справа № 380/19984/25
04 лютого 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі за текстом ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2025 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.09.2025 №273 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 з 23 вересня 2025 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Ухвалою від 09.10.2025 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 23.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2025 року позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подачі документів на продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, цього ж дня начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс наказ №1897 згідно з «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з яким призвав позивача на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направив до Військової частини НОМЕР_5 . Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025 №273 позивач зарахований до списків ососбового скаладу Військової частини та на всі види забезпечення. Позивач вважає дії відповідачів протиправними, оскільки як військовозобов'язаний відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися, належним чином повідомлені про розгляд справи.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 20.08.2025, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним із правом відстрочки до 26.09.2025, тип відстрочки: пункт 13 частина 1 статті 23.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.09.2025 №1897 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби до військової частини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 23.09.2025 №273, ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення
Позивач вважаючи рішення щодо його призову протиправними у зв'язку з наявністю відстрочки від призову звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що громадяни України проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, в особливий період, належить до військової служби за призовом.
У свою чергу, військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Як видно з військово-облікового документа Резерв+, сформованого 20.08.2025, військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , має відстрочку до 26.09.2025, тип відстрочки: пункт 13 частина 1 статті 23.
Проте, 23.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) видав наказ №1897 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з яким, ОСОБА_1 призваний на військову службу під ас мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини.
Суд зауважує, що строк дії наданої позивачу відстрочки не завершився, остання не анульована/не скасована, і була дійсною на час призову позивача на військову службу. Будь-яких доказів зворотного жодним із відповідачів суду не надано і матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач станом на 23.09.2025 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, позаяк до 26.09.2025 на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав відстрочку від мобілізації.
Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.09.2025 №1897 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.09.2025 №273 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 з 23 вересня 2025 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, суд вважає, що такі не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, позивач з 23.09.2025 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_6 і, відповідно, з 23.09.2025 набув статусу військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що після видання наказу про зарахування позивача до списків ососбового складу Військової частини НОМЕР_6 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Суд зауважує, що ані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» ані Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153/2008 не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
Враховуючи те, що позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_6 та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, тому скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.09.2025 №273 без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, як діючий військовослужбовець, має право за наявності підстав, регламентованих статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом подання відповідно рапорту до керівництва Військової частини НОМЕР_6 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отож, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом, відтак судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.09.2025 №1897 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.