вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа№ 910/4224/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (повний текст рішення складено та підписано 21.08.2025)
у справі № 910/4224/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Кристал»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 6 894 778,53 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний Кристал» (далі також - позивач, ТОВ «Сонячний Кристал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення основної заборгованості в розмірі 6 894 778,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 345/01/20 від 28.02.2020 щодо повної оплати придбаної у позивача електроенергії за період лютий - грудень 2022 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Кристал» заборгованість у розмірі 6 894 778,53 грн та судовий збір у розмірі 103 421,68 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 345/01/20 від 28.02.2020 у період лютий - грудень 2022 року.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося 10.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/4224/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом постанови у даній справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/4224/25 прийняте з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник зазначає про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період.
Судом першої інстанції не враховано що, за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок ДП «Гарантований покупець» щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання відповідача перед позивачем у розрахунковий період не виникло у розумінні частини 1 статті 530 ЦК України.
Крім того, апелянт посилається на наявність у нього форс-мажорних обставин, які унеможливлють стягнення основного боргу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4224/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/4224/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 155 132,52 грн.
29.09.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію №1040 від 18.09.2025 про сплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/4224/25 призначено на 29.10.2025. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4224/25.
15.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач зазначив, що посилання апелянта на накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 є необґрунтованими, оскільки вказані накази не вносили зміни до порядку і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, які в свою чергу регулюються укладеним між сторонами договором та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП 26 квітня 2019 року №641.
Позивач наголошує на тому, що апелянтом не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у нього обставин непереборної сили, яке впливають на можливість виконання ним обов'язків за договором №345/01/20 від 28.02.2020.
16.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4224/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 розгляд справи №910/442/25 перепризначено на 13.11.2025.
У зв?язку з оголошенням повітряної тривоги розгляд справи 13.11.2025 не відбувся та ухвалою суду призначено на 21.01.2026.
16.01.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний кристал» надійшла заява, сформована в системі “Електронний суд» 16.01.2026, про забезпечення участі представника у судовому засіданні у справі №910/4224/25, призначеному на 21.01.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2026 у справі №910/4224/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 прийнято справу №910/4224/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний кристал» про участь у судовому засіданні 21.01.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судове засідання 21.01.2026 з'явилися представники позивача (в залі суду) та відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2020 між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Сонячний Кристал» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір № 345/01/20 (далі - договір), за умовами якого продавець за зеленим тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживача).
05.03.2021 між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Сонячний Кристал» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено Додаткову угоду №1074/01/21, відповідно до якої договір доповнено, зокрема, але не виключно, пунктами 1.2., 2.6., 3.4., підпунктами 7-10 пункту 4.2., пунктами 7.10.-7.14., Главою 8 та викладено в новій редакції, зокрема, такі пункти договору: 3.3., п.п. 2 п. 4.2., п.п. 2 і п.п. 3 п. 4.3, п.п. 3 п. 4.5., п. 4.6., абзац 5 та п.п. 2 п. 7.5.
Згідно з пунктом 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.3 - 2.5 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з пунктом 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.3 договору, у редакції додаткової угоди №1074/01/21 від 05.03.2021, сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.1. договору передбачено право продавця за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Відповідно до пункту 4.5 договору у редакції додаткової угоди №1074/01/21 від 05.03.2021, гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Пунктом 7.4 договору сторони визначили, що якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).
ТОВ «Сонячний Кристал» має ліцензію № 2334 від 14.11.2019 на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. На підставі даної ліцензії позивач здійснює виробництво електричної енергії із сонячної енергії.
Як вбачається з матеріалів та встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору №345/01/20 у лютому - грудні 2022 року позивачем продано, а відповідач придбано електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 11 863 496,61 грн, а саме:
у лютому 2022 року на суму 542 994,56 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022;
у березні 2022 року на загальну суму 1 279 878,61 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2022;
у квітні 2022 року на загальну суму 1 212 741,23 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2022;
у травні 2022 року на загальну суму 1 940 782,14 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2022;
у червні 2022 року на загальну суму 1 955 355,70 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2022;
у липні 2022 року на загальну суму 1 296 161,24 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 на суму 1 287 740,78 грн та актом коригування від 16.05.2024 на суму 8 420,46 грн;
у серпні 2022 року на загальну суму 1 272 059,71 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2022 на суму 1 263 795,83 грн та актом коригування від 17.05.2024 на суму 8 263,88 грн;
у вересні 2022 року на загальну суму 767 384,88 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2022 на суму 762 399,60 грн та актом коригування від 30.04.2024 на суму 4 985,28 грн;
у жовтні 2022 року на загальну суму 1 140 686,20 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2022;
у листопаді 2022 на загальну суму 277 576,97 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2022;
у грудні 2022 року на загальну суму 177 875,40 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022.
Судом встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи, відповідачем було здійснено наступні оплати електроенергії, поставленої у спірний період:
- за придбану у лютому 2022 року електричну енергію на загальну суму 454 798,60 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за лютий 2022 року у розмірі 88 195,93 грн;
- за придбану у березні 2022 року електричну енергію на загальну суму 221 209,97 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за березень 2022 року у розмірі 1 058 668,64 грн;
- за придбану у квітні 2022 року електричну енергію на загальну суму 598 675,93 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2022 року у розмірі 614 065,30 грн;
- за придбану у травні 2022 року електричну енергію на загальну суму 335 438,34 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за травень 2022 року у розмірі 1 605 343,80 грн;
- за придбану у червні 2022 року електричну енергію на загальну суму 490 848,99 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за червень 2022 року у розмірі 1 464 506,71 грн;
- за придбану у липні 2022 року електричну енергію на загальну суму 417 196,56 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за липень 2022 року у розмірі 878 964,68 грн;
- за придбану у серпні 2022 року електричну енергію на загальну суму 600 745,19 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за серпень 2022 року у розмірі 671 314,52 грн;
- за придбану у вересні 2022 року електричну енергію на загальну суму 500 341,17 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за вересень 2022 року у розмірі 267 043,71 грн;
- за придбану у жовтні 2022 року електричну енергію на загальну суму 929 504,39 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за жовтень 2022 року у розмірі 211 181,81 грн;
- за придбану у листопаді 2022 року електричну енергію на загальну суму 264 821,84 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за листопад 2022 року у розмірі 12 755,13 грн;
- за придбану у грудні 2024 року електричну енергію на загальну суму 155 137,10 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за грудень 2024 року у розмірі 22 738,30 грн.
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті електричної енергії за договором протягом лютого - грудня 2022 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 6 894 778,53 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимогу у повному обсязі, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за куплену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) чинного на час виникнення правовідносин, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склались між сторонами в ході виконання договору №345/01/20 від 28.02.2020 (з урахуванням внесених змін), за правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Як встановлено судом раніше, за умовами пункту 3.3 договору (у редакції додаткової угоди №1074/01/21 від 05.03.2021), оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Пунктом 10.1 Порядку №641 (у редакції чинній станом на момент виникнення заборгованості) встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Судом встановлено, що постановою від 09.09.2022 №1117 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) (далі - НКРЕКП) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачем у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно із частиною 4 статті 4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у відповідача не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З огляду на вищенаведені правові норми, оскільки постанови НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 та №473 від 14.03.2023 затверджені до 26.01.2024, розрахунки за електричну енергію, відпущену у лютому - серпні 2022 року, мали здійснюватися у порядку та строки, встановлені п. 10.4 Порядку №641 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 3 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).
Водночас, так як постанови НКРЕКП №896 від 08.05.2024 та №946 від 15.05.2024 затверджені після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні - грудні 2022 року мали здійснюватися у порядку та в строки, встановлені саме п. 11.4 Порядку №641 в редакції, чинній з 26.01.2024 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 5 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії, а саме:
за лютий - червень 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,
за липень 2022 року в строк до 26.09.2022 включно,
за серпень 2022 року в строк до 20.03.2023 включно,
за вересень - листопад 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,
за грудень 2022 року в строк до 17.05.2024 включно.
Враховуючи зазначене, строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у лютому-червні 2022 року розпочинається з 16.09.2022; у липні 2022 року - з 27.09.2022; у серпні 2022 року - з 21.03.2023; у вересні - листопаді 2022 року - з 24.05.2024, у грудні 2022 року - з 18.05.2024.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію лютий- грудень 2022 року є таким, що настав як у розумінні умов укладеного договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 10.4. Порядку №641 (у редакції до 26.01.2024), пункту 11.4. Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024).
Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, основний борг у розмірі 6 894 778,53 грн несплачений і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості була обґрунтовано та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на відсутність прострочення виконання зобов'язання з огляду на необхідність врахування при вирішенні спору наказу Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», тобто спеціального нормативного врегулювання розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні, то такі судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище Наказах № 140, № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- Накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- Накази не змінюють обов'язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Відтак, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Оскільки за висновками об'єднаної палати положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641 (у редакції до 26.01.2024), пункту 11.4. Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024).
З огляду на викладене, колегія суддів вказує на наявність у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, підлягає застосуванню саме Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2019 №641.
Доводи апелянта про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно із умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Сума коштів, отриманих відповідачем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, як правильно зазначив відповідач, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, колегія суддів зазначає, що невиконання НЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов договору №345/01/20 від 28.02.2020.
Щодо посилань апелянта на обставини непереборної сили (введення воєнного стану) як на підставу для відмови у стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
Згідно з пунктом 5.3 договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Відповідач, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.
Разом з тим, у постанові Верховний Суд від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначив, що:
«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.»
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, як підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором №345/01/20 від 28.02.2020.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що військова агресія Російської Федерації проти України впливає однаково як на позивача, так і на відповідача, оскільки вони в двох здійснюють свою діяльність на території України.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів у підтвердження відсутності у нього обов'язку з 100% оплати вартості за поставлену позивачем електричну енергію за «зеленим» тарифом.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/4224/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі №910/4224/25 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №910/4224/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 03.02.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук