3 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 991/3227/24
провадження № 51-1303 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2, частин 3, 4 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм права, під час здійснення перегляду не ревізує повноти судового розгляду, при вирішенні справи виходить із установлених судами попередніх інстанцій фактів і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Зазначеного не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
За змістом поданої скарги, у ній її автор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 368 КПК, скасувати оспорювані судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Однак, заявляючи таку вимогу скаржник не зазначив в аспекті статей 84-87, 91, 94, 370, 374 КПК обґрунтування допущення судом таких порушень норм права, котрі в розумінні ст. 412 цього Кодексу є істотними і зумовлюють обов'язкове скасування вироку.
Водночас, наполягаючи на закритті справи, захисник допустив суперечливість у своїй позиції, адже в касаційній скарзі міститься твердження про те, що вчинене суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано замість ч. 4 ст. 369 за ст. 3692 Кримінального кодексу України як зловживання впливом.
Крім того, автор скарги посилається на неповноту судового розгляду, що не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою відповідно до ст. 433 КПК і такої підстави для скасування ухваленого рішення законодавець не передбачив у ст. 438 цього Кодексу.
Попри те, що вирок переглядався судом апеляційної інстанції скаржник не навів з огляду на статті 404, 405, 412, 417, 419 КПК аргументів, котрі би свідчили про необхідність скасування постановленої ухвали. У поданій скарзі не відображено у чому саме полягає недодержання згаданим судом процесуальних норм при оцінці доказів у конкретній справі, а також не окреслено яких доводів сторони захисту не було розглянуто впродовж здійснення апеляційного провадження і не надано на них відповідей.
Таким чином у касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування оспорюваних рішень і закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Разом із цим слід зауважити, що з огляду на ч. 1 ст. 50 вказаного Кодексу та правовий висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2019 року (справа № 648/3629/17), захисник звертаючись зі скаргою, окрім ордеру, має надати копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто документ, передбачений п. 1 ч. 1 згаданої статті. Однак цього не було виконано.
Допущені недоліки оформлення скарги перешкоджають відкриттю касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 14 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2025 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3