05 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 639/3917/25
провадження № 22-ц/818/1040/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Мальовного Ю.М., Яцини В.Б.
позивач - Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області
відповідач - ОСОБА_1
третя особа - Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2025 року ухвалене у складі судді Марченко В.В.-
В червні 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду в Харківській області ( наділі ГУПФУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої пенсії в розмірі 71 888, 34 грн та сплачений позивачем судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 29.05.2024 року, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 06.02.2023 за № 712, виписки з акту огляду міжрайонною Слобідською МСЕК від 29.05.2024 до довідки серії 12ААВ № 322965. Виплата пенсії відповідачу припинена на підставі довідки виданої Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи» від 23.12.2024 № 138, в якій зазначено, що розширеною експертною комісією закладу КЗОЗ «ОЦМСЕ» скасовано рішення міжрайонної Слобідської МСЕК про встановлення ОСОБА_1 інвалідності з 29.05.2024 року. Листом від 13.03.2025 року № 2000-0307-8/39295 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності. Враховуючи, що відповідач права на отримання пенсії по інвалідності не мав, йому було безпідставно виплачена пенсія у розмірі 71 888, 34 грн за період з 29.05.2024 року по 28.02.2025 року, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області або надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з його боку відповідача при отриманні наведеної в позові суми. Тому підстави для задоволення позову відсутні. З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд зменшив заявлений відповідачем розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн та у зв'язку із відмовою у задоволенні позову стягнув їх на користь відповідача.
Не погодившись з рішенням суду Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалив рішення з порушенням матеріальних та процесуальних норм права. Суд не прийняв до уваги надані позивачем докази вини пенсіонера, а саме надання недостовірної інформації про інвалідність. Проте суд їм належної оцінки не надав та ухвалив необґрунтоване рішення.
01 грудня 2025 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому просила рішення суду залишити без змін. Посилалась на те, що відповідач на даний час та впродовж десяти років хворіє на остеохондроз поперекового та грудного відділень хребта, що вражений больовими симптомами , а саме біль вздовж хребта, судоми, оніміння пальців кінцівок, головний біль. Відповідач неодноразово лікувався як амбулаторно так і був госпіталізований в лікувальних закладах. Діагноз відповідача був підтверджений неодноразово лікарями, та зафіксовано в медичній картці хворого, а також виписках та довідках з лікувальних закладів.
13 листопада 2025 року надійшов відзив від КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я "ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО- СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. Посилається, що суд не врахував відповіді від ННМЦ «Університетська клініка» Харківського національного медичного університету, направлення на медико-соціальну експертну комісію ОСОБА_1 не видавалось, тобто, Направлення фальсифіковане. Порушено порядок представлення на МСЕК, безпідставно оглянуто та в зв'язку з чим безпідставно встановлена група інвалідності ОСОБА_1 . За виявленими обставинами, на підставі постанови Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області, керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, а саме пункту 12 "Положення про медико-соціальну експертизу" затвердженого цією постановою (яка діяла до 31.12.2024) була проведена перевірка обґрунтованості та законності встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності за загальним захворюванням, строком на1 рік та призначена медико-соціальна експертиза, проведений заочний розгляд справи. В ході роботи Розширеної експертної комісії проведений аналіз медико-експертної справи ОСОБА_1 і виявлені документи з ознаками фальсифікації, а вказаний діагноз не верифікований. За результатами проведеної експертизи рішення міжрайонної Слобідської медико- соціальної експертної комісії від 29.05.2024 було визнано таким, що прийняте необґрунтовано і скасоване. «Довідка про невизнання інвалідом» (форма первинної облікової документації №167/о) від 23.12.2024 № 138 заповнена у двох екземплярах, один з яких надісланий до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а інший долучений до матеріалів слідства. Таким чином відповідач діяв завідомо недобросовісно, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що та підтверджується матеріалами справи, що 03.03.2025 року до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшла довідка №138 (вх. №2689/15) в якій вказано, що 23.12.2024 року, розширеною експертною комісією закладу КЗОЗ «ОЦМСЕ» Вам заочно проведена медико-соціальна експертиза , за результатами якої , Вас не визнано особою з інвалідностю з 29.05.2024 року, рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії - скасовано.(а.с.5)
Виплату з інвалідності припинено з 29.05.2024 року.
Виплата пенсії ОСОБА_1 , здійснювалась в період з 29.05.2024 року по 28.02.2025 рік включно та в цей період йому було сплачено 71888 грн 34 коп.
03.04.2024 року подана службова записка №6636/05-16 від 03.04.2024 начальника відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат , соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. В даній службовій записи вказане наступне: ОСОБА_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплату пенсії ОСОБА_1 , призупинено. Сума переплаченої пенсії складає за період з 29.05.2024 року по 28.02.2025 року в сумі 71888,34 грн (а.с.9).
З метою досудового врегулювання спору ГУПФУ в Харківській області на адресу відповідача було направлено лист від 13.03.2025 року №2000-0307-8/39295 відповідач повідомлявся про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням II групи інвалідності. У зв'язку зі скасуванням довідки відповідачу за період 29.05.2024 року по 28.02.2025 року в сумі 71888,34 грн та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія. (а.с.5).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).
Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак отримання позивачем доказів, які він міг отримати до ухвалення рішення по суті спору та надання їх вперше до суду апеляційної інстанції у відповідь на аргументи суду, відсутність посилання на ці докази у позові усувають відповідальність суду за незастосування вказаної норми частини 7 статті 81 ЦПК України, таку процесуальну поведінку суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживання процесуальним правом, яке відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, який є елементом принципу змагальності сторін, ст. 12 ЦПК України.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, лише якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у даному випадку таких винятків не встановлено, ризики від недобросовісної процесуальної поведінки позивача не можуть покладатися на іншу сторону спору, тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем невчасно з власної вини вищевказані докази.
Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази учасники процесу мають надавати вчасно до суду першої інстанції. У відзиві третьою особи не наведені поважні причини, з яких вона не змогла вчасно надати до суду першої інстанції ті документи, які долучені до відзиву: службову записку Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації від 19.12.2024 року, журнал протоколів засідань медико-соціальної експертизи, персональний склад комісії , наказ про звільнення, наказ про створення роботи розширених медико-експертних комісій по кримінальним провадженням з 20.12.2024 року. Тому зазначені докази не підлягають врахуванню під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2025 року до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшла довідка №138 (вх. №2689/15) в якій вказано, що 23.12.2024 року, розширеною експертною комісією закладу КЗОЗ «ОЦМСЕ» Вам заочно проведена медико-соціальна експертиза , за результатами якої , Вас не визнано особою з інвалідностю з 29.05.2024 року, рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії- скасовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Постановив
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
В.Б.Яцина