Справа № 541/3881/25
Номер провадження 2/541/163/2026
іменем України
20 січня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 1649117 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 24 липня 2024 о 11:22:41 направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор М605, котрий в свою чергу боржником 24 липня 2024 о 11:23:04 було введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 1649117 про надання споживчого кредиту, на умовах, визначених офертою. Таким чином, 24 липня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1649117 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає позичальнику (споживачу) кредит в гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК». Таким чином, позичальником було отримано кредит в загальній сумі 3 500,00 грн.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
31 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1649117 складає 20 226,49 грн.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 1649117 від 24 липня 2024 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 3 499,99 грн, заборгованість по відсотках - 10 080,00 грн, пеня - 6646,50 грн.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 1649117 від 24 липня 2024 року у розмірі 20 226,49 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
30 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що кредит він отримував у ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», про укладення договору факторингу йому не було повідомлено, що є порушенням закону. Крім того, послався на лист Торгово-промислової палати України «2024/02-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною. Також відповідач послався на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, зазначаючи, що якби він укладав договір позики з позивачем по справі, то як позичальник мав би сплатити тільки тіло кредиту (а.с. 22-24).
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 5).
Відповідач у своєму відзиві просив розгляд справи проводити без його участі (а.с. 24).
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов'язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і за порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що 24 липня 2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1646117 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
Згідно п. 1.1 договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору сума позики становить 3 500,00 грн, строк позики (строк договору) - 360 днів. Відповідно до 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М605 24 липня 2024 року о 11:23:04.
До договору додано графік платежів, що є додатком до договору про надання споживчого кредиту № 1649117 від 24 липня 2024 року, а також паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).
Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 04 квітня 2025 № 20250404-2324, наданого на звернення ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», 24 липня 2024 на рахунок позичальника НОМЕР_2 позикодавцем перераховані грошові кошти в сумі 3 500,00 грн.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
31 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 24 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1649117 складає 20 226,49 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1649117 від 24 липня 2024 року, наданого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», станом на 31 березня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 20 226,49 грн, яка складається з: 3 499,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 080,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6 646,50 - пеня.
Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1649117 від 24 липня 2024 матеріали справи не містять.
Щодо доводів відповідача про те, що про укладення договору факторингу йому не було повідомлено, суд зазначає наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступлені права вимоги.
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Суд не ставить під сумнів укладання між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 1649117 від 24 липня 2024.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам підлягають задоволенню в загальному розмірі 13 579,99 грн.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин з таких підстав.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому виконати обов'язок щодо повернення кредитних коштів, тобто, відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили, на які він послався, та неможливістю належного виконання ним свого зобов'язання за договором.
Введення воєнного стану в Україні, наявність листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який засвідчує військову агресію рф проти України, не звільняє відповідача від виконання ним відповідних зобов'язань перед позивачем.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 646,50 грн.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Приймаючи до уваги те, що кредитний договір укладено в період дії в Україні воєнного стану, а отже і заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) в сумі 6 646,50 грн. нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч. 2 цієї ж норми визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат зі сплати судового збору 1 626,37 грн, виходячи з розрахунку: 13 57,99 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 20 226,49 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Іллінська, 8, заборгованість за договором від 24 липня 2024 року № 1649117 у розмірі 13 579 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 99 копійок, судові витрати в розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) гривен 37 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О. М. Вірченко