30 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 523/5912/24
провадження № 61-10376ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 липня
2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення юридичного факту,
6 серпня 2025 року Головне управління Державної міграційної служби України
(далі - ГУ ДМС України) в Одеській області засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня
2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 1 вересня 2025 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень; касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику п'ять днів з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, а саме подання документа, що підтверджує сплату судового збору
у розмірі 1 211,20грн.
10 грудня 2025 року Саркісян А. Р., який зазначає, що діє в інтересах ГУ ДМС України в Одеській області, засобами поштового зв'язку подав заяву, до якої долучено копію платіжної інструкції № 6727, а також довіреності.
Подана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 183 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно
від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, третя статті 58 ЦПК України).
Починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Зазначений правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21).
Велика Палата Верховного Суду вважала за потрібне конкретизувати вказаний висновок, про що вказала у постанові від 20 листопада 2024 року
у справі № 910/16580/23.
Конкретизація правового висновку полягала у тому, що, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДР, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). За наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні (пункт 7.31).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, визначених відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України документів (положення, трудовий договір (контракт) тощо), які можуть підтвердити повноваження діяти від імені ГУ ДМС України в Одеській області за правилами самопредставництва Саркісяном А. Р. не надано, як і відомостей з ЄДР щодо нього.
Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки Саркісян А. Р. не підтвердив повноваження представляти інтереси ГУ ДМС України в Одеській області, заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе продовжити ГУ ДМС України в Одеській області строк для усунення недоліку касаційної скарги.
Керуючись статтями 127, 183 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Заяву Саркісяна Артура Разміковича, який зазначає, що діє в інтересах Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, повернути заявнику без розгляду.
Продовжити Головному управліннюДержавної міграційної служби України в Одеській областівстановлений судом процесуальний строк для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного в ухвалі Верховного Суду від 1 вересня 2025 року, на три дні з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимоги цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко