79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" січня 2026 р. Справа №907/1122/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Панова І.Ю.,
Суддів Зварич О.В.,
Кравчук Н.М.
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
від Головного управління ДПС у Закарпатській області: Буря В.А.;
арбітражний керуючий: Приходько Д.В.;
від ОСОБА_1 : ОСОБА_5;
від ОСОБА_2 : ОСОБА_6.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" б/н від 09.06.2025 (вх. №01-05/1781/25 від 10.06.2025)
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 (повний текст ухвали складено 30.05.2025)
про відмову у застосуванні субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича
до ОСОБА_2
до ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн.
у межах справи №907/1122/23 (суддя Ремецькі О.Ф.)
за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод"
про банкрутство
Короткий зміст вимог заяви та ухвали суду попередньої інстанції.
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 35595273), у зв'язку з наявністю у нього непогашеної податкової заборгованості.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.01.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод", (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ринкова, буд. 2-а, ідентифікаційний код: 35595273).
Визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (ідентифікаційний код: 42353584) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" у розмірі 7 324 597,01 грн. Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ "Новомосковський механічний завод", (ідентифікаційний код: 35595273). Уведено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Новомосковський механічний завод", (ідентифікаційний код: 35595273). Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 35595273) арбітражного керуючого Приходько Дмитра Володимировича (ідент. код НОМЕР_1 , адреса: вул. Круглоуніверситеться 7, оф. 26, м. Київ, 01024, тел. НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1815 від 12.07.2017).
Встановлено оплату послуг арбітражному керуючому Приходько Д.В. у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника. Заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Встановлено розпоряднику майна боржника строк до 27.02.2024 для подачі до Господарського суду Закарпатської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів. Визначено дату проведення попереднього судового засідання у справі на 27.02.2024.
Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою за результатами попереднього засідання від 02.04.2024 у справі № 907/1122/23 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ « Новомосковський механічний завод», визнано кредитором у справі по відношенню до боржника - Головне управління ДПС у Закарпатській області на суму 10213986, 16 грн. з яких: 86616,80 грн. судового збору - вимоги першої черги, 4465565,00 - основний борг - вимоги третьої черги, 5580804,36 грн. (штраф, пеня) - вимоги шостої черги.
Як вбачається з матеріалів справи 02.08.2024 розпорядником майна боржника проведено інвентаризацію активів та пасивів ТОВ « Новомосковський механічний завод» та встановлено, що станом на 02.08.2024 активи підприємства складають 0,00 грн. пасиви складають 10213986,16 грн.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2024 р. припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 35595273). Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод", арбітражного керуючого Приходько Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1815 від 12.07.2017).
Визнано банкрутом ТзОВ "Новомосковський механічний завод". Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Новомосковський механічний завод" арбітражного керуючого Приходько Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1815 від 12.07.2017). Завершено підприємницьку діяльність банкрута, судове засідання призначено на 24.09.2024 р.
31.03.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до господарського суду надійшла заява (вх. №02.3.1-02/3027/25) про застосування субсидіарної відповідальності в розмірі 10213986,16 грн, згідно з якою, арбітражний керуючий вважає, що існують правові підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, учасників та керівника боржника, а саме: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 29.04.1998 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 04.07.1995 Індустріальним РВ УМВС України в Дніпропетровській обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий 31.12.1997 Новомосковським МВ УМВС України у Дніпропетровській обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Заява обґрунтована тим, що в результаті вжитих ліквідатором заходів будь-яких активів, які б можна було включити до складу ліквідаційної маси з метою подальшої її реалізації та проведення розрахунків з кредиторами не виявлено, згідно відповідей органів влади щодо майнового стану боржника було встановлено, що товариство було власником майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № 188327( SOLTEC) та транспортного засобу ГАЗ 3302-414 2008 р.в., які вибули з власності підприємства у 2017 році.
Відомостей про інші активи товариства, які були проведені в ході роботи ліквідатора підприємства по пошуку активів, не виявлено, таким чином під час виконання арбітражним керуючим обов'язків, визначених положеннями ст.ст.61-63 КУзПБ, майна банкрута, яке можна було б включити до складу ліквідаційної маси, не виявлено., при цьому розмір грошових вимог кредитора - ГУ ДПС у Закарпатській області до ТОВ « Новомосковський механічний завод», згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 02.04.2024 у справі № 907/1122/23 про банкрутство складає 10213986,16 грн., згідно заяви ліквідатора з урахуванням вимог ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства розмір субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ « Новомосковський механічний завод», яка може бути покладена на осіб з вини яких товариство було доведено до банкрутства складає 10213986,16 грн.
Крім того, підставами настання неплатоспроможності ТОВ "Новомосковський механічний завод" та подальшого відкриття провадження про банкрутство є протиправні дії осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність товариства, а саме колишніх засновників та кінцевих бенефіціарних власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за дорученням яких за власності підприємства безоплатно виведено торговельну марку SOLTEC та передано на підконтрольне цим же особам підприємство ТОВ "АЛЬФА-ЕСТЕЙТ", а також колишній керівник ОСОБА_1 , який в порушення посадових обов'язків направлених на недопущення нанесення збитків очолюваній організації, визначених положеннями законодавства, допустив безоплатне виведення активів з власності товариства.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі №907/1122/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича (вх. №02.3.1-02/3027/25) до ОСОБА_2 до ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн.
Ухвала мотивована тим, що суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності, в свою чергу, ліквідатором Боржника не надано будь-яких доказів отримання істотної вигоди колишніми власниками.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вирішив відмовити у задоволені поданої заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" про застосування субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ "Новомосковський механічний завод" в особі ліквідатора оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 10.06.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі № 907/1122/23 про банкрутство ТОВ "Новомосковський механічний завод" та постановити нову ухвалу про задоволення Заяви про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та:
Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ринкова, буд. 2-а, ідентифікаційний код: 35595273) в розмірі 10 213 986,16 грн. на:
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Стягнути солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ринкова, буд. 2-а, ідентифікаційний код: 35595273) грошові кошти в розмірі 10 213 986,16 грн., у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Новомосковський механічний завод" з:
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Зазначає, що згідно інформації з листа Мінекономіки від 19.09.2024 № 2301-05/69578-07 було надано інформацію, що на підставі Договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 08.11.2017, укладений між ТОВ "Новомосковський механічний завод" та ТОВ "АЛЬФА-ЕСТЕЙТ", за ТОВ "АЛЬФА-ЕСТЕЙТ" зареєстровано право власності на знак для товарів і послуг, які випливають із Свідоцтва України № НОМЕР_10 на знак для товарів і послуг "SOLTEC" згідно переліку товарів 07 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві, який до 08.11.2017 належав ТОВ "Новомосковський механічний завод" на праві власності.
При цьому, у виписках по рахункам які були надані АТ "КБ "Приватбанк" листом від 19.09.2024 № 20.1.0.0.0/7-240913/45417, будь-яких записів про оплату за знак для товарів і послуг "SOLTEC" та Договором про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 08.11.2017, укладеним між ТОВ "Новомосковський механічний завод" та ТОВ "АЛЬФА- ЕСТЕЙТ", не виявлено.
Таким чином, на думку скаржника, з власності ТОВ "Новомосковський механічний завод" безоплатно вибув актив, що спричинило погіршення майнового стану товариства та як наслідок настання неплатоспроможності й нанесення збитків кредиторам.
Також ліквідатор вказує на те, що 11.03.2024 Головний сервісний центр МВС листом № 31/6485-6823-2024 поінформував, що власності ТОВ "Новомосковський механічний завод" на підставі Договору від 15.11.2017 здійснено зняття з обліку транспортного засобу ГАЗ 3302-414 2008 року випуску, НОМЕР_11, а також про неможливість надання копії договору, оскільки сплинув термін зберігання таких документів у органі реєстрації, який становить три роки.
30.06.2025 від ОСОБА_1 надійшов відзив вих. №2 від 27.06.2025 (вх. №01-04/5092/25) на апеляційну скаргу в якому заявник вказує, що в матеріалах справи №9071122/23 будь-які докази, які б свідчили про заволодіння Відповідачем-3 будь-якими коштами чи активами боржника, - належні та допустимі докази, які б свідчити про те, що Відповідач-3 приймав будь-які рішення, що спрямовані на безоплатне виведення активів боржника, - належні та допустимі докази причинно-наслідкового зв'язку між укладанням договорів ТОВ "НМЗ" про передачу/продаж ТМ "SOLTEC" та транспортного засобу Відповідачем-3 у 2017 р. та настанням банкрутства у 2024 р. та просить суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в повному обсязі.
01.07.2025 від ОСОБА_2 надійшов відзив б/н від 30.06.2025 (вх. №01-04/5118/25) на апеляційну скаргу в якому заявник вказує, що ліквідатором не проводився фінансово- господарський аналіз у період з 01.11.2012 по 21.12.2017 р., коли Відповідач-1 був учасником ТОВ "НМЗ", що підтверджується матеріалами справи та в момент зміни керівництва та учасників ТОВ "НМЗ" 21.12.2017 року, директором ТОВ "НМЗ" Відповідачем-3 було передано новому директору ОСОБА_4 усю первинну документацію та майно ТОВ "НМЗ" згідно акту приймання-передачі (копія міститься в матеріалах справи).
Окрім цього, вказує, що з 22.12.2017 року до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство у 2024 році єдиним власником та директором ТОВ "НМЗ" була ОСОБА_4 , період діяльності якої фактично не досліджувався ліквідатором при складанні звіту (оскільки остання не надала первинну документацію ліквідатору) та в звіті якого зазначено про можливе знищення документів або інформації для неможливості ефективної роботи підприємства, з чого ліквідатор вбачає ознаки доведення до банкрутства.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Бойко С.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" б/н від 09.06.2025 (вх. №01-05/1781/25 від 10.06.2025) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у межах справи №907/1122/23.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Матущак О.І.
Ухвалою суду від 28.07.2025 призначено розгляд справи на 09.09.2025.
Ухвалою суду від 14.08.2025 призначено розгляд справи на 30.09.2025.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкладено розгляд справи на 04.11.2025.
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М.
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкладено розгляд справи на 02.12.2025.
Ухвалою суду від 02.12.2025 відкладено розгляд справи на 20.01.2026.
В судовому засіданні 20.01.2026 скаржник та представник Головного управління ДПС у Закарпатській області підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заперечили доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах на апеляційні скарги.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Частиною 1 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України Про міжнародне приватне право, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно ч.1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Нормами ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв'язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.
Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У цьому висновку колегія суддів зазначає про правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.
Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (кредитором, ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають, на момент прийняття рішення, прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.
Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень ст. 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на кредитора/ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).
Суб'єктами правопорушення є особи визначені ч. 2 ст. 61 КУзПБ, до яких віднесені: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.
У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.
Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор/кредитор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора/кредитора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Для визначення статусу особи як відповідача у разі субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясування наявності підстав для покладення на цю особу субсидіарної відповідальності має дослідити, в тому числі бездіяльність, що сприяла виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Аналогічна за змістом правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20, від 21.11.2024 у справі № 910/18250/16 (910/17658/23)).
За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).
Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п'ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).
Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).
Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ (розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, у разі недостатності майна боржника) є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож, сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство пов'язується з обставиною недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.( Постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21)).
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що даній справі об'єктом правопорушення є права кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області, грошові вимоги якої до банкрута на загальну суму 10 213 986,16 грн не задоволені в ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" за браком майна останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Ужгородської міської Ради на виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року, надіслав на адресу господарського суду копію реєстраційної справи ТОВ « Новомосковський механічний завод».
Щодо суб'єктів відповідальності, то такими в даній справі є відповідачі учасники Товариства ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 , які є його первісними засновниками до 21.12.2017 року, і директор товариства ОСОБА_1 , призначений на цю посаду 01.11.2012 та звільнений 21.12.2017.
Згідно з протоколом 21/12 загальних зборів учасників ТОВ « Новомосковський механічний завод» від 21.12.2017 задоволено заяву ОСОБА_4 про вступ до складу учасників Товариства та задоволено заяву ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про вихід із складу учасників Товариства і передачу своєї частки Статутного капіталу на користь ОСОБА_4 , затверджено на користь ОСОБА_4 100% статутного капіталу Товариства., звільнено з посади Директора Товариства ОСОБА_1 , призначено новим директором Товариства ОСОБА_4 з 22 грудня 2017.
Згідно із статтями 5, 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII) учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а також зобов'язані дотримуватися статуту, виконувати рішення загальних зборів учасників товариства, можуть також мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства.
Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган, загальні збори є вищим органом товариства (стаття 28, частина 1 статті 29 Закону № 2275-VIII).
Відповідно до положень статті 39 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства, до їх компетенції, серед іншого віднесено визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; (частина 1, пункти 8, 11, частини 2 статті 39).
За приписами частин 1-4 статті 39 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Відповідно до п. 8.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" в редакції до 21.12.2017 вищим органом Товариства є збори Учасників. Вони складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників. При голосуванні Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
Пунктом 8.3. Статуту передбачено, що до компетенції зборів Учасників Товариства належить:
а) визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б) внесення змін до Статуту Товариства;
в) встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів;
г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
д) затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків;
е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів і положень;
є) прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства;
ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення його організаційної структури;
з) вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й) надання згоди на отримання позик і кредитів, відкриття кредитних ліній в установах банків;
к) виключення Учасника з Товариства; при виключенні Учасника - відчуження частини майна згідно з його статутним внеском.
Порядок прийняття рішень зборами Учасників здійснюється згідно зі статтею 60 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до п. 8.6. Статуту посадовими особами органів управління Товариства вважаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії. Посадові особи відповідають за заподіяну ними Товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Посадові особи зобов'язані зберігати комерційну таємницю й конфіденційну інформацію та несуть відповідальність за їх розголошення згідно з законом.
Згідно із п. 8.7. Статуту виконавчим органом Товариства є директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції зборів Учасників. Директор підзвітний зборам Учасників і організовує виконання їх рішень. Директор має право без довіреності діяти від імені Товариства в межах, встановлених законодавством та цим Статутом. Директор має право укладати як внутрішні, так і зовнішньоекономічні договори без згоди Учасників незалежно від суми. Директор не має права без згоди Учасників брати позики, кредити та відкривати кредитні лінії. Директор не може бути одночасно головою зборів Учасників. Компетенція та умови праці директора визначаються посадовою інструкцією.
Пунктом 8.8. Статуту контроль за діяльністю директора Товариства здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами Учасників Товариства у кількості не менше 3 осіб. Директор не може бути членом ревізійної комісії. Перевірка діяльності директора Товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу Учасників Товариства. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб Товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських та інших документів і особистих пояснень. Ревізійна комісія складає висновки з річних звітів і балансів. Без висновків ревізійної комісії збори Учасників Товариства не мають права затверджувати баланс. Ревізійна комісія скеровує результати проведених нею перевірок зборам Учасників Товариства. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу Товариства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів Учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства або виявлено зловживання службовими особами Товариства. Перевірки фінансової діяльності Товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами в межах їх компетенції, ревізійними органами Товариства та аудиторськими організаціями. Перевірки не повинні порушувати нормального режиму роботи Товариства.
Відповідно до п. 8.9. Статуту керівник має право розпоряджатися коштами на рахунках банківських установ.
Отже, відповідачі учасник Товариства учасники Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і директор ОСОБА_1 є особами, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки та визначати всю його господарську діяльність, а тому є суб'єктами субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Згідно із п. 2.1. Статуту основною метою діяльності Товариства є отримання прибутку, розвиток сучасної високоефективної системи обслуговування громадян і підприємств регіону у різних сферах завдяки використанню найпрогресивніших технологій, найбільш повне та якісне задоволення потреб українських та іноземних громадян і підприємств в продукції, роботах, послугах, якість яких відповідає світовому рівню.
Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
У заяві про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор посилається на те, що аналіз відомостей з реєстраційної справи банкрута, виписок по рахункам товариства, які були надані АТ КБ « Приватбанк» листом від 19.09.2024, листа Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області від 11.03.2024 вказує, що остання господарська операція була здійснена 22.12.2017, а рахунок був закритий 23.12.2017, після закриття останнього відомого розрахункового рахунку будь-яких господарських операцій ТОВ « Новомосковський механічний завод» не здійснювалось.
Як вбачається з заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство від 30 січня 2024 року, Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №260/207/19 задоволено повністю адміністративний позов Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" про стягнення суми податкового боргу. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" суму податкового боргу у розмірі 7 241 308,37 грн за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Відповідно до зазначеного рішення встановлено, що «працівниками контролюючого органу проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки №9388/04-36-14-02/35595273 від 18.08.2017 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0015431402 від 28.09.2017, яким нараховано суму грошового зобов'язання по платежу 85 11021000 "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 3 097 182,50 грн. (2663561,00 грн. за податковим зобов'язанням та 433621,50 за штрафними санкціями). Вказана сума сплачена відповідачем частково у розмірі 10284,00 та залишок несплаченого боргу за даним рішенням становить 3086898,50 грн.
- №0015441402 від 28.09.2017, яким нараховано суму грошового зобов'язання по платежу 30 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 2 366 610,00 грн. (1893288,00 грн. за податковим зобов'язанням, 473322,00 грн за штрафними санкціями).
У позовній заяві позивачем зазначено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 11.12.2017 дані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Судом встановлено, що у судовому порядку дані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, зокрема, доказів такого оскарження відповідачем суду не надано. Відтак, податковий борг є узгодженим.»
Таким чином, колегія суддів вважає, що акт перевірки контролюючого органу та податкові повідомлення рішення, що є підставою грошових вимог єдиного ініціюючого кредитора у справі про банкрутство були винесені в період коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали статус засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ « Новомосковський механічний завод» а ОСОБА_1 мав статус Директора боржника, керівник боржника та його учасники були обізнані про наявність у Товариства податкового боргу, підтвердженого податковими повідомленнями-рішеннями, однак, усвідомлюючи реальний фінансовий стан боржника та наслідки невиконання податкових зобов'язань, що виникли у боржника в період їх діяльності, не вжили належних і своєчасних заходів, спрямованих на погашення такої заборгованості або запобігання наростанню податкового боргу,21.12.2017 зі складу учасників боржника вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , директор боржника ОСОБА_1 , який в був в силу Статуту боржника виконавчим органом товариства та мав право укладати як внутрішні, так і зовнішньоекономічні договори без згоди Учасників незалежно від суми, був звільнений 21.12.2017, чим допустили подальше погіршення платоспроможності боржника та порушення прав кредитора, що свідчить також про фактичне доведення підприємства боржника до банкрутства з боку зазначених осіб.
Окрім цього, ліквідатором в період ліквідаційної процедури встановлено, що товариство було власником майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № 188327 (SOLTEC) та транспортного засобу ГАЗ 3302-414 2008р.в., які вибули з власності підприємства у 2017 році:
- Договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 08.11.2017, укладений між ТОВ "Новомосковський механічний завод" та ТОВ "Альфа-Естейт", за умовами якого на користь останнього Товариством було відчужено торгівельну марку SOLTEC;
- Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.11.2017 № 1246/2017/709384, укладений між ТОВ "Новомосковський механічний завод" та ТОВ "Альфа-Естейт", який став підставою для перереєстрації Територіальним сервісним центром МВС на користь останнього транспортного засобу ГАЗ 3302-414, 2008 року випуску.
В подальшому, згідно Протоколу № 21/12 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" (код ЄДРПОУ 35595273) було змінено склад учасників товариства та керівника товариства, а саме із складу учасників Товариства вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також звільнено керівника ОСОБА_1 , а включено до складу учасників Товариства єдиного власника та керівника громадянина Молдови ОСОБА_4 .
Ліквідатором за результатами дій, що передбачені ст. 61 КУзПБ з'ясовано, що активів, які б можна було включити до складу ліквідаційної маси з метою подальшої її реалізації та проведення розрахунків з кредиторами, не виявлено, розмір пасиву, тобто кредиторської заборгованості також підтверджений ухвалою за результатами попереднього засідання, складає 10213986,16 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявна сукупність передбачених частиною другою статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства умов, необхідних для вирішення питання про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника. Матеріалами справи підтверджується відсутність майна ліквідаційної маси для задоволення визнаних вимог кредитора, а також наявність ознак доведення боржника до банкрутства внаслідок дій та бездіяльності осіб, які мали реальний вплив на господарську діяльність Товариства.
Також, колегія суддів враховує, що учасники Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та директор ОСОБА_1 , виходячи з положень закону та статуту боржника, були наділені повноваженнями щодо визначення основних напрямів діяльності Товариства, контролю за його фінансово-господарським станом, розпорядження майном і коштами, а відтак мали обов'язок діяти добросовісно, розумно та в інтересах юридичної особи і її кредиторів.
Водночас встановлено, що зазначені особи були обізнані про наявність у боржника значного податкового боргу, підтвердженого податковими повідомленнями-рішеннями та судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак не вжили належних заходів для його погашення чи запобігання подальшому зростанню заборгованості, що свідчить про недобросовісну модель поведінки у сфері управління боржником.
Крім того, у період наявності податкового боргу та фактичної неплатоспроможності боржника відбулося вибуття з власності Товариства майнових активів, зокрема прав інтелектуальної власності на торговельну марку та транспортного засобу, що об'єктивно зменшило ліквідаційну масу і позбавило єдиного кредитора можливості задоволення їх вимог. Зазначені дії не отримали належного економічного обґрунтування та не спростовані доказами добросовісності з боку осіб, які притягуються до відповідальності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі №907/1122/23 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" б/н від 09.06.2025 (вх. №01-05/1781/25 від 10.06.2025) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 по справі №907/1122/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів у сумі 10 213 986,16 грн - задоволити.
Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ринкова, буд. 2-а, ідентифікаційний код: 35595273) в розмірі 10 213 986,16 грн. на:
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ). Стягнути солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський механічний завод" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ринкова, буд. 2-а, ідентифікаційний код: 35595273) грошові кошти в розмірі 10 213 986,16 грн., у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Новомосковський механічний завод" з:
- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2026.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Кравчук Н.М.