ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2026Справа № 910/12802/25
За позовом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОН ТРЕЙДІНГ»
про стягнення заборгованості у розмірі 113 582, 64 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОН ТРЕЙДІНГ» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 582, 64 грн, з яких: 104 806, 51 грн основний борг, 2 446, 35 грн 3% річних та 6 329, 78 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 253, 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання у частині повної та своєчасної оплати товару поставленого за товарно-транспортними накладними № 921362 від 16.12.2022, № 921385 від 20.12.2022, № 751129 від 22.12.2022, № 921455 від 23.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
22.10.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/12802/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
12.11.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, вулиця Маккейна Джона, будинок 16, кімната 4.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 27.10.2025 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/12802/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 16.12.2022 № 1206 «Про припинення Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство» було припинено Державне підприємство «Коростишівське лісове господарство», шляхом його реорганізації у філію «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1520 від 09.09.2024 створено філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 1822 від 18.10.2024 припинено філію «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» шляхом її закриття та забезпечено оформлення передавального балансу майна, активів, пасивів, та документів до філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України»; забезпечено передачу активів та пасивів до Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно до п.п. 1.1. 3.1 Положення про Філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Філія діє від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та в його інтересах.
Отже, позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство».
Як зазначає позивач, Державне підприємство «Коростишівське лісове господарство» в грудні 2022 році поставило відповідачу товар, а саме: круглі лісоматеріали, порода сосна звичайна на загальну суму 178 384, 74 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 921362 від 16.12.2022 на суму 44 853, 91 грн (а.с. 75), № 921385 від 20.12.2022 на суму 45 390, 52 грн (а.с. 76), № 751129 від 22.12.2022 на суму 45 108, 65 грн (а.с. 74), № 921455 від 23.12.2022 на суму 43 031, 66 грн (а.с. 78).
Як убачається з матеріалів справи, товарно-транспортна накладна № 921362 від 16.12.2022 підписана відповідачем (вантажоодержувачем) без зауважень та заперечень. Разом з тим, товарно-транспортні накладні № 921385 від 20.12.2022, № 751129 від 22.12.2022, № 921455 від 23.12.2022 з боку відповідача (вантажоодержувача) не підписані.
Як зазначає позивач, у період з 16.12.2022 по 27.12.2024 відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у загальному розмірі 73 578, 23 грн, а саме: 16.12.2022 в розмірі 40 000, 00 грн, 19.12.2022 в розмірі 4 853, 91 грн, 28.12.2022 в розмірі 14 754, 60 грн, 29.03.2023 в розмірі 3 908, 62 грн та 27.12.2024 в розмірі 10 061, 10 грн, що підтверджується виписками банку АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 79-81) та банку АТ «Укрексімбанк» (а.с. 82-83).
Отже, як зазначає позивач, товар не сплачений відповідачем складає загальну суму у розмірі 104 806, 51 грн (178 384, 74 грн (поставлено позивачем) - 73 578, 23 грн (сплачено відповідачем).
11.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №19207/40.1.7-2025 від 09.09.2025 (а.с. 50-51), у якій вимагав протягом 7 днів сплатити заборгованість у розмірі 104 806, 51 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №1250100180669 від 11.09.2025 та фіскальним чеком від 11.09.2025 (а.с. 28).
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
З огляду на те, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 104 806, 51 грн основного боргу, 2 446, 35 грн 3% річних та 6 329, 78 грн інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
За приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Як убачається із змісту позову, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової або товарно-транспортної накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Так, на підтвердження укладання договору поставку у спрощений спосіб позивач посилається на поставку Державним підприємством «Коростишівське лісове господарство» в грудні 2022 році відповідачу товару, а саме: круглі лісоматеріали, порода сосна звичайна на загальну суму 178 384, 74 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 921362 від 16.12.2022 на суму 44 853, 91 грн (а.с. 75), № 921385 від 20.12.2022 на суму 45 390, 52 грн (а.с. 76), № 751129 від 22.12.2022 на суму 45 108, 65 грн (а.с. 74), № 921455 від 23.12.2022 на суму 43 031, 66 грн (а.с. 78).
Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції на момент складання товарно-транспортних накладних, надалі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Однак, як установлено судом вище, товарно-транспортна накладна № 921362 від 16.12.2022 на суму 44 853, 91 грн підписана відповідачем (вантажоодержувачем) без зауважень та заперечень.
Разом з тим, товарно-транспортні накладні № 921385 від 20.12.2022, № 751129 від 22.12.2022, № 921455 від 23.12.2022 на загальну суму 133 530, 83 грн з боку відповідача (вантажоодержувача) не підписані. Вказані товарно-транспортні накладні містять підписи відповідальної особи відправника та водія перевізника, проте підписи відповідальної особи вантажоодержувача у вказаних товарно-транспортних накладних відсутні.
Також, як зазначає позивач, у період з 16.12.2022 по 27.12.2024 відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у загальному розмірі 73 578, 23 грн: 16.12.2022 в розмірі 40 000, 00 грн, 19.12.2022 в розмірі 4 853, 91 грн, 28.12.2022 в розмірі 14 754, 60 грн, 29.03.2023 в розмірі 3 908, 62 грн та 27.12.2024 в розмірі 10 061, 10 грн, що підтверджується виписками банку АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 79-81) та банку АТ «Укрексімбанк» (а.с. 82-83).
Однак, як убачається з призначень платежу із вказаних виписок, лише оплати 16.12.2022 на суму 40 000, 00 грн та 19.12.2022 на суму 4 853, 91 грн містять посилання на отриманий відповідачем товар за товарно-транспортною накладною № 921362 від 16.12.2022 на суму 44 853, 91 грн: «сплата за лісоматеріали круглі зг ттн жтк 921362 від 16.12.2022 в т.ч. ПДВ 20% - 808, 99 грн», а тому суд приходить до висновку, що поставлений Державним підприємством «Коростишівське лісове господарство» відповідачу товар за товарно-транспортною накладною № 921362 від 16.12.2022 (яка підписана відповідачем без зауважень та заперечень) на суму 44 853, 91 грн сплачено останнім у повному обсязі.
Разом з тим, оплата здійснена 28.12.2022 на суму 14 754, 60 грн містить призначення платежу: «АС№1966/141222/43996242/1; ТОВ «ЮНІОН ТРЕЙДІНГ»; 43996242; Перерах.част.гарант.внеску за майно ДП «Коростишівське ЛГ» зг.листа від 28.12.22р.Без ПДВ»; оплата здійснена 29.03.2023 на суму 3 908, 62 грн містить призначення платежу: «Перер-ня гарант.внеску від ТОВ «ЮНІОН ТРЕЙДІНГ» (43996242) зг. Протоколу засідання БК ТОВ «УЕБ»№1395 від 28.03.2023р.відп.до п.11.7 та 11.9 Регламенту. Без ПДВ»; оплата здійснена 27.12.2024 на суму 10 061, 10 грн містить призначення платежу: «АС№2611/220323/43996242/1; ТОВ «ЮНІОН ТРЕЙДІНГ»; 43996242; Перерах.част.гарант.внеску за майно ДП «Ліси України» ф-я «Коростишівське ЛГ» зг.листа №452/20.24-2024 від 27.12.24р. Без ПДВ».
Отже, із змісту призначень платежів на загальну суму 28 724, 32 грн, здійснених відповідачем 28.12.2022, 29.03.2023, 27.12.2024 убачається, що вони не містять посилань на товар або товарно-транспортні накладні, що у свою чергу виключає можливість розцінити зазначені часткові оплати відповідача, як такі, що здійсненні за поставлений товар за товарно-транспортними накладними № 921385 від 20.12.2022, № 751129 від 22.12.2022, № 921455 від 23.12.2022.
Частинами першою-четвертою ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частини перша, третя та четверта ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: «мовчазне» визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вищу, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт поставки товару за товарно-транспортними накладними № 921385 від 20.12.2022, № 751129 від 22.12.2022, № 921455 від 23.12.2022 на загальну суму 133 530, 83 грн, а також здійснення відповідачем часткової оплати у загальному розмірі 28 724, 32 грн, тоді як установлено судом вище, товар за товарно-транспортною накладною № 921362 від 16.12.2022 (яка підписана відповідачем без зауважень та заперечень) на суму 44 853, 91 грн сплачений останнім у повному обсязі, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 104 806, 51 грн (133 530, 83 грн - 28 724, 32 грн) основного боргу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Також враховуючи що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 446, 35 грн 3% річних та 6 329, 78 грн інфляційних втрат мають похідний характер від суми основного боргу в розмірі 104 806, 51 грн, то такі вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє у задоволенні позову Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань