Справа № 165/745/25 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/234/26 Доповідач: Данилюк В. А.
05 лютого 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Данилюк В. А.,
суддів - Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та стягнення аліментів з матері на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 подою від її імені представником ОСОБА_3 ,на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він з відповідачкою з 15.08.2008 по 17.04.2024 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося четверо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 07.05.2024 рокуз нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на усіх дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно,та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу - з 06 травня 2024 року.
16 травня 2024 року головним державним виконавцем Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Непомнящих О.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Наголошує, що позивач ніколи не залишав своїх неповнолітніх дітей.
Окрім сплати аліментів, він постійно купує продукти харчування, одяг та взуття, вітаміни, ліки при потребі, дає кошти дітям на кишенькові витрати, оплачує комунальні послуги.
Відповідач ОСОБА_2 вчиняла домашнє насильство стосовно своїх дітей, тому діти не проживають разом з матір'ю, відповідач не забезпечує їх матеріально, а отримані аліменти від позивача на утримання дітей використовує на власні потреби.
Вважав, що проживання дітей разом із позивачем, повне їхнє утримання батьком, тривала відсутність матері у місці проживання дітей є суттєвими обставинами, які дають підстави для припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача, починаючи з 02 березня 2025 року.
Також зазначав, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дітям, а діти потребують постійних витрат для всебічного розвитку, харчування, придбання одягу та взуття, ліків, іграшок та канцтоварів.
Вважає, що має місце зміна обставин, що впливає на стягнення аліментів з нього на користь відповідача.
Ураховуючи наведене, просив припинити стягнення із нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються згідно судового наказу, виданого Нововолинським міським судом Волинської області від 07 травня 2024 року.
Стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку дитини, щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду - 07 березня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1.211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року позов задоволено.
Припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються на користь ОСОБА_2 згідно з судовим наказом, виданим Нововолинським міським судом Волинської області 07.05.2024 у справі №165/2125/24 з 07 березня 2025 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку дитини, щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду - 07 березня 2025 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору щодо позовних вимог про припинення стягнення аліментів в розмірі 1211 грн 20 коп та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, а також в дохід держави судовий збір щодо позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 1211 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 , діючи від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_9 , діючи від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що сторони з 15.08.2008 по 17.04.2024 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося четверо дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13,9-2).
Судовим наказом Нововолинського міського суду Волинської області від 07.05.2024 присуджені до стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу - з 06 травня 2024 року.
Згідно розрахунку Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 07.03.2025 відсутня (а.с.16).
У акті обстеження умов проживання від 04 березня 2025 року зазначено, що позивач ОСОБА_1 та його неповнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 фактично спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2023 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишився проживати спільно з дітьми за вказаною адресою.
Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 16 квітня 2025 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні домашнього насильства фізичного характеру щодо малолітньої дочки ОСОБА_6 в присутності малолітньої дочки ОСОБА_7 , тобто у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.70,71).
02.08.2025 інспектором з РПП СПО №1 (сел. Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області винесено два термінових приписи щодо кривдника ОСОБА_2 серії АА №645176 та серії АА №645177 у зв'язку із вчиненням нею домашнього насильства стосовно своєї дочки ОСОБА_6 та стосовно ОСОБА_7 , застосовано такі заходи термінового заборонного припису: зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.18,19).
Вказаний терміновий заборонний припис від 02.03.2025 відповідач оскаржувала до Волинського окружного адміністративного суду, однак доказів про визнання цього припису протиправним та скасування, суду не було надано (а.с.38).
У Акті, затвердженому начальником КП «УЖК №1» від 13.03.2025, зазначено, що відповідач ОСОБА_2 у 2023 році спільно з колишнім чоловіком придбали приватний будинок АДРЕСА_1 , де вона зареєструвала своє місце проживання, та не проживає за вказаною адресою.
За цією адресою станом на 13.03.2025 позивач фактично проживає разом з дітьми з 2023 року (а.с.40).
У судовому засіданні за клопотанням представника позивача були допитані в якості свідків у присутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради Думич І. О. неповнолітні діти сторін ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили той факт, що батько повністю їх утримує, мати з ними не проживає і не надає коштів на їх утримання.
Як встановлено судом, зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 є відносини, які пов'язані із припиненням стягнення аліментів на утримання дітей із батька дитини та присудження стягнення аліментів з матері.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Підставою для звільнення від стягнення аліментів на чотирьох неповнолітніх дітей шляхом припинення такого стягнення позивач у позовній заяві зазначає проживання на цей час разом із дітьми за однією адресою та його утримання дітей, забезпечення усім необхідним.
Утримання дітей шляхом стягнення аліментів урегульовано нормами Сімейного кодексу України.
Не право, а саме обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у статті 180 СК України.
На такий обов'язок не впливають обставини, пов'язані ні з перебуванням батьків у шлюбі, ні з їх місцем проживання, ні з їх працевлаштуванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22).
Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача на ту обставину, що суд першої інстанції не перевірив наданих відповідачем доказів про те, що діти проживають разом із нею і вона займається їх вихованням, відхиляються апеляційним судом, оскільки вони суперечать доказам, наданим позивачем і дослідженим судом першої інстанції. Довідка клініки сімейної медицини ТОВ КСМ «БІХЕЛСІ» датована 31.03.2025 року та не спростовує доводів позивача про те, що з березня 2025 року діти проживають з ним. Характеристики дітей, надані навчальним закладом Нововолинським ліцеєм №4 імені Т.Г. Шевченка не містять інформації щодо проживання дітей з матір'ю, окрім того, вони так само датовані березнем 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що саме в березні 2025 року стався інцидент щодо скоєння домашнього насильства стосовно дітей відповідачкою, у зв'язку з чим було винесено терміновий заборонний припис.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, щонеповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживають з матір'ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дітей, а проживають з батьком ОСОБА_1 з березня 2025 року, який протягом семи місяців самостійно піклується про спільних дітей сторін та забезпечує їх усім необхідним. Такий висновок суду повністю ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах чинного законодавства.
Таким чином, встановивши, що неповнолітні діти проживають з позивачем та фактично знаходяться на його утриманні, з пояснень неповнолітніх дітей, допитаних як свідків в судовому засіданні, судом встановлено, що відповідач інколи перераховує грошові кошти на картковий рахунок старших дітей, в тому числі останній платіж був в розмірі 10000 гривень, всупереч ст.81 ЦПК України, належних доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу позивачу відповідач суду не надала, враховуючи вищезазначені обставини, та беручи до уваги докази, надані позивачем та відповідачем, встановлені судом фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку та визначив до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку дитини, щомісяця до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду - 07 березня 2025 року, що буде відповідати інтересам та потребам дитини, забезпечить їй право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Виходячи з наведеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подою від її імені представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 27 листопада 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді