Справа № 607/16723/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/817/84/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
04 лютого 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року ТОВ “Бізнес Позика» звернулось в суд із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 26.01.2024 року між сторонами було укладено кредитний договір № 462301-КС-005 шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України “Про електронну комерцію».
Так, 26.01.2024 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір, яку відповідач ОСОБА_1 прийняв на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону останнього.
Свої зобов'язання за Договором кредиту позивач виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 25000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку останнього № НОМЕР_1 , яку він вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, однак своїх зобов»язань не виконав, у зв»язку з чим станом на 22.07.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 108581,82 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 79831,82 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3750 грн, а тому позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.07.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 462301-КС-005 про надання кредиту від 26.01.2024 року у сумі 61290 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 25000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 36290 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1367 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків змінити, збільшивши суму відсотків з 36290 грн до 79831,82 грн, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 3750 грн - скасувати, постановивши у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги в частині відмови у стягненні відсотків в сумі 43541,82 грн зводяться до того, що суд першої інстанції помилково обмежив їх розмір, не врахувавши порядок і періоди нарахування, прямо визначені кредитним договором. Так, з 26.01.2024 року по 16.02.2024 року відсотки нараховувалися за зниженою процентною ставкою, оскільки прострочення виконання зобов'язань ще не перевищувало 7 календарних днів. Натомість з 17.02.2024 року по 12.07.2024 року відсотки правомірно нараховувалися за стандартною процентною ставкою 2 % на день, що прямо передбачено умовами договору у разі прострочення понад 7 днів. Усі відсотки нараховані позивачем як плата за користування кредитом у межах строку кредитування, а не як міра відповідальності за ст. 625 ЦК України; штрафні санкції та відсотки після закінчення строку договору позивачем не заявлялися.
Доводи апеляційної скарги в частині відмови у стягненні комісії за надання кредиту зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши, що така комісія прямо передбачена кредитним договором, є разовою та фіксованою, включена до загальної вартості споживчого кредиту і графіка платежів, допускається Законом України «Про споживче кредитування» та не є комісією за обслуговування кредиту, а тому підлягає стягненню.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від від 25.07.2025 року переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у стягненні відсотків у розмірі 43541,82 грн та комісії в сумі 3750 грн, тому в силу приписів ст. 367 ЦПК України в іншій частині не переглядається.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Обставини справи.
26.01.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 462301-КС-005 про надання кредиту, у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) укласти договір 462301-КС-005 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, про що свідчить підписання Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3291.
26.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 462301-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 26.01.2024 року о 01:18:11 год. за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору UA-3291.
Підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту, а також примірник Договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця (п. 7.3.1 Договору).
Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 25000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Загальний розмір кредиту становить 25000 грн; строк, на який надається кредит, становить 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15123690 %, фіксована; комісія за надання кредиту становить 3750 грн; строк дії договору до 12.07.2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 65040 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9200,77 % (п.п. 2.3 - 2.9 Договору).
Відповідно до п. 2.11 договору реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого кредиту обчислена на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку № 1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.
За умовами п. 3.2 договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору в порядку описаному в договорі.
Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору, у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії Договору.
У п. 3.2.3 договору сторони погодили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
У випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів. Сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника (п. 3.2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.2.5 договору, скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов договору.
Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно-правових актів законодавства України та цього договору (п. 6.1 Договору).
Також 26.01.2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-0337 підписав паспорт споживчого кредиту, згідно з умовами якого сума кредиту становить 25000 грн, строк кредитування 169 днів (24 тижні).
Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_1 , при зверненні до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з метою надання кредиту вказав номер банківської картки для перерахування коштів № НОМЕР_1 .
Із довідки товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 877/07 від 24.07.2024 року слідує, що на сайті Торговиця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція на суму 25 000,00 грн, юридична особа торговиця: ТОВ БІЗПОЗИКА, тип транзакції: видача, дата та час проведення: 26.01.2024 року, номер платіжної картки № НОМЕР_2 , опис - перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №462301-КС-005 від 26.01.2024 року Без ПДВ.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, станом на 22.07.2024 року залишок заборгованості за Кредитом складає 108581,82 грн, з яких: за кредитом - 25 000,00 грн, по відсотках - 79 831,82, по комісії - 3750 грн.
За змістом руху коштів по картці від 22.06.2025 року за період 26.01.2024 року - 12.07.2024 року в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо рахунку ОСОБА_1 , на картку відповідача 5375411413624342, 26.01.2024 року було здійснено зарахування коштів у сумі 25000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові від 30.06.2021 року у справі № 183/2390/18 Верховний Суд зазначив, що «підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Від розуміння сторонами умов кредитного договору щодо строку кредитування, згідно з яким позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, залежить з'ясування обставин, у якому розмірі існує у позичальника заборгованість за кредитним договором. Тож у предмет доказування входить з'ясування цих обставин.
Від встановлення обставин, чи відповідає строк кредитування такому що зазначає кредитодавець, чи такому, на який посилається суд першої інстанції, залежить, чи існують підстави для стягнення заборгованості за відповідний строк кредитування, у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору.
За таких обставин підлягають тлумаченню відповідні умови договору щодо застосовуваного сторонами певного строку кредитування під час погашення заборгованості за кредитним договором.
У той же час, тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз'яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з'ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.
У постанові від 03 березня 2021 року у справі № 522/799/16 Верховний Суд зазначив, що метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв'язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Саме тому при тлумаченні правочину суди першої та апеляційної інстанцій насамперед повинні брати до уваги однакове для усього змісту правочину буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, вжитих у правочині.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/13820/16-ц (провадження № 61-4858св23) висловив наступні висновки:
«Щодо визначення правил тлумачення правочину, то відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення».
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 695/2077/21 (провадження № 61-10040св22).
Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина саме за правилами, передбаченими статтею 213 ЦК України.
Потрібно враховувати, що передусім тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, що містяться у статті 213 ЦК України. Виключно у разі неможливості визначити справжній зміст відповідної умови договору за допомогою зазначених рівнів тлумачення, може використовуватися спосіб тлумачення за принципом contra proferentem. Тобто тільки у разі неможливості тлумачення правочину на перших рівнях потрібно керуватися вищезазначеним правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Відповідно до зазначеного правового висновку у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зобов'язання.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (Провадження № 12-16гс22) підкреслила, що установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Відмовляючи у стягненні відсотків у розмірі 43541,82 грн суд виходив з того, що нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним, вартість кредиту для споживача склала 64040 грн, у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 щодо коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, тому суд дійшов висновку щодо необхідності застосування положення “Contra proferentem», оскільки при стягненні заявленої позивачем заборгованості потрібно керуватися чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не завуальованими, неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, з огляду на наступне.
По перше, нарахування відсотків за користування кредитом здійснено позичальником в межах строку кредитування з 26.01.2024 року по 12.07.2024 року - 24 тижні, 169 днів, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитом
По друге, боржник не здійснив платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором про надання кредиту № 462301-КС-005, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання. Таке невиконання умов договору, відповідно до погоджених сторонами положень пункту 3.2.2 Договору, зумовило застосування підвищеної процентної ставки та, як наслідок, збільшення загальної суми нарахованих процентів за користування кредитом.
Так, згідно графіку платежів відповідач мав зробити перший плановий платіж 09.02.2024 року, однак платіж не був зроблений (як і всі наступні), тому з 10.02.2024 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 17.02.2024 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (Стандартній) процентній ставці - у відповідності до пункту 3.2.2 Договору.
Відповідно в період з 26.01.2024 року по 16.02.2024 року включно (22 дні), проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці - 1,15123690%, тому заявлена до стягнення суму процентів за вказаний період у розмірі 6331,82 грн є обґрунтованою.
У період з 17.02.2024 рок по 22.04.2024 року (66 дні) проценти нараховувались по стандартній процентній ставці, - 2,00000000% - як це передбачено п. п. 2,4, 3.2.2 кредитного договору, тому заявлена сума відсотків за вказаний період в розмірі 33000 грн є обґрунтованою (25000/ 100 х 2 = 500 грн х 66 днів).
Однак, колегія суддів не погоджується із нарахованими позивачем відсотками в період з 23.04.2024 року по 12.07.2024 року - в межах строку кредитування по процентній ставці 2,00000000% в день, виходячи із наступного.
22.11.2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:
протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %;
починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.
Відповідно, ТОВ «Бізнес Позика» мало право на нарахування процентів за користування кредитом за період з 23.04.2024 року по 12.07.2024 року за денною ставкою 1,5 %.
Тому розмір процентів за користування кредитом, виходячи із заборгованості за вказаний період - з 23.04.2024 року по 12.07.2024 року (81 день), виходячи із денної процентної ставки 1,5 % становить 30375 грн. (25000/100*1,5 = 375 грн. * 88 днів)
Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом за весь період кредитування становить 69706,82 грн (6331,82 грн + 33000 грн + 30375 грн), а висновок суду першої інстанції щодо необхідності зменшення відсотків за користування кредитом до 36290 грн не ґрунтується на вимогах закону.
Висновок суду першої інстанції щодо необхідності застосування принципу contra proferentem, на думку колегії суддів, є безпідставним.
Колегія суддів вважає, що жодної суперечності в умовах договору немає. Умови щодо строку кредитування, порядку та періодів нарахування процентів, а також наслідків порушення графіка платежів викладені чітко, однозначно та системно, узгоджуються між собою і не допускають подвійного тлумачення. Договір прямо передбачає застосування зниженої процентної ставки лише за умови належного виконання позичальником графіка платежів та встановлює перехід до стандартної процентної ставки у разі прострочення понад сім календарних днів, причому виключно в межах строку дії договору.
Відтак, доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для стягнення більшого розміру відсотків за користування кредитом колегія суддів вважає частково обґрунтованими.
Що ж стосується вирішення позовних вимог про стягнення комісії, то колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору № 462301-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 3750 грн, встановлена в п. 2.5 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положення договору про надання кредиту № 462301-КС-005 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 3750 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 3750 грн
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення комісії за надання кредиту висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає їх безпідставними.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом шляхом збільшення суми процентів за користування кредитними коштами з 36290 грн до 69706,82 грн, відповідно, загальний розмір стягнення слід збільшити до 94706,82 грн (25 000 грн тіло кредиту + 69 706, 82 грн проценти).
У зв»язку із зміною розміру процентів зміні підлягає рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
За приписами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 та ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи фактичний розмір задоволених позовних вимог - 87.22% із урахуванням даної постанови, сплачений позивачем судовий збір у суді першої інстанції в розмірі 2112,81 грн підлягає стягненню з відповідача в користь позивача; розмір задоволених вимог апеляційної скарги становить - 70.66%, тому сплачений ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2567,50 грн підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.
Отже, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА'Ю становить 4680,31 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"- задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів, збільшивши розмір процентів з 36290 грн до 69706,82 грн, відповідно, загальний розмір стягнення слід збільшити з 61290 грн до 94706,82 грн (25 000 грн тіло кредиту + 69 706, 82 грн проценти).
Провести новий розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ 41084239) 4680,31 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанову апеляційного суду складено 04 лютого 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Храпак Н.М.
Костів О.З.