачем у відзиві представник позивача зазначив, що постановою Запорізького апеляційного суду від 06.12.2022 підтверджено вірність висновку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2022 про визнання договору іпотеки - недійсним. З приводу вимог про виключення записів про обтяження апеляційний суд зазначив, що такі вимоги задоволенню не підлягають оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Зважаючи на те, що з 16.01.2020 року і на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, який просив застосувати позивач а саме шляхом ухвалення судового рішення про виключення з Державного реєстру іпотек записи про обтяження. З огляду на те, що апеляційний суд скасував рішення в частині виключення з реєстрів обтяжень, позивачем було обрано інший спосіб захисту порушеного права, який з його точки зору безпосереднє втілює мету, якої прагне досягти позивач, тобто виконання рішення суду припинить порушене право позивача щодо існування обтяжень належного йому майна.
Заперечення від відповідача до суду не надходило.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року підготовче провадження по справі закрито.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в відзиві поданому до суду просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Третя особа Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ознайомившись з доводами позивача викладеними в позовній заяві, доводами відповідача викладеними у відзиві, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого. Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
31.05.2007 року був укладений іпотечний договір між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателем. Предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку, житловою площею 49,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 31.05.2007 р. № ZPS0GK00000060, укладеного між банком та іпотекодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 28175,01 доларів США на придбання житла та сплату страхових платежів.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 року (справа № 333/1860/16-ц) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено у визнанні недійсним кредитного договору №ZPS0GK00000060 від 31.05.2007р. В мотивувальній частині рішення зазначено, що оспорюваний кредитний договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладання.
Враховуючи те, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 в справі №333/1860/16-ц, яке набуло чинності, встановлено, що кредитний договір №ZPS0GK00000060 від 31.05.2007 є неукладеним, то таке зобов'язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 404355977 від 19.11.2024, вбачається, що в Державному реєстрі речових прав мається запис про іпотеку 56921967 внесений 18.06.2007 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75335852 від 02.10.2024, Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради, документи подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 430, виданий 31.05.2007, видавник: приватний нотаріус Грибанова О.В., а також заборона на нерухоме майно - номер запису про обтяження: 56921928 внесена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75335852 від 02.10.2024.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
В постанові Верховного Суду № 496/1059/18 від 10.04.2024 зазначено, що оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки, не є ефективним способом захисту прав власника від порушення.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновки об'єднаної палати КГС ВС, викладені в постанові від 06.08.2021 у справі № 910/20607/17, та зазначила, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном, з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого права іпотеки, що усуває перешкоди власнику майна в праві вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 в справі № 914/2350/18 зазначено: «Належний та ефективний спосіб захисту прав позивача визначається з огляду на обставини конкретної справи. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Речово-правові способи захисту прав особи (зокрема віндикація) застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами. Якщо спір стосується правочину (зокрема договору іпотеки), укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом (з приводу звернення стягнення на таке майно) мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача. Позивачеві слід пред'являти віндикаційний позов до останнього набувача цього майна. Натомість у разі якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, залишається у володінні іпотекодержателя (тобто не відбулось подальшого відчуження такого майна), відносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо такого майна мають договірну природу, а тому позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Задоволення такого позову зумовлює внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр) відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення».
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, у розумінні положень наведеної норми права належним способом судового захисту порушених прав та інтересів у даному випадку є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).
Подібні висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2023 року в справі № 752/10924/19, провадження № 61-9328св22.
Верховний Суду неодноразово зазначав про те, що з 16.01.2020 року, з урахуванням чергових змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в частині змін до ст.26 Закону), скасування рішення державного реєстратора є правомірним та ефективним способом захисту права (постанова Верховного Суду від 13.05.2022 року у справі №200/11356/19; постанова Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №352/1021/19; постанова Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №910/7648/19; постанова Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі №545/1883/20).
З огляду на викладене та наявність рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.09.2022 в справі № 333/1031/22, яке частково залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06.12.2022, яким визнано договір іпотеки від 31.05.2007 недійсним, суд погоджується з тим, що належним способом захисту прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Керуючись ст. ст. 12,13,81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, про скасування рішення та запису з Державного реєстру речових прав - задовольнити.
Скасувати в Державному реєстрі іпотек рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75335852 від 02.10.2024, внесений Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради, на підставі якого проведено державну реєстрацію іпотечного договору, серія та номер: 430, виданий 31.05.2007, видавник: приватний нотаріус Грибанова О.В.
Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75335852 від 02.10.2024, внесений Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради, на підставі якого проведено заборону на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова