Справа № 187/102/26
2-а/0187/1/26
"03" лютого 2026 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., за участі секретаря судового засідання Єрмолаєвої О.В., розглянувши за правилами, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до
ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправними дій та скасування рішення,
22.01.2026 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плетенко К.Ю.з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправними дій та скасування рішення - постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою № R192783 від 11.11.2025 року, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, де зазначено, що «за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконна, необґрунтована і така, що містить неправдиві, недостовірні дані, зважаючи на наступне.
Так, згідно відомостей, які містяться у військово-обліковому документі додатку «Резерв +», позивач перебуває на обліку як військовозобов'язаний, зазначено номер його телефону та адресу проживання, при цьому містяться відомості, що дані уточнено вчасно.
Крім того, відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, позивач за висновком військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби.
При цьому, про складання відповідачем відносно позивача протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП йому не було відомо, будь який протокол у його присутності не складався, підпису чи пояснень у протоколі він не робив, і у подальшому протокол чи постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП позивач не отримував.
Про винесення постанови позивачу стало відомо лише 15 січня 2026 року, коли він отримав повідомлення в застосунку «ДІЯ» про наявність виконавчого провадження та арешт коштів, тому просить поновити ОСОБА_1 строк на звернення з позовом, як такий, що пропущений з поважних причин, визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № R192783 від 11.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
23.01.2026 року ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження в справі (а.с. 20-21).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плетенко К.Ю. у судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, позов підтримала просила його задовольнтити (а.с. 30).
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надіслала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що згідно інформації, отриманої з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» ОСОБА_1 , 1977 р.н., став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 раніше був визнаний придатним до військової служби, після чого військово - лікарську комісію не проходив.
ОСОБА_1 особисто через електронний кабінет «РЕЗЕРВ +» надіслав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнав винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, чим визнав своє власне бажання та прийняв скоєне правопорушення, тому проти позову заперечує (а.с. 37-40).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що постановою № R192783 від 11.11.2025 року, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з наступним обґрунтуванням: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(а.с. 13).
Згідно з копією військово-облікового документу Резерв+, сформованого 16.01.2026 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов'язаний, зазначено номер його телефону та адресу проживання, при цьому містяться відомості, що дані уточнено 15.12.2025 року (а.с. 12).
Як вбачається з копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, ОСОБА_1 за висновком військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби (а.с. 10-11).
Відповідно до копії постанови старшого державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Земляного В.І. про відкриття виконавчого провадження № 80011883 від 15.01.2026 року з боржника ОСОБА_1 постановлено стягнути 34000 грн на підставі постанови № R192783 від 11.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14).
В суді не доведено винуватість позивача, про те, що він ухиляється від проходження ВЛК у воєнний період, відповідач не надав докази по справі, які б спростовували пояснення позивача.
Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отримання повістки у належний спосіб відповідачем не доведено.
Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст. 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність (засвідчує факт відсутності складу адміністративного правопорушення).
Суд установив, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, що підтверджують отримання позивачем ОСОБА_1 повістки про виклик до ТЦК, або надіслання такої повістки позивачу засобами поштового зв'язку тощо, а так само, такі докази не надані відповідачем суду. Позивач у позовній заяві зазначив, що будь який протокол у його присутності не складався, підпису чи пояснень у протоколі він не робив, і у подальшому протокол чи постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП позивач не отримував, жодних повісток він не отримував, та на адресу його місця реєстрації та проживання такі повістки не надходили.
З огляду на відсутність у справі доказів надсилання на адресу місця проживання позивача ОСОБА_1 належним чином оформленої повістки, у суду є обґрунтований сумнів в тому, що ця повістка взагалі існувала, так само і щодо належної форми її направлення позивачу та складання протоколу.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з адміністративними позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та те що постанова № R192783 від 11.11.2025 року, за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача відповідачем виконані вимоги статей 254-256, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП є незаконною і підлягає скасуванню, так як прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування із закриттям провадження у справі.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн (а.с. 8). Отже, враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до
ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправними дій та скасування рішення, задовольнити.
Скасувати постанову № R192783 від 11.11.2025рокупро притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять грн 60 коп.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,
АДРЕСА_2 ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Іщенко