ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2275/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича - адвокат Бартощук В.О.
Прокурор Ейсмонт І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025, суддя суду першої інстанції Мусієнко О.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 06.11.2025
по справі №916/2275/25
за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області
в інтересах держави в особі
1) Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради
2) Вознесенської міської ради
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій в розмірі 282 285,87 грн, -
Описова частина.
10.06.2025 керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та в особі Вознесенської міської ради звернувся із позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» (вх. № 2327/25 від 10.06.2025), в якій просив:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.06.2024 до договору № 1 від 09.01.2024, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем;
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 27.09.2024 до договору № 1 від 09.01.2024, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича (далі - ФОП Пестов П.Є., відповідач) на розрахунковий рахунок Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради (далі - Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР) пеню та штраф у розмірі 282 285, 87 грн;
- стягнути з відповідача у справі на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 1 від 27.06.2024 та № 2 від 27.09.2024 до договору № 1 від 09.01.2024 про закупівлю послуг укладені за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, тобто з порушенням вимог ч. 4 п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 4 п. 19 Особливостей закупівель, якими визначено вичерпний перелік для зміни істотних умов договору, а також невиконання вказаних робіт у строк, визначений договором. Посилаючись на положення ст. ст. 610, 611 ЦК України, п. 9.2. договору зазначає, що з відповідача за порушення строків виконання зобов'язань щодо виконання робіт підлягає стягненню пеня та штраф.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 відмовлено у позові повністю.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами правочину, на момент укладення оскаржуваних додаткових угод, були дотримані вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при погодженні продовження термінів виконання робіт, враховуючи документальне підтвердження існування об'єктивних обставин (незалежних від волі замовника та підрядної організації), що зумовили відтермінування виконання підрядних робіт. Водночас, наведене не спричинило ані зміни характеру робіт, ані збільшення загальної вартості цих робіт за договором. Таким чином прокурором не доведена наявність порушених майнових прав та інтересів держави в особі Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР та в особі Вознесенської міської ради.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25.
Прокурор вказав, що ФОП Пестов П.Є., у порушення положень ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 4 п. 19 Особливостей та п. 12.8, пп.3 п. 13.2 Договору № 1 від 09.01.2024, до листів № 4 від 18.06.2024 та № 24 від 26.09.2024 ніяких документів на підтверджених об'єктивних обставин, які б слугували підставою для внесення змін до істотних умов договору, не надано. В оспорюваних додаткових угодах не зазначені об'єктивні обставини, відповідно до яких вносяться зміни до істотних умов Договору, та відсутні посилання на будь-які документи (крім листа ФОП Пестова П.Є.), що підтверджують факти настання об'єктивних обставин, які є підставою для внесення таких змін.
Прокурор зазначив, що Фізична особа-підприємець Пестов П.Є. міг і повинен був за певної обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов'язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатися як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додаток до нього у зв'язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив.
Апелянт вказує, що судом залишено поза увагою, що доводити та документально обґрунтовувати необхідність внесення змін до істотних умов договору його сторони мали саме у момент укладання оспорюваних додаткових угод (надавати довідки, висновки експерта, опис послуг та причини з яких саме ці послуги не можуть бути виконані).
Прокурор також зазначив, що у результаті укладання оспорюваних додаткових угод сторонами на півроку відтерміновано виконання робіт, а для територіальної громади м. Вознесенськ на цей же строк унеможливлено нормальне користування відремонтованими приміщеннями адміністративної будівлі, на яке вона розраховувала при укладенні Договору.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі №916/2275/25 скасувати та ухвалити нове про задоволення у повному обсязі позову.
Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду від керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області надійшли додаткові пояснення по справі з врахуванням прийняття Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-7 (щодо представництва інтересів держави в суді).
Прокурор вказав, що у даному спорі прокурор не має жодних процесуальних переваг щодо інших сторін процесу, судовий збір сплачено в розміру і порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», заяви по суті справи і з процесуальних питань подаються на підставі і в порядку, визначеному процесуальним законодавством, усі учасники справи мають доступ до матеріалів справи в системі ЄСІТС, судом не надавалось прокурору жодних привілеїв при забезпеченні участі у справі, підстави представництва інтересів держави перевірено при вирішенні питання про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому ст. ст. 174-176 ГПК України.
Прокурор зазначив, що здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах належить до «виключних» випадків необхідності захисту інтересів держави за бездіяльності уповноважених органів виконавчої влади.
Прокурор також вказав, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, воно не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25.
Відповідач вказує, що як вбачається з листів від 18.06.2024 № 4 та від 26.09.2024 № 24, в яких він просив Управління про продовження строку дії договору, така необхідність була зумовлена об'єктивними обставинами, а саме тим, що у зв'язку з частково вимушеною міграцією населення, специфікою професій і мобілізаційною роботою, через дію воєнного стану в Україні, виникла гостра проблема з дефіцитом робочого персоналу, який може надавати послуги за договором. В листах також містилося підтвердження того, що зміна строків виконання робіт не вплине на збільшення суми за договором.
Відповідач зазначає, що викладені обставини підтверджуються і доданим до позовної заяви листом Управління від 19.05.2025 № 201/05.01-02, в якому Управління підтверджує, що додаткові угоди №1 від 27.06.2024 та №2 від 27.09.2024, укладені саме у зв'язку з об'єктивними труднощами.
Відповідач вказує, що у період надання послуг на території міста регулярно оголошувались повітряні тривоги, що стали вагомим фактором порушення безперервного процесу надання послуг.
Відповідач зазначив, що під час первісно визначеного строку дії договору від 09.01.2024 № 1, від працівників Відповідача до ФОП Пестова П.Є. неодноразово надходили усні звернення про намір дострокового припинення договірних правовідносин у зв'язку з намірами працівників вступити до лав Збройних Сил України, або ж про намір змінити місце проживання у зв'язку з обстрілами Миколаївської області та її наближеністю до зони ведення бойових дій.
Крім того, відповідач вказав, що у даному випадку жодна зі сторін (окрім прокурора) не заперечувала наявність у період дії договору об'єктивних і загальновідомих обставин, які стали причиною для продовження строків виконання робіт.
Відповідач також зазначив, що зобов'язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов'язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов'язань, ні до неналежного виконання зобов'язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 у справі № 916/2275/25 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2275/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2275/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2275/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2275/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.01.2026; призначено справу №916/2275/25 до розгляду на 29.01.2026 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; запропоновано учасникам справи у строк до 05.01.2026 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду свої міркування або заперечення щодо клопотання апелянта про долучення доказів.
29.01.2026 у судовому засіданні прийняли участь представник Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича - адвокат Бартощук В.О. та прокурор Ейсмонт І.С.
Представники інших учасників справи у судове за сідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025, якою призначено справу №916/2275/25 до розгляду на 29.01.2026 о 10:30, була отримана в електронному кабінеті Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради - 16.12.2025, Вознесенською міською радою - 16.12.2025.
Крім того, до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та Вознесенської міської ради надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 29.01.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Клопотання апелянта про долучення доказів.
Разом з апеляційною скаргою від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів, а саме:
- копії наказів про призначення на посади працівників, залучених підрядником до виконання спірного договору, долучені ФОП Пестовим П.Є. до тендерної пропозиції при участі у закупівлі UA-2023- 12-25-008870-a;
- копію довідки про працівників № 54 від 17.03.2025 з додатками, що подана ФОП Пестовим П.Є. у складі тендерної пропозиції під час участі у закупівлі UA-2025-02-28-003732-a;
- додаток №1 до додаткової угоди №3 від 28.11.2024 - Договірна ціна, локальний кошторис № 02-01-01;
- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 02-01-01;
- дефектний акт від 28.11.2024;
- розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 02-01-01;
- пояснювальна записка.
Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.
У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.
Згідно із частиною третьою статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом та винесення оскаржуваного рішення. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
З огляду на викладене вище, оскільки скаржником відповідно до вимог статті 269 ГПК України не було доведено неподання ним документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно від нього не залежали, то колегія суддів не приймає до розгляду додані до апеляційної скарги докази.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2023-12-2025-008870-а замовник: Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР, назва предмета закупівлі: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1; код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи; строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг визначений до 30.06.2024; очікувана вартість предмета закупівлі: 1 650 000, 00 грн.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2023-12-2025-008870-а, участь у відкритих торгах взяв один учасник - ФОП Пестов П.Є. із остаточною ціновою пропозицією 1 649 991, 00 грн з ПДВ.
09.01.2024 між Управлінням ЖКГ та КБ Вознесенської МР та ФОП Пестовим П.Є. був укладений договір № 1 про закупівлю послуг, п. 1.1. якого передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. даного договору, в строки, на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування послуги по об'єкту «Поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи). Склад та обсяг послуг, що доручаються до виконання підряднику, визначені у договірній ціні, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що факт виконання та вартість послуг підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 3.1. договору вартість виконання послуг за цим договором є динамічною і становить 1 649 991,00 грн.
Розрахунки за надані послуги здійснюються у безготівковій формі на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються при отриманні Замовником бюджетного призначення на фінансування цих послуг. Неякісно надані послуги оплаті не підлягають (п. 4.1 договору).
У відповідності до п. 5.1. договору строк надання послуг: січень - червень 2024 року.
За умовами п. 5.2. договору місце надання послуг: приміщення адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1.
Згідно з п. 5.5. договору датою закінчення наданих послуг виконавцем вважається дата їх прийняття замовником, в порядку передбаченому розділом 6 цього договору.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що строки надання послуг за цим договором, визначаються додатком 2 до договору «Календарний графік виконання та фінансування послуг по об'єкту» (далі - Графік), який оформлюється у вигляді додатку і є невід'ємною частиною цього договору. У межах строків надання послуг, зазначених у Графіку, послуги виконуються на загальних умовах.
Відповідно до п. 5.7. договору при виникненні необхідності внесення зміни до раніше узгоджених Сторонами строків надання послуг, Сторона, що ініціює таку зміну, повідомляє про це іншу Сторону протягом 3-х днів з моменту виникнення відповідних обставин. При досягненні сторонами згоди щодо такої зміни. Сторонами укладається додаткова угода до цього договору, якою затверджуються зміни до Графіку або нова редакція Графіка або додатковий Графік надання послуг (п. 5.7 договору).
Замовник має право, яке вважається узгодженим виконавцем, приймати рішення про призупинення, поновлення, продовження термінів надання послуг, які доводяться до відома і мають обов'язкову силу для виконавця (п. 5.8 договору).
Згідно з п. 6.1. договору приймання послуг, наданих виконавцем, оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг (форми КБ-2), підписаним уповноваженими представниками сторін.
За умовами п. 7.2.3. договору замовник має право вносити в процесі надання послуг зміни і доповнення в документацію з подальшим коригуванням.
Пунктом 7.4.4. договору передбачено, що виконавець зобов'язується при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов'язань згідно з цим договором, терміново повідомити про це замовника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни договору за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни договору (п. 9.2. договору).
У відповідності до п. 12.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2024, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Згідно з п. 12.8. договору строк дії договору та строк виконання виконавцем зобов'язань згідно з умовами договору, може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1 договору.
Зміна договору здійснюється шляхом внесення до нього змін або доповнень за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) (п. 13.1 договору).
Пунктом 13.2. договору передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до вимог п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме: Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
3) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
6) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
7) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
Додатком 2 до договору № 1 від 09.01.2024 є календарний графік виконання та функціонування послуг по об'єкту, а саме: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи); виконання послуг 2024 рік: січень - червень; фінансування на січень - червень 2024 рік: 1 649 991,00 грн.
Відповідач звернувся з листом № 4 від 18.06.2024 до заступника начальника Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР, в якому зазначив, що в ході надання послуг виникла необхідність в подовженні строку договору № 1 від 09.01.2024 та вказав, що у зв'язку з частковою вимушеною міграцією населення, специфікою професій і мобілізаційною робою, через дію воєнного стану в Україні, виникла гостра проблема з дефіцитом робочого персоналу, який може надавати дані послуги; зміна строків надання послуг не вплине на збільшення суми за договором. Просив внести зміни до п. 5.1. розділу V «Надання послуг» та до додатку № 2 до договору № 1 від 09.01.2024 Календарний графік виконання та фінансування послуг» по об'єкту: «Поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» та подовжити строки надання послуг до 30.09.2024.
27.06.2024 між Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР та ФОП Пестовим П.Є. було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 09.01.2024, п. 1. якої передбачено, що замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни до пункту 5.1. розділу V договору «Надання послуг», виклавши його в новій редакції:
« 5.1. Строк надання послуг: січень - вересень 2024 року».
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 встановлено, що Замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни в додаток № 2 «Календарний графік виконання та фінансування послуг по об'єкту» до Договору та викласти його в новій редакції:
«Додатком 2 до договору № 1 від 09.01.2024 є календарний графік виконання та функціонування послуг по об'єкту, а саме: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи); виконання послуг 2024 рік: січень - вересень; фінансування на січень - вересень 2024 рік: 1 649 991, 00 грн.»
Відповідач звернувся з листом № 24 від 26.09.2024 до заступника начальника Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР, в якому зазначив, що в ході надання послуг виникла необхідність в подовженні строку договору № 1 від 09.01.2024 та вказав, що у зв'язку зі специфікою професій і мобілізаційною робою, через дію воєнного стану в Україні, виникла гостра проблема з дефіцитом робочого персоналу, який може надавати дані послуги; зміна строків надання послуг не вплине на збільшення суми за договором. Просив внести зміни до п. 5.1. розділу V «Надання послуг» та до додатку № 2 до договору № 1 від 09.01.2024 Календарний графік виконання та фінансування послуг» по об'єкту: «Поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» та подовжити строки надання послуг до 31.12.2024.
27.09.2024 між Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР та ФОП Пестовим П.Є. було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1 від 09.01.2024, п. 1 якої передбачено, що замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни до пункту 5.1. розділу V договору «Надання послуг», виклавши його в новій редакції:
« 5.1. Строк надання послуг: січень - грудень 2024 року».
Пунктом 2 Додаткової угоди №2 встановлено, що Замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни в додаток № 2 «Календарний графік виконання та фінансування послуг по об'єкту» до Договору та викласти його в новій редакції:
«Додатком 2 до договору № 1 від 09.01.2024 є календарний графік виконання та функціонування послуг по об'єкту, а саме: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи); виконання послуг 2024 рік: січень - грудень; фінансування на січень - грудень 2024 рік: 1 649 991, 00 грн.»
28.11.2024 між Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР та ФОП Пестовим П.Є. було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 1 від 09.01.2024, п. 1 якої передбачено, що замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни до пункту 3.1. розділу III «Ціна договору», договору, виклавши його в новій редакції:
« 3.1. Вартість виконання послуг за цим договором є динамічною і становить 1 462 621,00 грн без ПДВ».
Пунктом 2 Додаткової угоди №3 встановлено, Замовник і виконавець дійшли згоди внести зміни в додаток № 1 «Договірна ціна» та додаток № 2 «Календарний графік виконання та фінансування послуг по об'єкту» до Договору та викласти їх в новій редакції.
Зокрема Додаток №2 було викладено в наступній редакції:
«Додатком 2 до договору № 1 від 09.01.2024 є календарний графік виконання та функціонування послуг по об'єкту, а саме: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи); виконання послуг 2024 рік: січень - грудень; фінансування на січень - грудень 2024 рік: 1 462 621, 00 грн.»
24.05.2024 між сторонами був підписаний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого найменування об'єкта будівництва та його адреса: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1. Вартість виконаних робіт становить 1 300 900,00 грн.
Акт підписаний зі сторони замовника та підрядника та не містить зауважень та претензій.
31.10.2024 між сторонами був підписаний акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого найменування об'єкта будівництва та його адреса: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1.Вартість виконаних робіт становить 161 721,00 грн.
Акт підписаний зі сторони замовника та підрядника та не містить зауважень та претензій.
Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР було оплачено виконані роботи згідно з договором № 1 від 09.01.2024 в сумі 1 300 900, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 174 від 29.05.2024 та в сумі 161 721 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 375 від 08.11.2024.
В матеріалах справи також міститься лист Управління з питань цивільного захисту Миколаївської ОВА №476-03-07-26 від 18.04.2025 на адресу Вознесенського міського голови, в якому зазначено, що за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 на території Миколаївської області повітряна тривога оголошувалася 1 228 разів, загальна тривалість тривог склала 1 383 години.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких підстав.
І. Щодо права прокурора на звернення з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Так при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, прокурором зазначено позивачами Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та Вознесенську міську раду.
Щодо представництва інтересів Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1.1. Положення про Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради (далі - Положення) установлено, що Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради є виконавчим органом Вознесенської міської ради.
У даному випадку саме Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради є стороною договору № 1 від 09.01.2024 та саме на користь Управління відповідач мав би сплатити неустойку у разі визнання оскаржуваних додаткових угод недійсними.
Стягнення неустойки у разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов'язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою. Подібні за змістом висновки щодо стягнення неустойки викладені в п.17 постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №908/2335/22.
Отже, Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, як сторона оскаржуваних додаткових угод, вправі звернутися за захистом своїх порушених прав, як в частині визнання недійсними додаткових угод, так і в частині стягнення неустойки.
Щодо представництва інтересів Вознесенської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно умов закупівлі розрахунок з виконавцем робіт за цією закупівлею здійснено в межах виділених бюджетних призначень.
У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.
У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.
Отже, правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) проведення скорочених закупівель та витрачання за їх результатами бюджетних коштів, такому суспільному інтересу не відповідає.
Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Згідно статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Згідно статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Частиною 1, 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Частинами 1 та 4 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Вознесенської міської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Вознесенська міська рада.
Одночасно, згідно ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Тому саме Вознесенська міська рада виступає в якості суб'єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18 від 13.11.2019, у справі № 922/3013/18 від 23.10.2019).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Згідно абзацу другого пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Джерелом фінансування закупівлі UA-2023-12-2025-008870-а є кошти місцевого бюджету.
Отже, у відносинах щодо розрахунків із Підрядником за договором Вознесенська міська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів, виступає як суб'єкт владних повноважень, таким чином, є уповноваженим органом на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету в даному випадку.
Листом Вознесенської окружної прокуратури від 13.03.2025 №53-2422ВИХ-25 Вознесенську міську раду повідомлено про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 2 до Договору № 1 від 09.01.2024 та підстав для стягнення з підрядника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.
Листом виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 1232/01/01-02/11 повідомлено окружну прокуратуру, що підставами для укладення додаткових угод до Договору є нестача кваліфікованих кадрів, зумовлена мобілізацією та надзвичайна епізодичність повітряних тривог, що безпосередньо вплинули на хід виконання послуг.
Листом Вознесенської окружної прокуратури від 28.04.2025 №53-3818ВИХ-25 Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради повідомлено про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 2 до Договору № 1 від 09.01.2024 та підстав для стягнення з підрядника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.
Листом від 19.05.2025 №201/05.01-02 Управління ЖКГ та КБ Вознесенської міської ради надало Вознесенській окружній прокуратурі розрахунок штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо строку виконання робіт. При цьому управління зазначило, що станом на сьогодні всі роботи за договором виконані у повному обсязі, прийняті замовником, підтверджені відповідними актами виконаних робіт, зауважень до якості виконання немає, з огляду на це, правових підстав для визнання додаткових угод недійсними Управління ЖКГ та КБ Вознесенської міської не вбачає.
Листом Вознесенської окружної прокуратури від 21.05.2025 №53-4497ВИХ-25 прокурор просив Управління ЖКГ та КБ Вознесенської міської ради надати розрахунок пені та штрафних санкцій, здійснений у відповідності до вимог п. 9.2. договору про закупівлю послуг №1.
Листом від 29.05.2025 №216/05.01-02 Управління ЖКГ та КБ Вознесенської міської ради надало Вознесенській окружній прокуратурі розрахунок штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо строку виконання робіт, здійснений у відповідності до вимог п. 9.2. договору про закупівлю послуг №1.
05.06.2025 Вознесенська окружна прокуратура направила на адресу Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та Вознесенської міської ради повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №53-4949ВИХ-25, в якому вказано, що в найближчий час прокурором буде направлено позов про визнання додаткових угоди до договору недійсними та стягнення неустойки.
Таким чином, прокурором в повному обсязі дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивачів має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.
ІІ. Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах Вознесенської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурор просить визнати недійсними укладені між відповідачем та Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради додаткові угоди № 1 від 27.06.2024 та № 2 від 27.09.2024 до договору № 1 від 09.01.2024 і стягнути неустойку (пеню та штраф) у розмірі 282 285,87 грн.
Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів зазначає, що Договір №1 від 09.01.2024 та спірні додаткові угоди до нього укладені між відповідачем та Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради. Спірні додаткові угоди, як і сам договір - не є тристоронніми.
Судом встановлено, що сторонами Договору №1 від 09.01.2024 досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового, двостороннього, строкового, консенсуального та оплатного Договору поставки №1.
31.10.2024 відповідачем згідно Договору №1 від 09.01.2024 було надано послуги з поточного ремонту у повному обсязі, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без жодних зауважень Актами форми КБ-2в.
Кошти за надані послуги сплачено Управлінням після фактичного виконання зобов'язань, що підтверджується платіжними інструкціями.
Вказане свідчить про те, що істотні умови договору були виконані, кінцева мета договору була реалізована.
Слід наголосити, що жодних доказів понесення збитків Управлінням або Вознесенською міською радою у зв'язку з укладанням спірних додаткових угод щодо продовження строків надання послуг, матеріали справи не містять, адже грошове зобов'язання за договором не змінювалось та не збільшувалось.
Колегія суддів наголошує на те, що пунктом 9.2. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни договору за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни договору
Договір не містить обов'язку перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами Договору, зокрема Вознесенської міської ради.
Відповідно до умов Договору №1 від 09.01.2024 зобов'язання щодо сплати неустойки виникає між суб'єктами Договору, а саме між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання чи є неустойка фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою, та чи призведе її стягнення на користь комунальної організації до відновлення інтересів територіальної громади неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у п.10.3 постанови від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки засновником комунального підприємства (закладу) та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства (закладу), а також зобов'язана контролювати виконання міського (обласного) бюджету за договорами про закупівлю товарів, то орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тому є належним позивачем у справах про стягнення бюджетних коштів.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області. Аналогічний висновок викладений у п.60 постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №912/1107/23.
За обставин цієї справи вбачається, що предметом спору є не повернення бюджетних коштів, адже Фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем виконано у повному обсязі свої зобов'язання, які прийняті без жодних зауважень чи заперечень Управлінням, а стягнення саме неустойки - пені та штрафу у зв'язку з порушенням Фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем зобов'язань щодо своєчасного надання послуг.
Верховний Суд в п. 17 постанови від 02.08.2023 у справі № 908/2335/22 зауважив, що стягнення неустойки в разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов'язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою.
Вказана правова позиція була підтримана також у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №911/826/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позовна заява Прокурора в інтересах держави в особі Вознесенської міської ради, зважаючи на формулювання позовної вимоги у співвідношенні з фактичними обставинами цієї справи, підлягає залишенню без задоволення, оскільки спірний договір та додаткові угоди є двосторонніми правочинами, сторонами яких є зазначене ФОП Пестов П.Є. та Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, Вознесенська міська рада не є стороною зазначених правовідносин, тому, навіть у випадку порушення умов договору, стягнення неустойки має здійснюватися на користь саме Управління, а не міської ради, адже неустойка не є коштами, які повертаються до бюджету та не контролюються радою, а стягується на користь Управління як сторони договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу, заявлені до відповідача в інтересах Вознесенської міської ради не підлягають задоволенню, оскільки прокурор не довів наявності порушеного, оспорюваного права чи охоронюваного інтересу Вознесенської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Що стосується позовних вимог в інтересах Вознесенської міської ради про визнання недійсним додаткових угод до Договору, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню з підстав відсутності ефективного способу захисту для позивача без задоволення вимог про стягнення неустойки, про які вже було зроблено колегією суддів висновок про відмову у їх задоволенні.
ІІІ. Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2023-12-2025-008870-а замовник: Управління ЖКГ та КБ Вознесенської МР, назва предмета закупівлі: поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1; код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи; строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг визначений до 30.06.2024; очікувана вартість предмета закупівлі: 1 650 000, 00 грн.
Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2023-12-2025-008870-а,
Як було встановлено вище, 09.01.2024 за результатом проведених публічних торгів між Управлінням ЖКГ та КБ Вознесенської МР та ФОП Пестовим П.Є. укладено договір № 1 про закупівлю послуг, предметом якого визначено надання послуг по об'єкту «Поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1» (ДК 021:2015-45450000-3 - інші завершальні будівельні роботи).
Даний договір було укладено за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 849 ЦК України замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Умова щодо строку виконання робіт, обумовлених Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення публічної закупівлі UA-2023-12-2025-008870-а.
ФОП Пестов П.Є., прийнявши участь у тендері, за результатами якого став переможцем та уклав з Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради договір від 01.09.2024 №1, взяв на себе зобов'язання з надання послуг, обумовлених Договором, у строк до 30.06.2024.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
При цьому для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі повинен довести, що такий правочин, саме у момент його укладання суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у договорі така умова, як строк надання послуги, є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Норми Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).
Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За п. 4 ч. 5 ст. 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), за приписами яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У постановах від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23 (на які посилається скаржник), Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У відповідності до п. 5.1. договору строк надання послуг: січень - червень 2024 року.
За умовами п. 5.2. договору місце надання послуг: приміщення адміністративної будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1.
Згідно з п. 5.5. договору датою закінчення наданих послуг виконавцем вважається дата їх прийняття замовником, в порядку передбаченому розділом 6 цього договору.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що строки надання послуг за цим договором, визначаються додатком 2 до договору «Календарний графік виконання та фінансування послуг по об'єкту» (далі - Графік), який оформлюється у вигляді додатку і є невід'ємною частиною цього договору. У межах строків надання послуг, зазначених у Графіку, послуги виконуються на загальних умовах.
Відповідно до п. 5.7. договору при виникненні необхідності внесення зміни до раніше узгоджених Сторонами строків надання послуг, Сторона, що ініціює таку зміну, повідомляє про це іншу Сторону протягом 3-х днів з моменту виникнення відповідних обставин. При досягненні сторонами згоди щодо такої зміни. Сторонами укладається додаткова угода до цього договору, якою затверджуються зміни до Графіку або нова редакція Графіка або додатковий Графік надання послуг.
Замовник має право, яке вважається узгодженим виконавцем, приймати рішення про призупинення, поновлення, продовження термінів надання послуг, які доводяться до відома і мають обов'язкову силу для виконавця (п. 5.8 договору).
За умовами п. 7.2.3. договору замовник має право вносити в процесі надання послуг зміни і доповнення в документацію з подальшим коригуванням.
Пунктом 7.4.4. договору передбачено, що виконавець зобов'язується при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов'язань згідно з цим договором, терміново повідомити про це замовника.
У відповідності до п. 12.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2024, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.
Згідно з п. 12.8. договору строк дії договору та строк виконання виконавцем зобов'язань згідно з умовами договору, може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1 договору.
Зміна договору здійснюється шляхом внесення до нього змін або доповнень за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) (п. 13.1 договору).
Пунктом 13.2. договору передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до вимог п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», а саме: Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
3) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
6) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
7) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
Тобто, Договором від 09.01.2024 № 1 встановлені випадки, коли сторони могли б внести зміни до істотних умов договору, за умови належного документального підтвердження обставин, які цьому слугували.
У даному випадку, між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем було укладено дві додаткові угоди до договору № 1 від 09.01.2024, яким були продовжені строки надання послуг, а саме:
- Додаткову угоду № 1 від 27.06.2024, якою строк виконання робіт продовжено до 30.09.2024;
- Додаткову угоду № 2 від 27.09.2024, якою строк виконання робіт продовжено до 31.12.2024.
Таким чином, дані додаткові угоди могли бути укладені виключно за наявності належного документального підтвердження обставин, які слугували підставою для продовження строку укладення договору.
У даному випадку, у додаткових угода вказано, що підставою їх укладення є листи ФОП Пестова П.Є. №4 від 18.06.2024 та №24 від 26.09.2024 відповідно.
Зі змісту листа № 4 від 18.06.2024 вбачається, що відповідач зазначив причиною продовження строку виконання робіт те, що у зв'язку з частковою вимушеною міграцією населення, специфікою професій і мобілізаційною робою, через дію воєнного стану в Україні, виникла гостра проблема з дефіцитом робочого персоналу, який може надавати дані послуги.
В той же час, до даного листа не було додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
В свою чергу, зі змісту листа № 24 від 26.09.2024 вбачається, що відповідач зазначив причиною продовження строку виконання робіт те, що у зв'язку зі специфікою професій і мобілізаційною робою, через дію воєнного стану в Україні, виникла гостра проблема з дефіцитом робочого персоналу, який може надавати дані послуги.
Крім того, до даного листа також не було додано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
Таким чином, відповідач фактично посилався на одні і ті ж обставини, як на підставу продовження строку виконання робіт.
Однак, самі по собі листи без додаткових доказів не можуть бути належним доказом існування об'єктивних обставин для подовження строку виконання робіт, адже такі обставини ґрунтуються виключно на посиланнях самого відповідача, який є зацікавленою особою.
Укладення оспорюваних додаткових угод до Договору щодо продовження строків виконання зобов'язань за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. А можливість зміни строків надання послуг внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України “Про публічні закупівлі».
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
У даному випадку, укладаючи Договір у січні 2024 року, ФОП Пестовим П.Є. погоджено строки виконання робіт за Договором, а саме: по червень 2024 року включно. Договір підписаний без зауважень та заперечень. Процедура даної публічної закупівлі проводилась, а Договір за її результатами укладався в умовах воєнного стану, який супроводжується як оголошенням повітряних тривог, так мобілізаційними заходами. Строк виконання зобов'язань за Договором був відомий відповідачу з самого початку проведення процедури публічної закупівлі та не змінився на момент підписання договору.
Крім того, ФОП Пестов П.Є. об'єктивно враховував та погодився, що з моменту підписання Договору на його належне виконання з дотриманням умов цього Договору у нього є шість місяців.
В свою чергу, відповідачем ані під час укладення додаткових угод про продовження строку надання послуг, ані під час судового розгляду не надано документів, що підтверджують факт неможливості виконання робіт його найманими працівниками, а саме: наказу про надання відпусток або звільнення працівників, залучених до виконання робіт за Договором підряду, у тому числі у зв'язку з мобілізацією до Сил оборони України, або інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації таких осіб, їх вимушеної міграції у період з 09.01.2024 по 30.06.2024.
Тобто відповідач виключно послався на дефіцит персоналу, жодним чином не підтвердивши дані обставини належними доказами.
Посилання, відповідача та суду першої інстанції на інформацію Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації, відповідно до якої за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року в Миколаївській області було передано 1228 сигналів «Повітряна тривога», а загальна тривалість тривог склала 1383 години, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
По-перше, у даному випадку відповідач на момент укладення даного Договору був обізнаний про ведення воєнного стану, збройну агресію з боку РФ та постійне оголошення повітряних тривог, які можуть перешкоджати безперервній роботі. Тобто при укладенні спірного договору, відповідач мав враховувати дані ризики.
По-друге, інформація Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації вказує на кількість повітряних тривог за весь 2024 рік, тоді як строк виконання робіт припадав на період з 09.01.2024 по 30.06.2024. Крім того, відсутня інформація про те, яка кількість повітряних тривог припадала на робочий час та могла дійсно перешкоджати виконанню робіт, а яка відбувалась у неробочий час (вночі, вихідні дні).
По-третє, лист Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації датується 18.04.2025, тобто даний лист не існував на момент укладення спірних додаткових угод, однак доводити та документально обґрунтовувати необхідність внесення змін до істотних умов договору його сторони мали саме у момент укладання оспорюваних додаткових угод (надавати довідки, висновки експерта, опис послуг та причини з яких саме ці послуги не можуть бути виконані).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що Додаткові угоди №1 та №2 не містять посилань на об'єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ФОП Пестовим П.Є. зобов'язань за договором. Документи, що були надані Виконавцем до Управління ЖКГ та КБ Вознесенської міської ради, не є належним документальним підтвердженням об'єктивних обставин для продовження строку надання послуг з поточного ремонту та укладення додаткових угод №1 та №2 до Договору.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод № 1 від 27.06.2024 та № 2 від 27.09.2024 до договору № 1 від 09.01.2024 підлягають задоволенню, адже при їх укладенні не були дотримані норми статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 19 Особливостей та були порушені умови Договору.
Щодо вимог про стягнення неустойки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 5.1. договору строк надання послуг: січень - червень 2024 року.
Як було встановлено вище, станом на 30 червня 2024 року були виконані роботи на загальну суму 1 300 900,00 грн, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 24.05.2024.
В подальшому, відповідач продовжив виконувати підрядні роботи та завершив їх виконання 31.10.2024, що підтверджується Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт на суму 161 721,00 грн.
Таким чином, роботи загальною вартістю 161 721,00 грн були виконанні з порушенням строків, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 9.2. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 календарних днів, Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни Договору.
Враховуючи те, що відповідачем дійсно були порушені строки виконання підрядних робіт, прокурор дійшов до вірного висновку про можливість нарахування у даному випадку пені та штрафу.
При чому, за умовами договору, базою нарахування пені та штрафу є саме ціна договору, а не вартість прострочених робіт.
З врахуванням Додаткової угоди №3 до Договору, ціна Договору становить 1 462 621,00 грн, тому за на цю суму слід нараховувати штраф та пеню.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Таким чином, сума пені за період з 01.07.2024 по 31.10.2024 становить 179 902,40 грн, а сума штрафу становить 102 383,47 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Правовий аналіз названих статей ЦК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Судова практика щодо застосування норм ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
У даному випадку, колегія суддів враховує те, що відповідач виконав 89% (відсотків) робіт у строк, встановлений договором, крім того відповідач виконав роботи у повному обсязі, матеріалами справи не доведено факт завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання робіт, тому з метою дотримання балансу інтересів сторін, запобіганню безпідставному збагаченню позивача, колегія суддів вважає за можливе зменшити заявлену позивачем до стягнення пеню та штраф на 89%.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення пені у сумі 19 891,68 грн та штрафу у сумі 11 320,47 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 1 від 09.01.2024.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, суд першої інстанції не з?ясував в повному обсязі обставини, що мають значення для справи, крім того, наявне неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.
У даному випадку позовні вимоги були задоволені в інтересах одного з двох позивачів, а неустойку було зменшено не з підстав її необґрунтованості, а у зв'язку із застосуванням судом свого права.
Таким чином, витрати Миколаївської обласної прокуратури на сплату судового збору за подачу позовної заяви покладають на відповідача.
В свою чергу, витрати Одеської обласної прокуратури на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги також покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 по справі №916/2275/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
« 1.Відмовити у задоволенні позову керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Вознесенської міської ради в повному обсязі.
2.Позов керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради - задовольнити частково.
3.Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 27.06.2024 до договору № 1 від 09.01.2024, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем.
4.Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 27.09.2024 до договору № 1 від 09.01.2024, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Пестовим Петром Євгеновичем.
5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управлінням житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, площа Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 20908003) пеню у сумі 19 891,68 грн та штраф у сумі 11 320,47 грн.
6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28, код ЄДРПОУ 02910048) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 8 232,23
7.В іншій частині позову керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради - відмовити».
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пестова Петра Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: вул. Італійська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги 12 345,96 грн.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2026.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран