Справа №127/40239/25
Провадження №1-кп/127/1313/25
05 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2025 за № 12025025040000222,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Захисник у судовому засіданні заявила клопотання про звільнення її підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК у зв'язку з дійовим каяттям.
Прокурор проти задоволення заявленого клопотання не заперечувала.
Обвинувачений подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Частиною четвертою статті 286 КПК регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як суд зазначив вище, обвинувачена проти її звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям не заперечувала.
Зі змісту статті 45 КК випливає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, 12.12.2025, близько 13:00 год, прямуючи по вул. Київській у м. Вінниці, на тротуарі поряд із проїжджою частиною дороги знайшов на землі поліетиленовий зіп - пакет із вмістом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, який помістив до правої кишені штанів, в які був одягнений, чим незаконно придбав її та зберігав при собі, без мети збуту.
В подальшому, ОСОБА_5 , 12.12.2025, незаконно зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, рухаючись поблизу буд. 173, що по вул. Київська у м. Вінниці, близько 13:35 год, був помічений та зупинений працівниками сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та усвідомлюючи, що його дії спрямовані на незаконне зберігання психотропної речовини можуть бути викриті, на запитання вищевказаних працівників поліції про наявність заборонених речовин, повідомив, що у нього при собі наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, яка знаходиться при ньому у правій кишені штанів, в які був одягнений.
В ході проведення огляду місця події, у присутності двох понятих, 12.12.2025 в період часу з 14:15 год до 14:18 год ОСОБА_5 , добровільно видав із правої кишені штанів, в які був одягнений, поліетиленовий зіп - пакет із вмістом порошкоподібної речовини.
В наданій порошкоподібній речовині, масою 0,6926 г., міститься психотропна речовина, обіг яких обмежено - амфетамін, масою 0,3828 г.
Органом досудового розслідування діяння ОСОБА_5 кваліфіковані за частиною першою статті 309 КК за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Отже, у судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок. З наданого суду обвинувального акту випливає, що під час досудового розслідування була встановлена така обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття.
Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження щодо поданого захисником клопотання, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Верховний Суд України (далі - ВСУ) в пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі - Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
У абзаці п'ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
У постанові від 24.05.2023 (справа № 750/5047/22) ВС, скасовуючи вирок за частиною першою статті 309 КК та звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК, зауважив таке.
Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім кримінальних правопорушень щодо яких встановлено застереження в законі; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
Факт дійового каяття особи, як зазначив ВС, повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Відсутність хоча би однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтею 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитків (постанова ВС від 06.09.2022 /справа № 497/374/2021/).
ВС також зауважив, що у справі, яка була предметом касаційного перегляду, особа вперше вчинив кримінальний проступок, внаслідок якого шкоду не заподіяно, та визнали встановленими обставини, що пом'якшують покарання особи щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, які також були зазначені в обвинувальному акті.
При цьому ВС, скасовуючи обвинувальний вирок та звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 КК, відхилив доводи про відсутність підстав і умов для звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, ВС визнав непереконливими твердження в частині того, що особа добровільно не видала наркотичний засіб правоохоронцям, а вони його вилучили під час огляду місця події, що, за висновками судів, вказує на відсутність у нього дійового каяття. ВС зауважив, що сам собою факт вилучення у особи наркотичного засобу за результатом огляду місця події не є безумовною підставою для висновку про відсутність у нього дійового каяття.
ВС зауважив, що добровільна здача наркотичного засобу та дійове каяття є різними підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності. Суди, відмовляючи у звільненні від кримінальної відповідальності за статтею 45 КК, не врахували цього належним чином і необґрунтовано акцентували на добровільній здачі наркотичного засобу, та не звернули увагу на встановлені у вироку обставини, які свідчать про дійове каяття, внаслідок чого неправильно відмовили у застосуванні приписів статті 45 КК.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к).
Як суд зазначив вище, у направленому до суду обвинувальному акті зазначена наявність такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття. При цьому захисник в судовому засіданні зауважила, що під час досудового розслідування її підзахисний активно сприяв розкриттю інкримінованого йому діяння. Заперечення з цього приводу прокурором в судовому засіданні висловлені не були.
З наданих суду матеріалів також випливає, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності притягнутий не був, тобто вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення вперше. Суд враховує, що обвинувачений на обліках в лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває. При цьому проти звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених статтею 45 КК, обвинувачений не заперечув.
З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави, які б унеможливлювали закриття кримінального провадження, визначені частиною восьмою статті 284 КПК, в судовому засіданні встановлені не були, а отже, клопотання необхідно задовольнити.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Разом з тим, згідно з наданою стороною обвинувачення копією ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2025 на речові докази у кримінальному провадженні накладено арешт, який згідно з приписами частини четвертої статті 174 КПК доцільно скасувати.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, у згаданій постанові 24.05.2023 (справа № 750/5047/22) ВС, скасовуючи обвинувальний вирок та звільняючи особу від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 309 КК, зазначив, що процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, на підставі статті 45 Кримінального кодексу України у зв'язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2025 за № 12025025040000222, - закрити.
Речові докази:
- пакет з порошкоподібною речовиною, який переданий до кімнати зберігання речових доказів ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.
Арешт, накладений на речові докази, на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2025, - скасувати.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: