28 січня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 11.05.2025 приблизно о 15:44, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв у приміщенні вищевказаної квартири, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступив у конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_9 , в ході розвитку якого у ОСОБА_6 виник умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Так, у вказані дату, час та місці, перебуваючи у приміщенні коридору вищевказаної квартири, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_6 наніс кулаком правої руки два удари в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , від яких останній втратив рівновагу та впав на підлогу. В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , обома руками зібраними в кулак, наніс останньому близько 4-5 ударів в область черевної порожнини ОСОБА_9 , який в цей момент продовжував знаходитись на підлозі в положенні сидячи.
Таким чином, своїми протиправними діями, ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді підшкірних крововиливів м'яких тканин у лівій лобній ділянці та лівій половині обличчя, садно слизової порожнини рота; а також у вигляді закритої травми живота: підкапсульна гематома печінки, розрив селезінки з явищами гемоперитонеуму, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя.
Прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що застосування до ОСОБА_6 ст.75 КК України є необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки конкретним обставинам та тяжкості вчиненого злочину. Наголошує, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочину, що посягає на найбільшу соціальну цінність - життя та здоров'я особи. Звертає увагу, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, також останній негативно характеризується за місцем проживання, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів і небезпечність для суспільства.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, у зв'язку з повним визнанням винуватості у пред'явленому обвинуваченні, суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, і процесуальних документів.
Однак в ході апеляційного розгляду, колегією суддів було встановлено, що суд не дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Так, в ході судового розгляду суд першої інстанції з'ясував у обвинуваченого, чи не заперечує він щодо розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України та роз'яснив йому обмеження, які застосовуються під час оскарження рішення, постановленого за результатами такого судового розгляду.
Однак, суд не звернув увагу на те, що фактичні обставини кримінального провадження, які містяться в обвинувальному акті, і обставини, які виклав обвинувачений під час надання показань в суді, є різними.
Зокрема, як вбачається з журналу судового засідання Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2025, ОСОБА_6 хоч і повідомив, що визнає вину у пред'явленому йому обвинувачені, але надав показання, в яких фактично вказав, що він наніс ОСОБА_9 декілька ударів кулаком в обличчя, після чого той впав і він більше не бив потерпілого та не завдавав йому ударів в живіт. Такі ж пояснення обвинувачений надав і під час апеляційного розгляду.
Наведені показання ОСОБА_6 свідчать про те, що він фактично не погоджувався з висунутим йому обвинуваченням, що свідчить про наявність сумнівів у повному розумінні обвинуваченим фактичних обставин кримінального правопорушення та відповідно визнання ним винуватості.
Таким чином, приймаючи рішення про проведення судового засідання в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд не надав належної оцінки невідповідності поясненням ОСОБА_6 та викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ставить під сумнів законність постановленого вироку.
Згідно з ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
В іншій частині апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а її вимоги судом апеляційної інстанції не перевіряються з огляду на необхідність скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового розгляду.
Разом з тим, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, заслуговують на увагу та підлягають врахуванню судом першої інстанції під час нового судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02.09.2025 щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3