Справа № 464/7455/25 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О. В.
Провадження № 33/811/2063/25 Доповідач: Белена А. В.
26 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
потерпілої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника потерпілих - адвоката Балуш М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року,
Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року провадження у справі про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ВАД № 139240 від 14 жовтня 2025 року, складеного інспектором УПП у Львівській області, 13 жовтня 2025 року близько 22.10 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї неповнолітньої онучки ОСОБА_6 , 2009 року народження, психологічне домашнє насильство, а саме: ображав її, використовував словесні образи, кричав, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139238 від 14 жовтня 2025 року, складеного інспектором УПП у Львівській області, 13 жовтня 2025 року близько 22.10 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї невістки ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, а саме: ображав її, виганяв з квартири та використовував словесні образи, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139239 від 14 жовтня 2025 року, складеного інспектором УПП у Львівській області, 13 жовтня 2025 року близько 22.10 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 психологічне домашнє насильство, а саме: ображав її, використовував словесні образи, скандалив, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 128859 від 14 жовтня 2025 року, складеного інспектором УПП у Львівській області, 13 жовтня 2025 року близько 22.10 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно свого неповнолітнього онука ОСОБА_4 , 2011 року народження, психологічне домашнє насильство, а саме: ображав його, використовував словесні образи, кричав, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
На постанову судді потерпіла ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 зазначає, що рішення постановлене за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Стверджує, що протягом останніх 5-ти років ОСОБА_1 вчиняє психологічне насильство у сім'ї щодо неї, її дітей та своєї колишньої дружини, яке проявлялося та продовжувало проявлятися у словесних образах, кривдах, погрозах, приниженні, залякуванні та виганянні з квартири на вулицю.
Вважає, що від такої поведінки перш за все страждають діти, оскільки та відношення до них зі сторони ОСОБА_1 спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а також завдає шкоди здоров'ю.
Звертає увагу на численні заборонні приписи, а також на те, що ОСОБА_1 такі тричі порушувалися, у зв'язку з чим суддею Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_1 було визнано винним за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
На думку апелянта, що суд безпідставно не врахував пояснення потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Вказує, що потерпілих та ОСОБА_1 ніщо не пов'язує, враховуючи те, що шлюб з ОСОБА_3 розірвано, квартира, у якій він проживає не приватизована і у ній він не зареєстрований.
Зауважує, що відповідно до консультаційного висновку психолога від 25.11.2025 у ОСОБА_2 виявлено високу тривожність, порушення сну, погіршення стану серцево-судинної системи, страх за безпеку дітей і свою.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник Балуш М.Б. підтримали доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею першої інстанції при вирішенні даної справи зазначені вимоги закону дотриманні.
Закриваючи провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КупАП, суддя виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено обставин та не підтверджено належними та допустимими доказами, вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень. Суддею враховано, що між ним, його дружиною, невісткою та онуками існує обопільний побутовий конфлікт, котрий зводиться до користування квартирою трьох поколінь, поведінки членів сім'ї у побуті та з'ясування відносин між подружжям щодо житлових питань.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками судді з огляду на наступне.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України Про запобігання та протидію домашнього насильства (далі Закон).
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Указані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька із яких, можуть становити собою об'єктивну сторону (форму вираження) психологічного насильства.
У відповідності до ст. 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КупАП.
Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєні адміністративних правопорушень покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Як слідує зі змісту вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він 13 жовтня 2025 року близько 22.10 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє психологічне насильство відносно неповнолітньої онучки ОСОБА_6 , неповнолітнього онука ОСОБА_4 , невістки ОСОБА_2 , дружини ОСОБА_3 а саме: ображав, використовував словесні образи, кричав.
Такі дії ОСОБА_1 , кваліфіковано за ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як психологічне домашнє насильство.
Передумовою для визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП має бути наявність сукупності доказів, які б безумовно та беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 об'єктивних дій, що мають ознаки психологічного насильства у розумінні положень Закону. У такому разі необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними діями ОСОБА_1 та настанням чи можливим настанням шкідливих наслідків саме для потерпілих, тобто у даному фактичному випадку для дружини (на сьогодні колишньої), невістки, неповнолітніх онуків.
Ретельно перевіривши матеріали справи, суд першої інстанції не встановив беззаперечних відомостей, які б поза розумним сумнівом указували про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства відносно колишньої дружини, невістки, неповнолітніх онуків. Ухвалюючи рішення у справі, суддя підставно виходив із того, що між сторонами відсутні порозуміння, наявні сварки між ними на побутовому ґрунті, що свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій, однак не підтверджує вчинення домашнього насильства.
Окрім цього суддя на підтвердження наведеного покликається на відеозапис з місця події, зафіксований на мобільний телефон, на якому відображено побутовий конфлікт ОСОБА_1 з дружиною та іншими членами сім'ї, які дозволяли собі образливі висловлювання на адресу останнього.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин, та відсутності доказів, які б об'єктивно свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відсутні правові підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності за ч ч.1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не надано суду доказів на підтвердження вищевказаної обставини (з приводу заподіяння чи можливого заподіяння шкоди), як і не містить такої інформації виклад сформульованого звинувачення, викладений у протоколі.
Доводи апелянта про те, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки психологічного насильства, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі твердження носять характер припущень, позаяк не встановлено, що конфліктна ситуація викликала у постраждалих осіб побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити або завдала шкоду психічному здоров'ю осіб.
Наявність термінових заборонних приписів (ТЗП) не спростовує відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство).
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені у постанові і слугували б підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Оскільки за результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду не встановлено, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника потерпілої Побігун Віри Романівни у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА