ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2026Справа № 910/14695/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 465 165,20 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтеграЛіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 465 165,20 грн., в тому числі: 459 364,80 грн. - основного боргу, 5 524,78 грн. - інфляційних втрат, 275,62 грн. - 0,3% річних за договором поставки №53-124-01-25-26315 від 27.06.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №53-124-01-25-26315 від 27.06.2025 р. в частині оплати у повному обсязі отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14695/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, 12.12.2025 через систему «Електронний суд» подав письмовий відзив, в якому повідомив, що після звернення Позивача до суду з позовом, АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» погашено основну заборгованість у сумі 459364,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2025 №12155, у зв'язку з чим просив суд закрити провадження в означеній частині відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Окрім того, зазначив, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 0,3% річних Позивачем не враховано приписи статей 253, 254 ЦК України та умови пункту 5.1. Договору щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов'язань з оплати товару.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтеграЛіс» (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - відповідач, покупець) 27.06.2025 року укладено договір поставки №53-124-01-25-26315.
Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вказаний Товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 договору предметом поставки по даному договору є наступний Товар: Брус дерев'яний перевідний просочений (код 03410000-7 згідно ДК 021:2015 Деревина). Місцем виконання цього Договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3).
За умовою п.3.2 договору поставка Товару згідно зі Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.
Умовами розділу 4 договору сторони погодили ціну Товару, що становить 502 804,00 грн, крім того ПДВ 20% 100 560,80 грн, всього ціна Договору: 603 364,80 грн. Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору). До ціни Товару включена вартість упакування, маркування, тари, доставки до складу Вантажоодержувача, витрати пов'язані з виготовленням, прийманням Товару. Ціну на Товар може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.
Відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до Договору) позивач зобов'язався поставити брус дерев'яний просочений у кількості 29,84 м3 на суму 603 364,80 грн., в тому числі ПДВ - 100 560,80 грн.
На виконання умов Договору ТОВ «ІнтеграЛіс» 15 липня 2025 року поставило АТ «НАЕК «Енергоатом» брус дерев'яний перевідний просочений у кількості 29,84 м3 на суму 603 364,80 грн., в тому числі ПДВ - 100 560,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №22 від 15.07.2025 р. та товарно-транспортною накладною №22 від 15.07.2025 р
За умовою п.5.1 договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (п.5.2).
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до СОУ НАЕК 038:2021, було оформлено зазначений у пункті 5.1. Договору ярлик від 15.07.2025 №Я-2-043-24 на придатну продукцію вартістю 603 364,80 грн з ПДВ, поставлену згідно видаткової накладної №22 від 15.07.2025.
Відповідач, в порушення умов договору поставки №53-124-01-25-26315 від 27.06.2025р. у повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
20 жовтня 2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №189/25 про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді та задоволення відповідачем.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом, відповідач виконав зобов'язання зі сплати основного боргу у розмірі 459364,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12155 від 27.11.2025 на суму 459 364,80 грн. (призначення платежу: за отримані ТМЦ №53-124-01-25-26315 від 27.06.2025, вид. накл. №22 від 15.07.2025, в т.ч.ПДВ 76 560,80 грн).
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
У зв'язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в розмірі 459364,80 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання на суму проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку проценти річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Згідно п.8.4 договору у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також відсотки річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 0,3% річних Позивачем не враховано приписи статей 253, 254 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Строком згідно із частиною 1 статті 251 ЦК України є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Статтею 254 ЦК України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З аналізу статті 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Враховуючи договірні умови, обов'язковість договору та положення статті 530 ЦК України, кінцевий строк оплати товару закінчився 13.09.2025, а тому має місце прострочення виконання зобов'язання з 14 вересня 2025 р..
За таких обставин, доводи, наведені відповідачем у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються.
Оскільки нараховані позивачем 5 524,78 грн. - інфляційні втрати та 275,62 грн. - 0,3% річних є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс", у зв'язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при поданні позовної заяви в електронній формі, через зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з визначеною ціною позову у розмірі 465 165,20 грн підлягав сплаті судовий збір в розмірі 5581,98 грн.
У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
У даній справі, суд вирішив спір лише у частині вимог про стягнення 5800,40 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 2 422,40 грн.
Суд відзначає, що всього до відшкодування позивачу з Державного бюджету України підлягає поверненню 4 555,08 грн. (з урахуванням надлишково сплаченого).
Однак таке відшкодування має здійснюватись за наявності підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір (позивача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс".
У матеріалах справи таке клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс" відсутнє.
Тому станом на дату прийняття рішення, відсутні підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс" судового збору.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 459 364,80 грн. закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтеграЛіс" (03115, м. Київ, просп. Берестейський, 118, оф. 503, код ЄДРПОУ 45614742) 5 524 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 62 коп. - 0,3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА