про повернення позовної заяви
04 лютого 2026 р. справа № 400/342/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши позовну заяву
за адміністративним позовомфермерського господарства "Дульдієр", вул. Заливна, 9, с. Лиса Гора, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55250,
до відповідачівГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, Первомайської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Театральна, 18, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Фермерське господарство "Дульдієр" (далі - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Первомайської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління ДПС у Миколаївській області та Первомайської державної податкової інспекції (Первомайський район) щодо не реєстрації податкової накладної за № 2 від 15.03.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ФГ «Дульдієр»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області та Первомайську державну податкову інспекцію (Первомайський район) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 15.03.2024 року, подану ФГ «Дульдієр».
Ухвалою суду від 16.01.2026 року суд залишив позов без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду:
- заяву, в якій вказати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням доказів на підтвердження цих підстав;
- документ про сплату судового збору в розмірі 1 996,80 грн.;
- позовну заяву для суду та відповідачів, в якій визначитись із складом відповідачів та вказати відповідачів, якими порушені права та інтереси позивача;
- зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
29.01.2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав уточнений адміністративний позов, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та документ про сплату судового збору.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду обґрунтована тим, що у період 2024-2025 років господарська діяльність ФГ «Дульдієр» здійснювалась в умовах воєнного стану, що супроводжувалося перебоями електропостачання, обмеженим доступом до електронних сервісів ДПС, кадровими труднощами та фактично унеможливлювало своєчасну підготовку процесуальних документів.
Строк звернення до суду було пропущено з поважних причин, а саме:
- рішення контролюючого органу було отримано із запізненням;
- позивач перебував у процедурі адміністративного оскарження та очікував на результат розгляду скарги;
- у зв'язку з воєнним станом, перебоями в роботі електронних сервісів ДПС та обмеженою можливістю доступу до електронного кабінету платника податків;
- бухгалтер господарства був відсутній, а юрисконсульта у ФГ немає.
Крім того, керівник позивача одноосібно здійснює управління, відсутній штатний юрист, повна зайнятість у польових роботах.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
В ухвалі від 10.03.2023 року у справі №540/1285/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. У цій справі Верховний Суд відхилив посилання скаржника на тривалі повітряні тривоги, зазначивши, що посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку, оскільки повітряні тривоги не мають постійного характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України та не носять безперервного характеру.
Позивач не повідомив суду і не підтвердив доказами існування обставин (пов'язаних із введенням воєнного стану, або не пов'язаних), які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов'язаними з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду.
В ухвалі про залишення позову без руху судом встановлено, що предметом спору є визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідачів щодо не реєстрації податкової накладної за № 2 від 15.03.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач у позові вказує, що станом на 15.03.2024 року податкова накладна № 2 від 15.03.2024 року не була зареєстрована та комісією ДПС не було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Як встановлено судом, в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач вказує, що рішення контролюючого органу було отримано із запізненням; позивач перебував у процедурі адміністративного оскарження та очікував на результат розгляду скарги.
Отже, між повідомленими позивачем обставинами, вказаними у позові та у заяві, мається невідповідність, оскільки у позові позивач наголошує, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної ним не отримано, натомість у заяві вказує, що ним було отримано рішення із запізненням.
Жодних доказів на підтвердження обставин, вказаних у заяві про поновлення строку звернення позивачем не надано (рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, скарга, рішення за результатами розгляду скарги).
З матеріалів позову судом встановлено, що квитанцією від 18.03.2024 року реєстрація податкової накладної № 2 від 15.03.2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена.
До суду позивач звернувся 13.01.2026 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Позивач не повідомив обставин, які унеможливили прийняття на роботу фахівця в галузі права і облаштування для нього робочого місця в укритті або укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом.
Посилання позивача на відсутність штатного юриста та бухгалтера, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки свідчить про пасивність поведінки позивача щодо захисту своїх прав у судовому порядку.
Крім того, для отримання правничої допомоги позивач міг звернутися до адвоката.
У свою чергу індивідуальні характеристики в діяльності позивача, директора (керівник позивача одноосібно здійснює управління, повна зайнятість у польових роботах) не є підставою для непоширення на позивача загальних вимог законодавства щодо строків звернення до суду, зворотній підхід являв би собою порушення засади рівності учасників судового процесу перед судом.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у позові обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив умисне зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, є неповажними.
Щодо інших недоліків позовної заяви, які позивач мав усунути, суд зазначає наступне.
Позивач надав документ про сплату судового збору в розмірі 1 996,80 грн. та позовну заяву для суду та відповідачів, в якій визначився із складом відповідачів та вказав в якості відповідачів: Головне управління ДПС у Миколаївській області та Державну податкову службу України.
Натомість, позивач не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Таким чином, позивач надав доказ сплати судового збору та визначився зі складом відповідачів, натомість, не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Як наслідок, неповне виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, унеможливлює відкриття провадження у даній справі.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у тому разі, якщо позивач не має спеціальних знань у сфері права для належного й ефективного судового захисту своїх прав, він може звернутися за правовою допомогою до адвоката.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення позовної заяви, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду.
2. Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз