вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2026 р. Справа№ 925/961/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025
у справі № 925/961/25 (суддя Зарічанська З.В.)
за позовом Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Міністерство оборони України
до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп"
про визнання недійсним договору в частині та стягнення 322 271,69 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2025 року до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає позивач - Міністерство оборони України з вимогами:
- визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (далі - ПП НВФ "Імекс Хімгрупп"), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України 322 271,69 грн, з яких: 259 855,38 грн безпідставно сплачені кошти у виді ПДВ, 49 943,25 грн - інфляційні втрати та 12 473,06 грн - 3 % річних.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Відповідно Договір № 286/1/23/52 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 259 855,38 грн має бути визнаний судом недійсним, а сплачені безпідставно кошти як ПДВ у вказаному розмірі мають бути повернуті позивачу із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25 позов задоволено повністю.
Визнано недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (ідентифікаційний код 36584093, вул. Волкова, буд. 36, м. Черкаси, Черкаська обл., 18016), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Міністерства оборони України 259 855,38 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ, 49 943,25 грн інфляційних втрат та 12 473,06 грн - 3% річних.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 7 862,08 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними пп. 1.1 та 3.1 Договору обґрунтоване тим, що предметом спірного Договору є постачання гальмівної рідини для техніки спеціального призначення військових частин, тобто забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірні умови договору, в частині сплати ПДВ за висновком суду суперечать положенням Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Задовольняючи позов прокурора у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 259 855,38 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 259 855,38 грн отримана та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" 06.11.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано таке:
- підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України не дає вичерпний перелік товарів, які підпадають під розуміння забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України;
- Постанова 178 також не дає вичерпний перелік товарів, які підпадають під розуміння забезпечення транспорту Збройних Сил України.
Також апелянтом зазначено, що на запит Офісу Генерального прокурора до Державної податкової служби України, зокрема щодо того чи застосовується нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту суб'єктів, визначених постановою № 178, які здійснені платником податку на підставі договорів, укладених із такими суб'єктами не в рамках виконання мобілізаційних завдань, Державна податкова служба України повідомила, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.4 статті 7 розділу І Кодексу). З огляду на норми, визначені п. 7.4 ст. 7 розділу І Податкового кодексу України елементи податку (у т.ч. ПДВ), зокрема такі як об'єкт оподаткування та ставка податку, визначаються виключно Кодексом та не визначаються Постановою № 178.
Заперечуючи проти висновків місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, апелянта посилається на те, що підставою нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних витрат є визнання недійсними судом п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), укладеного між Міністерством оборони України та Приватним підприємством Науково-виробнича фірма “Імекс Хімгрупп», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а оскільки укладений Договір, не визнаний судом недійсним, останній є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 клопотання Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25 задоволено, поновлено Приватному підприємству Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі № 925/961/25, справу призначено до розгляду на "13" січня 2026 року о 14 год 20 хв.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 13.01.2026 з'явився представник позивача.
Представники відповідач у судове засідання 13.01.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволені, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 20.09.2023 керуючись вимогами Господарського і Цивільного кодексів України, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та з метою забезпечення відсічі й стримування збройної агресії російської федерації проти України, Міністерство оборони України (Замовник) та Приватне підприємство наукового-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" (Постачальник) підписали Договір № 286/1/23/52 про постачання для державних потреб хімічної продукції (24000000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), (за кошти Державного бюджету України). (далі - Договір)
Постачальник зобов'язується постачати у 2023 році хімічну продукцію (24000000-4) (гальмівна рідина класу DОT-4), (лот2. Хімічна продукція різна (24960000-4) (гальмівна рідина класу DOT-4), а саме: Гальмівна рідина DОT-4 Mullerol5 л (далі - Товар) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а Замовник забезпечує приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Гальмівна рідина DОT-4Mullerol5 л (011-233-152), строк постачання - до 30.09.2023 (включно), загальна кількість - 8,0 тонн, вартість товару без ПДВ - 1 300 000 грн, крім того ПДВ 20 % - 260 000 грн, загальна вартість товару з ПДВ - 1 560 000 грн. (п. 1 Договору)
Одержувачами Товару є військові частини (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (Додаток 13.2 до Договору). (п. 2.2. Договору)
Прийняття Товару за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем Замовника в присутності представника Постачальника та оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 До Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач Замовника у термін до 3 діб після отримання паспорту якості випробувальної лабораторії, яка проводила фактичну перевірку фізико-хімічних показників Товару на відповідність вимогам нормативного документу під час прийняття Товару. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договору, є підтвердженням прийняття Товару. (п. 2.5. Договору)
Ціна Договору становить: без ПДВ 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп.. крім того ПДВ 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Ціна Договору, що підлягає оплаті становить 1 560000 (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч) грн, 00 коп., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати. (п. 3.1. Договору)
Розрахунок за фактично постачений Товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим Договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року. (п. 4.1. Договору)
Відповідно до п. 4.2. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Замовнику після постачання Товару комплект наступних документів:
4.2.1. Рахунок-фактуру на відвантажений Товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
4.2.2. Акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).
4.2.3. Видаткову накладну Постачальника. яка містить обов'язкові реквізити та підписана Постачальником та Одержувачем Замовника із зазначенням Одержувачами Замовника фактичної дати надходження Товару.
4.2.4. Акт прийому-передачі Товару (додаток 13.3. Договору).
4.2.5. Повідомлення-підтвердження (додаток 13.4. Договору), оформлене одержувачами Замовника, у відповідності до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 №757.
Постачальником Товар постачається на умовах DDP до складу Замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами. (п. 5.1. Договору)
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (п. 10.1. Договору)
У додатку №13.2 до Договору - Рознарядці на постачання ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" гальмівної рідини DОT-4Mullerol5 л, отримувачами товару визначено відповідні військові частини.
На виконання умов Договору відповідач поставив 8 тонн гальмівної рідини DОT-4Mullerol 5 л:
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1214 від 29.11.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000375 від 27.09.2023, видатковою накладною № РН-0000373 від 27.09.2023 - 2 тонни на суму 390 000 грн, у т. ч. ПДВ - 65 000 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1213 від 29.11.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000384 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000382 від 28.09.2023 -1,99555 тони на суму 389 132,26 грн, у т. ч. ПДВ - 64 855,38 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару №1223 від 05.12.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000383 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000381 від 28.09.2023 - 2 тони на суму 390 000 грн., у т. ч. ПДВ - 65 000 грн;
- згідно з Актом прийому-передачі товару № 1264 від 12.12.2023, рахунком-фактурою № СФ-0000385 від 28.09.2023, видатковою накладною № РН-0000383 від 28.09.2023 - 2 тони на суму 390 000 грн., у т. ч. ПДВ - 65 000 грн.
Крім того, на підтвердження отримання товару, визначеними у Рознарядці військовими частинами прокурор надав повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від визначених у Рознарядці військових частин.
Оплата позивачем поставленого відповідачем товару підтверджується наданими прокурором платіжними інструкціями:
- від 04.12.2023 № 286/1/538 про сплату 779 132,26 грн, в т.ч. ПДВ - 129 855,38 грн;
- від 07.12.2023 № 286/1/546 про сплату 390 000 грн, в т.ч. ПДВ - 65 000 грн;
- від 15.12.2023 № 286/1/566 про сплату 390 000 грн, в т.ч. ПДВ - 65 000 грн.
Отже, позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу 1 559 132,26 грн, у т.ч. ПДВ - 259 855,38 грн.
Так прокурор зазначає, що в зв'язку з тим, що пункти Договору, які передбачають включення до договірної ціни податку на додану вартість є недійсними, оскільки суперечать положенням законодавства, у відповідача наявний обов'язок повернути отримані в складі ціни товару грошові кошти в розмірі 259 855,38 грн, втрати від інфляції - 49 943,25 грн та три проценти річні - 12 473,06 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У спірних правовідносинах необхідність захисту інтересів держави полягає у тому, що обставини вчинення даного правочину та його наслідки для економіки держави вказують на його невідповідність як правовій природі та меті встановлення податкових пільг в умовах воєнного стану, так і забезпеченню обороноздатності держави. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання під час дії правового режим) воєнного стану, що не може визнаватися допустимим.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії. Основи організації оборони та повноваження державних органів з її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України". Статтею 3 цього Закону передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
Тому порушені інтереси держави в цьому випадку полягають, насамперед, у належному матеріально-технічному забезпеченні Збройних Сил України з метою захисту суверенітету держави, її територіальної цілісності і недоторканності, зміцнення обороноздатності держави в умовах збройної агресії проти неї.
Крім того, видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України)
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету в умовах воєнного стану досягається завдяки комплексу податкових пільг, зокрема й тих, які встановлені пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постановою № 178. Проте, недотримання зазначених положень законодавства суб'єктами господарювання нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
До справи прокурор додав докази листування, які свідчать про такі обставини справи.
15.04.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 15-178вих-25, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо укладених між МО України та приватним підприємством Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, їх подальшого виконання, серед яких також спірний Договір.
У відповідь 25.04.2025 Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України надало Полтавській Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону лист, в якому зазначило, що Департаментом неодноразово наголошувалося щодо недоцільності ведення претензійно-позовної роботи з огляду на внесення у 2024 році змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та те, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком постачальника, і сплата Міноборони ПДВ, який у подальшому справляється до державного бюджету України, не може свідчити про порушення інтересів держави. За інформацією Департаменту та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, ціна Договору від 20.09.2023 № 286/1/23/52 складає 1 560 000,00 грн, сума ПДВ складає 260 000,00 грн, розрахунки по договору проведені в обсязі 1 559 132,26 грн.
05.05.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 2159ВИХ-25, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просила надати належним чином засвідчені копії документів, а саме: копію укладеного між МО України та ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" договору від 20.09.2023 №286/1/23/52 з додатками; належним чином завірені копії первинних документів - платіжних доручень, виписок з клієнтських рахунків, які підтверджують оплату за вказаним договором; рознарядок на поставку товару, а також видаткових накладних за вказаним договором; листувань щодо поставки товару за вказаним договором, а також листів (претензій), які направлялися сторонам. Серед іншого прокурор просив вказати чи вживалися оборонним відомством заходи претензійно-позовного характеру відносно ПП НВФ "Імекс Хімгрупп", з яким укладено вказаний вище договір про повернення суми сплаченого ПДВ.
У відповідь 16.05.2025 Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України надало Полтавській Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Центрального регіону лист, в якому повідомило, що Департаментом політики закупівель Міністерства оборони України (далі - Департамент), як підрозділом, відповідальним за бюджетну програму (підпрограму) та супроводження Договору, надано інформацію про те, що претензійна робота щодо повернення ПДВ Департаментом не проводилася. Договірні та претензійні матеріали для ведення позовної роботи у порядку, визначеному Інструкцією, до юридичної служби Міноборони не передавалися. Під час опрацювання інших запитів (повідомлень) спеціалізованих прокуратур по поверненню сплачених коштів ПДВ, Департамент неодноразово висловлював позицію щодо недоцільності ведення претензійно-позовної роботи з огляду на внесення у 2024 році змін до постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та те, що ПДВ завжди спрямовується до державного бюджету, не є прибутком постачальника, і сплата Міноборони ПДВ, який у подальшому справляється до державного бюджету України, не може свідчити про порушення інтересів держави.
07.08.2025 Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Міністерства оборони України з листом № 3410ВИХ-25, в якому зазначила, що Полтавською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПП НВФ "Імекс Хімгрупп" про визнання недійсним Договору №286/1/23/52 від 20.09.2023 у частині, стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив, що вищевказана позовна заява буде подана до Господарського суду Черкаської області.
Зі змісту наведеного листування випливає, що Міністерство оборони України не здійснило заходів для звернення до суду з позовом.
Отже, враховуючи, що Міністерство оборони України наділене повноваженнями як щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, постачання їм матеріальних та інших ресурсів, так і щодо управління бюджетними коштами, наданими на відповідні цілі, із забезпеченням їх ефективного та результативного використання, нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належно обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Щодо позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/23/52 від 20.09.2023 про постачання для державних потреб хімічної продукції (гальмівна рідина DOT-4) (за кошти Державного бюджету України), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 215 ЦК України)
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. (ст. 217 ЦК України)
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України)
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч. 1 ст. 638 ЦК України)
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. (ч. 1 ст. 632 ЦК України)
У ст. 180 Господарського кодексу України, який був чинним на момент підписання сторонами Договору та, керуючись яким, відповідно до преамбули Договору, було укладено останній (далі - ГК України), деталізовано істотні умови господарського договору.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. (ч. 1 ст. 180 ГК України)
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. (ч. 3 ст. 180 ГК України)
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. (ч. 5 ст. 180 ГК України)
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. (пп. а), б) п. 185.1. ст. 185 ПК України)
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, передбачених п. 187.1. ст. 187 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Таким чином, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).
Отже, ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються ПК України, та не залежить від волі сторін договору.
У пп. 193.1. ст. 193 ПК України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. (пп. 194.1. ст. 194 ПК України)
За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. (пп. "г" пп. 195.1.2. п. 195.1. ст. 195 ПК України)
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану". (далі - Постанова № 178)
У Постанові №178 в редакції, чинній на момент підписання сторонами спірного Договору, з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановлено установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом.
У постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23 Верховний Суд зазначив: "Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що отримувачем товару за договором виступає Військова частина Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині."
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, в ухвалі від 23.05.2024 у справі №918/587/23.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 №831, яка набрала чинності 01.08.2024, внесено зміни до Постанови №178, а саме:
- у вступній частині постанови слова і цифри "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні", замінено словами "З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації";
- пункт 1 викладено в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою".
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що предметом спірного Договору є гальмівна рідина Mullerol DOT-4 - синтетична гальмівна рідина, призначена для використання у гідравлічних гальмівних системах сучасних легкових, вантажопасажирських автомобілів та іншої техніки, зокрема з антиблокувальною системою (ABS). Вона виготовлена на основі полігліколевих ефірів з додаванням інгібіторів окислення та інших присадок для забезпечення стабільної роботи гальм.
Щодо твердження відповідача про те, що DOT-4 не є товаром для заправки та дозаправки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
У листі Державної податкової служби щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість №12537/5/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022 зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови №178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178.
Водночас, нормами пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та Постанови №178 не визначено відповідного переліку із зазначенням кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015, чи кодів УКТ ЗЕД.
Отже, враховуючи функції та обов'язки, які покладені на військові частини, у тому числі і на військові частини, які є одержувачами товару за спірним Договором у цій справі, всі заходи, які здійснюються останніми спрямовані виключно на захист, оборону та недоторканість держави Україна, що не потребує документального підтвердження, оскільки випливає з аналізу норм чинного законодавства та фактичного введення на території України воєнного стану.
Такими заходами, зокрема, є закупівля відповідних товарів для забезпечення транспорту військових частин в період військового стану, що, в свою чергу, можливо лише безпосередньо для виконання потреб та функцій спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У ст. 195 ПК України визначено ті господарські операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, до яких віднесено операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту.
Як зазначено вище, нормами пп. 195.1.2. п. 195.1. ст. 195 ПК України не визначено ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД.
У Постанові Кабінету Міністрів України №831 від 18.07.2024 визначено перелік товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, зокрема, але не виключно: запасні частини, акумуляторні батареї, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, комплектуючі, додаткове обладнання тощо), які визначені нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильні матеріали.
Прокурор зазначав, що гальмівна рідина DOT-4 - це синтетична рідина на основі гліколевих ефірів, яка використовується в гальмівних системах автомобілів. Вона призначена для забезпечення надійного гальмування, особливо в умовах високих температур та навантажень. DOT 4 має вищі показники температури кипіння, ніж DOT 3, що робить її більш придатною для сучасних автомобілів з системами ABS та ESP.
У свою чергу відповідач зазначав, що гальмівна рідина DOT-4 використовується в гідравлічних гальмівних системах автомобілів, мототехніки, а також в системах зчеплення, де виробником передбачено використання цієї рідини. Вона також підходить для транспортних засобів з ABS, ESP, ASR та іншими системами безпеки.
Отже, сторони визнають той факт, що гальмівна рідина DOT-4, що є предметом спірного Договору, використовується для обслуговування та надійної роботи гідравлічних гальмівних систем автомобілів, зважаючи на те, що отримувачем такого товару є, безпосередньо, військові частини, суд доходить висновку, що такий товар призначений для потреб забезпечення оборони України, а операцію з поставки цього товару віднесено до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту, тому ця господарська операція оподатковується за нульовою ставкою.
Щодо доводів апелянта про заборону зміни ціни товару після його виконання та посилань на положення Постанови Кабінету Міністрів України №1275, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ПДВ, яке включається до ціни товару, не є умовою про ціну у розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).
З огляду на викладене та зважаючи на те, що предметом спірного Договору є постачання гальмівної рідини для техніки спеціального призначення військових частин, тобто забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірні умови договору, в частині сплати ПДВ суперечать положенням ПК України та Постанови №178, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними пп. 1.1 та 3.1 Договору.
В частині вимог прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 259 855,38 грн безпідставно сплачених коштів у виді ПДВ колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу 1 559 132,26 грн, у т.ч. ПДВ - 259 855,38 грн.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1 ст. 1212 ЦК України)
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. (п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України)
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 259 855,38 грн отримана та оплата відбулась за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.
З огляду на вищезазначене місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог прокурора в частині з відповідача 259 855,38 грн безпідставно збережених коштів у виді ПДВ.
Крім цього, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з повернення суми ПДВ прокурор заявляв вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 12 473,06 грн та інфляційних втрат в сумі 49 943,25 грн, що нараховані за загальний період 01.01.2024 - 07.08.2025.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2 ст. 625 ЦК України)
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, в якій зазначено про те, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення, в цьому випадку, є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Враховуючи наведене вище колегія суддів апеляційного господарського суду дослідивши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений прокурором на суму боргу 259 855,38 грн за період 01.01.2024 - 07.08.2025 встановила, що останній є обґрунтованим та арифметично правильним, а вимога прокурора про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 12 473,06 грн та інфляційні втрати в сумі 49 943,25 грн є обґрунтованою та такою що підлягала задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують установлених судом обставин.
Усі інші доводи та міркування позивачва, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача у даній справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
зобов'язання вчинити дії,
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Науково-виробнича фірма "Імекс Хімгрупп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі №925/961/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.10.2025 у справі №925/961/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/961/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 05.02.2026.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга