Справа № 405/4716/25
провадження № 1-кс/405/405/26
30.01.2026 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника -адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000440 від 23.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Райгород, українці, громадянці України, офіційно не працюючій, заміжньої, маючій на утриманні п'ятеро малолітніх дітей, проживаючій: АДРЕСА_1 , раніше судимій,
старший слідчий в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , звернувся з даним клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з підстав вказаних в клопотанні.
Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник та підозрювана надали суду пояснення, відповідно до яких заперечували щодо задоволення клопотання, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали клопотання та характеризуючі документи слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000440 від 23.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, відповідно до якого ОСОБА_7 , повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів невизначеного кола осіб, шляхом обману (шахрайство), отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_8 , чоловіка мешканки Одеської області ОСОБА_9 , 25.09.2025 близько 14.11, зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо чоловіка ОСОБА_8 , представилась працівником «інформаційного відділу фінансової військової частини головного управління», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_9 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича, та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_9 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_9 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито в АТ «Райффайзен Банк» 25.09.2025 0 14.33 у сумі 39925 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 , № НОМЕР_4 , який відкрито в АТ «УКРСИББАНК» на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_4 , 25.10.2025 направилась до банкомату АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Кіровоградська область, м Новомиргород, вул. Соборності, 103, вул. Поповкіна, 35, де здійснила операції зі зняття грошових коштів у сумі 20000 грн., а також здійснила оплату інтернет-послуг та розраховувалась в м. Новомиргород, придбаваючи мобільний телефон та дитячі товари.
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 39925 грн.
Також, ОСОБА_7 , повтороно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів невизначеного кола осіб, шляхом обману (шахрайство), отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_10 , брата мешканки Київської області ОСОБА_11 , 28.09.2025 о 12.39, 12.47, 12.51, 13.50, неодноразово зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_1 на номер НОМЕР_5 ОСОБА_11 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо її брата, представилась працівником «інформаційного відділу фінансової військової частини головного управління», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_11 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича, та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_11 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_11 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_6 , який відкрито в АТ «Державний ощадний банк України» 28.09.2025 0 14.05 у сумі 14202 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_7 , який відкрито в АТ «Райффайзен Банк» на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_7 , 28.09.2025 направилась до банкомату АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 91, де здійснила операції зі зняття грошових коштів, які перерахувала на вказаний рахунок ОСОБА_11 .
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 14 202 грн.
Також, ОСОБА_7 , повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів невизначеного кола осіб, шляхом обману (шахрайство), отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_13 , чоловіка мешканки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_14 , 28.09.2025 о 16.35, зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_1 на номер НОМЕР_8 ОСОБА_14 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо її чоловіка, представилась працівником «інформаційного відділу фінансової військової частини головного управління», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_14 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича, та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_14 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_14 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_9 , який відкрито в АТ «УКРСИББАНК» 28.09.2025 0 1649 у сумі 10170 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_7 , який відкрито в АТ «Райффайзен Банк» на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_7 , 28.09.2025 направилась до банкомату АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 91, де здійснила операції зі зняття грошових коштів, які перерахувала на вказаний рахунок ОСОБА_14 .
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 10 170 грн.
Також,, ОСОБА_7 , повтороно, отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_15 , брата мешканки Чернігівської області ОСОБА_16 , 30.10.2025 близько 12.28, 31.10.2025 о 09.01 та о 09.14 зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_10 на номер НОМЕР_11 ОСОБА_17 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо брата ОСОБА_15 , представилась працівником «Головного управління Міністерстава оборони», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_17 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича у сумі 200 000 грн., та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_17 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_16 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_12 , який відкрито в АТ «Райффайзен Банк» 30.10.2025 0 13.37 у сумі 35505 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_13 , який відкрито в ПуАТ «Комерційний банк «Акордбанк» на ім'я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 31.10.2025 0 09.19 у сумі 15550 грн. зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_14 , який відкрито в АТ «Райффайзен Банк» на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_13 , який відкрито в ПуАТ «Комерційний банк «Акордбанк» на ім'я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_13 , 30.10.2025 направилась до банкомату АТ «Державний ощадний банк України» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Чорновола, 4, банкомату АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 80, та 31.10.2025 до банкомату АТ «Державний ощадний банк України» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Чорновола, 4, де здійснила операції зі зняття грошових коштів, які перерахувала на вказаний рахунок ОСОБА_17 .
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 46 550 грн.
Також, ОСОБА_7 , повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів невизначеного кола осіб, шляхом обману (шахрайство), отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_19 , сина мешканки Дніпропетровської області ОСОБА_20 , 03.11.2025 близько 13.00, зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_10 на номер НОМЕР_15 ОСОБА_20 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо її сина, представилась працівником «інформаційного відділу фінансової військової частини головного управління», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_20 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича, та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_20 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_20 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_16 , яку відкрито в АТ «Райффайзен Банк» 03.11.2025 0 13.36 у сумі 28999 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_17 , яку відкрито в АТ АКБ «Львів», відкритий на ім'я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_17 , 03.11.2025 направилась до банкомату АТ «Райффайзен Банк» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 67а, та банкомату АТ «Державний ощадний банк України» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Чорновола, 4 де здійснила операції зі зняття грошових коштів, які перерахувала на вказаний рахунок ОСОБА_22 .
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_20 матеріальну шкоду на загальну суму 28 999 грн.
Також, ОСОБА_7 , повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів невизначеного кола осіб, шляхом обману (шахрайство), отримавши з відкритих джерел інформацію про безвісно зниклого в результаті бойових дій військовослужбовця - ОСОБА_23 , сина мешканки Київської області ОСОБА_22 , 03.11.2025 о 14.28, зателефонувала з власного спеціально придбаного з цією метою абонентського номеру стільникового зв'язку НОМЕР_10 на номер НОМЕР_18 ОСОБА_22 , та повідомивши останній її особисті дані та відомості щодо її сина, представилась працівником «інформаційного відділу фінансової військової частини головного управління», таким чином, шляхом обману, створивши у ОСОБА_22 помилкове враження про свою справжню особу та діяльність.
В ході розмови ОСОБА_7 повідомила неправдиву інформацію про можливість отримати додаткову державну грошову винагороду за безвісно зниклого родича, та користуючись складним емоційним станом ОСОБА_22 та не даючи часу для обмірковування ситуації, для отримання грошових коштів та подолання ліміту для їх переказу, наполегливо запропонувала перерахувати наявні на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_22 грошові кошти на, так званий, «резервний рахунок», контрольований ОСОБА_7 .
Будучи ошуканою ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , перебуваючи у складному життєвому та матеріальному становищі для отримання додаткової винагороди, на її пропозицію потерпіла погодилась та безготівково переказала зі свого банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_19 , яку відкрито в АТ «Райффайзен Банк» 03.11.2025 0 14.44 у сумі 12110 грн. на банківський (картковий) рахунок, вказаний ОСОБА_7 № НОМЕР_17 , яку відкрито в АТ АКБ «Львів», відкритий на ім'я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В цей же час, ОСОБА_7 , з метою завершення свого злочинного умислу, маючи у своєму безпосередньому користуванні банківську картку № НОМЕР_17 , 03.11.2025 направилась до банкомату АТ «Райффайзен Банк» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 67а, та банкомату АТ «Державний ощадний банк України» за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Чорновола, 4 де здійснила операції зі зняття грошових коштів, які перерахувала на вказаний рахунок ОСОБА_22 .
Отриманими таким чином грошовими коштами, ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_22 матеріальну шкоду на загальну суму 12 110 грн.
29.01.2026 ОСОБА_7 , затримана в порядку ст. 208, 615 КПК України, та 29.01.2026 повідомлена про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри:
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Отже, обґрунтованість підозри у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- заявами потерпілих;
- протоколами за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де зафіксовано факти розмов з потерпілими під час та після вчинення шахрайських дій, а також підозрюваних та причетних осіб між собою;
- матеріалами проведення тимчасових доступів до речей і документів щодо банківських (карткових) рахунків, які використовувала ОСОБА_7 для вчинення шахрайств.
Таким чином, відповідно до матеріалів кримінального провадження та норм КПК України, які згідно до п. 5 ст. 9 КПК України, застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є достатні об'єктивні дані, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 .
Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
слідчим суддею, беручи до уваги наявність вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваної було встановлено наявність такого ризику:
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні, у т.ч. інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення, не з'являтися за викликом прокурора, слідчого, слідчого судді, суду у провадженні, впливати на свідків тощо. Вказаний висновок можна зробити, виходячи з аналізу матеріалів проведення негласних (слідчих) розшукових дій.
Так, ОСОБА_7 22.09.2023 засуджена Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України до позбавлення волі на 4 роки з іспитовим строком на 3 роки, вчинила нові злочини в період іспитового строку. Крім цього, у період 11-13.11.2025 ОСОБА_7 викликалась до Новомиргородського ВП Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області для дачі пояснень у рамках кримінальних проваджень № 12025025100000042 за ч. 2 ст. 190 КК України та № 12025025080000074 за ч. 2 ст. 190 КК України та після вказаних подій у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_5 , яка причетна до вчинення аналогічних злочинів, 13.11.2025 о 12:09:55 зафіксована розмова з ОСОБА_7 зі змісту якої зрозуміло, що вказані особи мають попередню домовленість про способи уникнення кримінальної відповідальності у вказаних та аналогічних провадженнях, а також мають намір у разі виникнення проблем примусити особу на ім'я ОСОБА_24 ( ОСОБА_25 ) взяти провину на себе, а ОСОБА_5 має взяти таку особу «під контроль». У вказаний період часу зафіксовано ряд розмов ОСОБА_5 та ОСОБА_25 , які підтверджують обставини розмови з ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_7 перешкоджала кримінальному провадженню, а підслідність у вказаних провадженнях на даний час визначена за СУ ГУНП в Кіровоградській області, в яких проводиться досудове розслідування та встановлюється причетність ОСОБА_7 до вчинених злочинів.
Відповідно до рішення у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.
Отже, інші ризики, на які слідчий та прокурор посилались у судовому засіданні та клопотанні, не доведені.
Відповідно до ч. та 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема є запобіжні заходи.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
У відповідності до п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу також враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК).Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .
Отже, мотивуючи неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого не довели доцільність застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому з урахуванням обставин кримінального провадження, характеризуючих даних на підозрювану, зокрема стану її здоров'я та сімейного стану, її соціальних зв'язків, слідчий суддя приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
Таким чином, беручи до уваги те, що підозрювана на своєму утриманні має п'ятеро малолітніх дітей, слідчим суддею розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а саме домашнього арешту.
Отже слідчий суддя дійшов висновку, що саме домашній арешт є достатнім запобіжним заходом, що забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому визнає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід домашній арешт, заборонивши останній цілодобово залишати житло та поклавши на неї обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком до 29.03.2026 року.
Керуючись ст.ст.176-197, 202, 309, 376 КПК України, -
клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який відбувати за адресою постійного місця проживання: АДРЕСА_1 , з 30.01.2026 року по 29.03.2026 року.
Покласти на ОСОБА_7 , на строк до 29.03.2026 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні та іншими підозрюваними;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.
Контроль за виконанням підозрюваною покладених на неї обов'язків покласти на старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 .
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 29.03.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Строк дії ухвали визначити до 29.03.2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_26