05 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 199/9241/24
провадження № 61-577ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Наталя Олексіївна, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, визначивши заінтересованими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, в якій просив суд встановити факт того, що він відноситься до членів сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживав із загиблим однією сім'єю, обґрунтовуючи це тим, що встановлення цього факту необхідно йому для реалізації права на отримання пільг та виплат, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику право подати позов на загальних підставах.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року залишено без змін.
28 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у цій справі, яку ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
13 січня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., через підсистему «Електронний суд» вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки у судовому засіданні 11 червня 2025 року Дніпровським апеляційним судом було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови. У судовому засіданні брав участь його представник - адвокат Міняєв А. О., а він сам не був присутнім у судовому засіданні Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 16 червня 2025 року, однак Дніпровський апеляційний суд не виконав свого обов'язку щодо направлення постанови заявнику засобами поштового зв'язку. Крім того, вказує, що оскаржувана постанова не надійшла його представнику Міняєву А. О. до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Вказує, що особисто отримав повний текст оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року тільки 28 серпня 2025 року в суді першої інстанції, на підтвердження чого надав розписку.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., підстави поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року, а касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків: наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та надання доказів на їх підтвердження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 січня 2026 ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., 27 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків (зареєстрована за вх. № 2907/0/220-26 від 03 лютого 2026 року), у якій порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій. Заявник наголошує, що Дніпровський апеляційний суд не виконав свого обов'язку щодо направлення йому копії постанови засобами поштового зв'язку, оскільки у базі «Укрпошта» за трекінгом № 0610262802836 відсутні відомості щодо його відправлення. Вказує, що процесуальний закон покладає обов'язок надіслати (вручити) судове рішення виключно на суд і невиконання цього обов'язку судом не може створювати негативних наслідків для учасника справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Наведені ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року складено 16 червня 2025 року, а загальний доступ забезпечено - 18 червня 2025 року. Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги є 16 липня 2025 року, однак вперше з касаційною скаргою заявник звернувся до суду 28 липня 2025 року.
Зі змісту протоколу судового засідання та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у судовому засіданні був присутній представник заявника - адвокат Міняєв А. О. Тобто сторона заявника, яка ініціювала провадження у суді апеляційної інстанції, була обізнана про ухвалене 11 червня 2025 року Дніпровським апеляційним судом судове рішення.
Крім того, з наданого заявником листа Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2026 року № 04.4-63/1/2026 вбачається, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року по справі № 199/9241/24 листом за вих. № 50487/22-ц/803/5963/25/199/9241/24/25 від 18 червня 2025 року направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням на поштову адресу: кв. АДРЕСА_1 (така ж адреса заявником зазначена і у касаційній скарзі), трекінг відправлення - 0610262802836, однак поштове відправлення не було отримано ОСОБА_1 та повернуто до апеляційного суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Пунктами 106, 107 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (зі змінами) визначено, зокрема, що відправник, адресат, або уповноважена ними особа мають право звернутись із заявою до АТ «Укрпошта» для отримання необхідної інформації про реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття його до пересилання.
Згідно з вищезазначеним листом Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2026 року № 04.4-63/1/2026, суд направив оскаржувану постанову на поштову адресу заявника 18 червня 2025 року, трекінг відправлення - 0610262802836.
Відповідно до наданого заявником скріншоту з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», пошук відомостей про поштове відправлення за трекінгом 0610262802836 здійснено ним 12 січня 2026 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дати направлення поштового відправлення (оскаржуваної постанови).
Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо направлення учасникам справи копії ухваленого судового рішення і заявником ці обставини не спростовано.
До Електронного суду постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року доставлено 16 червня 2025 року.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про отриману кореспонденцію. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштового відправлення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 та від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Отже, направлення постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року за місцем знаходження заявника та його повернення поштою з відміткою про відсутність цієї особи за місцем її перебування є належним підтвердженням дати вручення цього рішення суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов'язок щодо направлення заявнику копії ухваленого рішення, в той час як заявник, будучи обізнаним про ухвалення 11 червня 2025 року оскаржуваного судового рішення (оскільки в судовому засіданні був присутній його представник), не цікавилась станом розгляду справи, учасником якої він є, не забезпечив отримання ним кореспонденції за адресою, зазначеною у поданих до суду документах, як наслідок звернувся до суду з касаційною скаргою з пропуском процесуального строку без поважних на те причин. Цей факт встановлений в ухвалах Верховного Суду від 19 серпня та 03 грудня 2025 року.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту.
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального строку не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України».
Враховуючи, що ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Н. О., у заяві, яка подана на виконання ухвали Верховного Суду від 16 січня 2026 року, не зазначено обґрунтованих, незалежних від нього об'єктивних причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, не доведено наявності об'єктивних перешкоддля звернення з касаційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, суд касаційної інстанції визнає наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави для поновлення цього строку є неповажними, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, другою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Наталя Олексіївна, підстави поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Нагорна Наталя Олексіївна, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович