Справа № 603/150/25Головуючий у 1-й інстанції Пасічник А.З.
Провадження № 22-ц/817/24/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
27 січня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 603/150/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року, ухваленого суддею Пасічником А.З., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
у березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завдану вчиненням кримінальним правопорушенням, у розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що внаслідок протиправних дій відповідачки, які проявилися у незаконному звільненні її з посади заступника директора школи з особистих мотивів, їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, погіршенні стану її здоров'я, репутації, порушенні звичного режиму у сфері трудових відносин, втраті нормальних життєвих зв'язків та додаткових зусиллях для організації попереднього стану її життя. Стверджує, що протиправними діями ОСОБА_2 її моральному здоров'ю спричинена значна шкода, бо за весь період намагань поновити свої порушені права її життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Заподіяна їй моральна шкода призвела до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати, якщо б не витрачала часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, органу досудового розслідування, щоб домогтися належного захисту її порушених прав. Посилається на те, що Чортківським районним судом Тернопільської області розглянуте кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216130000225 від 11.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 172 КК України. За результатами розгляду ухвалою суду від 07 січня 2025 року ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрите. Розмір заподіяної моральної шкоди позивачка оцінила в сумі 20000 гривень.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначила, що моральна шкода виникла внаслідок умисного протиправного діяння відповідача - незаконного звільнення з особистих мотивів та подальших дій, що принизили честь і гідність, призвели до психоемоційних страждань, репутаційних втрат і тривалої соціальної напруги.
Суд першої інстанції не врахував, що моральна шкода, відшкодована в цивільній справі, і моральна шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, мають різні підстави та об'єкт захисту. У іншій справі відшкодовувалась шкода, спричинена порушенням трудових прав (звільнення без законних підстав), а у цьому провадженні заявлено вимогу про відшкодування шкоди, завданої злочином, тобто незаконним звільненням з особистих мотивів, що викликало тривалі моральні страждання.
Також судом не було досліджено фактичні наслідки кримінального правопорушення та не встановлено, що компенсація у трудовій справі повністю охоплює страждання, пов'язані із самим кримінальним діянням, публічним розголосом, процесуальними діями та тривалістю провадження. Не досліджено характер, тривалість і наслідки моральних страждань..
Суд не застосував у взаємозв'язку ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 56, 128 КПК України, ст. 237-1 КЗпП України. Ці норми гарантують право особи на відшкодування моральної шкоди внаслідок будь-якого неправомірного діяння, у тому числі злочину, незалежно від попереднього відшкодування в іншій площині.
13 листопада 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому вважає, що апеляційна скарга є абсурдною, а за сфальсифіковану проти неї кримінальну справу та за незаконні дії щодо учасників освітнього процесу, громаді, саме ОСОБА_1 має їй сплати матеріальну і моральну шкоду у розмірі 150000 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених у ній.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (ст. 369 ч. 3 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Коропецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця з 21 жовтня 2005 року, згідно наказу відділу освіти Монастириської РДА Тернопільської області № 22 від 21.10.2005 року «Про перевід ОСОБА_1 »
Наказом відділу освіти культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради від 30.08.2021 року № 63-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України та переведено на посаду вчителя української мови та літератури.
Рішенням Монастириського районного суду від 27.04.2022 у справі № 603/550/21 позов ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради задоволений частково. Суд визнав незаконним та скасував наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради від 30.08.2021 №63-К «Про звільнення з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Каганця ОСОБА_1 та переведення її на посаду вчителя української мови та літератури», поновив позивачку на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецька ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця», стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнув з відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди.
Суд дійшов висновку про те, що мало місце порушення законних прав ОСОБА_1 , спричинене її незаконним звільненням з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Каганця відповідно до пункту 3 ст.40 КЗпП України та переведено на посаду вчителя української мови та літератури, оскільки відповідачем не надано жодного доказу про застосування до позивача ОСОБА_1 на протязі усієї її трудової діяльності дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни.
В провадженні Чортківського районного суду на розгляді перебувало кримінальне провадження № 12021216130000225 від 11.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 172 КК України, тобто у незаконному звільненні з роботи з особистих мотивів та у прямому обмеженні конституційного права на працю директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця ОСОБА_3 та заступника директора з навчально-виховної роботи в Коропецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця ОСОБА_1 за ознакою політичних та особистих переконань, вчиненому службовою особою.
Ухвалою Чортківського районного суду від 26.02.2025 кримінальне провадження № 12021216130000225, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 161 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_1 від обвинувачення.
Ухвалою Чортківського районного суду від 07.01.2025 у справі № 603/399/22 ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження про її обвинувачення за ч. 1 ст. 172 КК України закрите.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.04.2022 встановлено факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок її незаконного звільнення, протиправність дій роботодавця та причинно- наслідковий зв'язок між діянням та наслідками і відповідно визначено розмір заподіяної моральної шкоди на рівні 5000 грн, яку стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради. Зважаючи на те, що моральна шкода відшкодовується одноразово, своє право на отримання відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач ОСОБА_1 реалізувала у справі № 603/550/21. Повторне стягнення моральної шкоди чинним законодавством не передбачене.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі Постанови), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (…) Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як вбачається із матеріалів справи, подаючи позов, ОСОБА_1 просила відшкодувати моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 172 КК України, тобто незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, яке скоїла ОСОБА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що в провадженні Чортківського районного суду на розгляді перебувало кримінальне провадження № 12021216130000225 від 11.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 161, ч. 1 ст. 172 КК України, тобто у незаконному звільненні з роботи з особистих мотивів та у прямому обмеженні конституційного права на працю директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця ОСОБА_3 та заступника директора з навчально-виховної роботи в Коропецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця ОСОБА_1 за ознакою політичних та особистих переконань, вчиненому службовою особою.
ОСОБА_1 був наданий статус потерпілої в даному кримінальному провадженні.
Ухвалою Чортківського районного суду від 26.02.2025 кримінальне провадження № 12021216130000225, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 161 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_1 від обвинувачення.
Ухвалою Чортківського районного суду від 07.01.2025 у справі № 603/399/22 ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження про її обвинувачення за ч. 1 ст. 172 КК України закрите.
Отже, позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, яка їй завдана кримінальним правопорушенням, тобто вказана шкода стосується іншого, не охопленого попереднім рішенням права, а саме незаконне звільнення з роботи з особистих мотивів.
Тому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що право на отримання відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач ОСОБА_1 реалізувала у справі № 603/550/21 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради про поновлення на роботі, оплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Одна й та сама особа може зазнати моральних страждань, але юридична природа цих страждань і спосіб їх захисту відрізняються залежно від того, чи є вони наслідком цивільного правопорушення, чи кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода - це нематеріальні страждання, які не мають документального прояву, а достатнім доказом є фактичні обставини, що об'єктивно могли спричинити страждання.
Таким чином, встановивши, що ухвалою Чортківського районного суду від 07.01.2025 у справі № 603/399/22 ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, яка є нереабілітуючою підставою у звільненні від кримінальної відповідальності щодо незаконного звільнення позивача з посади заступника директора школи з особистих мотивів, що суттєво вплинуло на стан здоров'я ОСОБА_1 , яка змушена була перебувати на лікуванні, що призвело до порушення її звичного режиму у сфері трудових відносин, втрати нормальних життєвих зв'язків упродовж тривалого часу і вимагало додаткових зусиль для організації попереднього стану її життя, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачеві завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності та справедливості становить 6000 грн.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року скасувати і по справі постановити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 6000 гривень.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Таким чином, за подання позовної заяви та апеляційної скарги з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 3028 грн судового збору (1211,20 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1816,80 за розгляд справи в апеляційній інстанції), оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при пред'явленні такої вимоги.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 6000 гривень.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь держави 3028 грн судового збору (1211,20 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1816,80 за розгляд справи в апеляційній інстанції).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів