справа № 399/1124/25
провадження № 2/399/37/2026
23 січня 2026 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шульженко В.В., при секретарі судового засідання Москаль Т.В., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача, адвоката Нестеренко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Онуфріївка в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом у якому просила поділити спільне майно подружжя, набуте сторонами під час шлюбу укладеного 15.09.1990 в Зибківській сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області, актовий запис №9. Визнати за сторонами в рівних частинах, право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , кожному.
Позов обґрунтовано тим, що 15.09.1990 сторони уклали шлюб, який зареєстрували у Зибківській сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області, актовий запис № 9. Від шлюбу у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є повнолітньою та проживає окремо від батьків. У 2010 під час перебування у шлюбі, сторони за спільні кошти побудували житловий будинок за АДРЕСА_1 , про що 21.07.2010 виконавчим комітетом Зибківської сільської ради було видано свідоцтво про право власності. Згідно рішення четвертої сесії Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 03.02.2016 назва вулиці «Щорса» була змінена на « ОСОБА_4 ». Протягом шлюбу, шляхом спільних трудових та грошових затрат, сторони здійснювали ремонт та покращення стану вищевказаного житлового будинку. З липня 2023 позивач, хоч і проживала разом із відповідачем, але не підтримувала подружні стосунки, тому що за час спільного проживання переконалася, що у них немає спільних інтересів, окрім доньки. Крім того, у подружньому житті сторін мали місце постійні сварки та непорозуміння одне одного, що унеможливлювало їх подальше спільне проживання. Тож, рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.12.2024, яке набрало законної сили 09.01.2025, шлюб розірвано. Сторони не можуть дійти згоди щодо користування спільним майном, набутим під час шлюбу, в тому числі вищевказаним житловим будинком. У зв'язку з цим, позивач зверталася до відповідача з пропозицією поділити набуте під час шлюбу майно в позасудовому порядку шляхом укладення відповідного договору з подальшим його нотаріальним посвідченням, але відповідь на дану пропозицію так і не отримала. Відповідач вважає житловий будинок тільки своєю власністю та не має бажання його ділити.
Ухвалою суду від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також зазначено строк протягом якого сторони мають право подати відповідні процесуальні документи.
Представником відповідача, адвокатом Нестеренко А.В. подано 21.01.2026 відзив на позовну заяву в якому просила задовольнити позовну заяву. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, по частині на кожного, право власності на будинок АДРЕСА_1 . Питання щодо стягнення судових витрат вирішити з урахуванням вимог розумності та справедливості.
В обґрунтування відзиву зазначено, що стороною відповідача не заперечується той факт, що з 15.09.1990 року по 09.01.2025 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Дійсно, у 2010 році, під час перебування у шлюбі, за спільні кошти сторони побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , про що 21.07.2010 року Виконавчим комітетом Зибківської сільської ради видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2 . Відповідач не заперечує той факт, що відповідно до норм Сімейного кодексу та Цивільного кодексу України спірне майно, а саме вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу по частині кожному. При цьому, відповідач не погоджується із розміром судових витрат, які позивачка просить стягнути з нього на її корить, обґрунтувавши положеннями ст.ст. 133, 141 ЦПК позиціями Верховного Суду та практикою Європейського суду з прав людини.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові та просила його задовольнити повністю.
Відповідач та його представник, в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позову. Щодо стягнення судових витрат зазначено, що вони є надмірними.
Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку сторін по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 09.12.2024. В резолютивній частині рішення, зокрема, зазначено - «Шлюб, зареєстрований 15 вересня 1990 року Зибківською сільською радою Онуфріївського району Кіровоградської області, про що складено відповідний актовий запис № 9, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвати». Рішення набрало законної сили 09.01.2025 /а.с.33-34/.
Тобто, з даного рішення суду вбачається, що шлюб між сторонами зареєстрований 15 вересня 1990 року Зибківською сільською радою Онуфріївського району Кіровоградської області, розірвано рішенням суду 09.12.2024 що набрало законної сили 09.01.2025.
21.07.2010 виконавчим комітетом Зибківської сільської ради видано свідоцтво проправо власності на нерухоме майно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та власником зазначено - ОСОБА_2 , частка 1/1, приватна власність, що підтверджується копією даного свідоцтва серії НОМЕР_1 /а.с. 15/. Даний факт підтверджується також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26780913 від 21.07.2010 /а.с.16/ та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 449949463 від 30.10.2025 /а.с. 23/.
Позивачем до позову додано копію технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 , де власником зазначено ОСОБА_2 /а.с. 17 - 22/.
На підтвердження місця роботи та доходу за період з 01.09.1989 по 08.02.2004 позивачем додано до позову трудову книжку НОМЕР_2 заповнену 17.07.1990 /а.с.24-26/.
Рішенням четвертої чергової сесії сільської ради сьомого скликання Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 03.02.2016 № 32 «Про затвердження розпорядження сільського голови» назва вулиці «Щорса» була змінена на «Урожайна», що підтверджується копією рішення /а.с. 27/.
При матеріалах справи наявна пропозиція поділу спільного майна подружжя адресована позивачем ОСОБА_2 , з описом вкладенням /а.с. 28-29/.
З листа Світловодського КМБТІ від 14.11.2025 № 141 вбачається, що вищевказаний житловий будинок за архівними СК МБТІ зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується копією зазначеного листа /а.с. 31/.
Учасниками справи не заперечувався факт спільного будівництва вищевказаного будинку за час шлюбу за спільні кошти. Будинок у свій час оформили на відповідача.
Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони не оспорювали, що спірний житловий будинок є їх спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За правилами ч. 1-3 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною першою статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Таким чином, під час судового розгляду судом встановлено, що сторони перебуваючи у шлюбі спільно забудували вищевказаний будинок та набули його у власність. Сторони не заперечили факту набуття вказаного майна під час шлюбу, як і не заперечили його правового статусу - спільна сумісна власність подружжя.
Виходячи з наведеного, зважаючи на зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов підлягає задоволенню.
При цьому, судом не вирішується питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат за надання правової допомоги у зв'язку з розглядом даної справи, оскільки позивачем разом з позовом подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в якому остання, зокрема, зазначила, що даний розрахунок судових витрат, які позивач понесла та очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи є орієнтовним та буде уточнений після завершення розгляду справи в суді І інстанції.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14- 382цс19) в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога ч.8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З вищевикладеного вбачається, що позивач повідомила суд про те, що вищевказаний розрахунок є орієнтовним та буде уточнений після завершення розгляду справи в суді І інстанції, у зв'язку з чим питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат за надання правової допомоги у зв'язку з розглядом даної справи не вирішується, а підлягає розгляду у вищезазначеному порядку.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2585,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 258, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд ,-
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках право власності на 1/2 частку кожному житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2585,00 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять грн.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28.01.2026.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко