(додаткова)
21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 643/10818/19
провадження № 61-9026св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Петрова Є. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У липні 2019 року до Московського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 200 000,00 грн заборгованості за договором позики від 01 лютого 2019 року та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 605,00 грн витрат зі сплати судового збору.
На виконання розпорядження Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ у умовах воєнного стану» справу № 643/10818/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики направлено до Октябрського районного суду м. Полтави (т. 2, а. с. 67).
Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 01 листопада 2022 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 588 432,19 грн загальної заборгованості за договором позики від 06 червня 2019 року. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 605,00 грн.
Октябрський районний суд м. Полтави ухвалою від 01 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000, 00 грн повернув без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діють адвокати Зеленський С. В. та Кузьміна Т. Г., оскаржив його в апеляційному порядку.
Не погоджуючись з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., оскаржив її в апеляційному порядку.
Полтавський апеляційний суд постановою від 11 травня 2023 року: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави задовольнив, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення; апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діють адвокати Зеленський С. В. та Кузьміна Т. Г., задовольнив частково, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., до ОСОБА_3 , в інтересах якого діють адвокати Зеленський С. В., Кузьміна Т. Г., про стягнення заборгованості за договором позики задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 588 432,19 грн загальної заборгованості за договором позики від 06 червня 2019 року. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 605,00 грн.
Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 25 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко О. М., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнив та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 25 000,00 грн.
У червні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Смілянський Я. Г., засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, уточнивши вимоги якої заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Смілянський Я. Г., залишив без задоволення, постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишив без змін.
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Романченко О. М. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.
Також у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О. М. зазначав, зокрема, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в суді касаційної інстанції складає 25 000,00 грн.
28 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О. М., звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення судом касаційної інстанції додаткового судового рішення у цій справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн.
29 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 , через систему «Електронний суд» отримав указану заяву про ухвалення додаткового судового рішення, однак заперечень щодо відшкодування цих витрат не надав.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав:
копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 02 жовтня 2022 року;
копію договору № 11/10-2019 від 11 жовтня 2019 року, на підставі якого позивачу надавалася професійна правнича допомога;
копію додаткової угоди № 1 від 11 жовтня 2019 року до договору № 11/10-2019 від 11 жовтня 2019 року;
копію додаткової угоди № 2 від 31 грудня 2023 року до договору № 11/10-2019 від 11 жовтня 2019 року;
копію акта виконаних робіт № 3 від 27 листопада 2025 року до договору № 11/10-2019 від 11 жовтня 2019 року, а також докази надсилання відповідачу копії заяви про ухвалення додаткового рішення.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У заяві представник ОСОБА_1 адвокат Романченко О. М. просить про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у формі гонорару в розмірі 25 000,00 грн.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 (провадження № 61-15810св25) та інших постановах.
Згідно з актом виконаних робіт № 3 за договором від 11 жовтня 2019 року № 11/10-2019 правнича допомога, надана ОСОБА_1 в суді касаційної інстанції, полягала у вивченні касаційної скарги та підготовці відзиву на касаційну скаргу.
У цій справі доводи відзиву на касаційну скаргу повторюють доводи заявника в інших процесуальних документах, які містяться у матеріалах цієї справи, тому колегія суддів Верховного Суду вважає обсяг виконаних адвокатом Романченком О. М. робіт щодо професійної правничої допомоги у цій справі в суді касаційної інстанції неспівмірним із розміром заявленої для відшкодування суми гонорару адвоката.
При цьому Верховним Судом оцінено наявні у матеріалах справи докази, перевірено відповідність заявленої до стягнення суми гонорару реальному обсягу адвокатських послуг, наданих представником позивача, взято до уваги умови оплати гонорару, враховувано складність справи, суть спору, а також необхідність дотримання критерію розумності, співмірності та справедливості.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу у формі гонорару адвоката не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст інших поданих позивачем процесуальних документів у цій справі, за підготовку яких суди першої та апеляційної інстанцій стягнули з відповідача на користь позивача відповідне відшкодування, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді С. О. Карпенко
Є. В. Петров
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська