Справа № 462/7215/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А. І.
Провадження № 33/811/2042/25 Доповідач: Белена А. В.
21 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року,
Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12 вересня 2025 року о 21:02 год. в м. Львові на перехресті вулиць Чернівецька-Городоцька, керував транспортним засобом марки «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (блідість шкірного покриву обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду у встановленому законодавством порядку останній відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Якщо ж суд дійте висновку про неможливість постановлення нового рішення, просить призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції з обов'язковим дотриманням принципів змагальності, неупередженості та повного дослідження доказів.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що копію постанови отримав лише 12.12.2025, що підтверджується поштовими даними та витягом з сайту Укрпошти.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що автомобіль під його керуванням було зупинено працівниками поліції без чіткого та конкретного повідомлення про законні підстави зупинки.
Вказує, що у мотивувальній частині постанови вбачається, що суддя, формулюючи свої висновки фактично оперує категоріями алкогольного сп'яніння, не надавши оцінки тому, що працівники поліції на місці події вели мову саме про наркотичне сп'яніння, а не алкогольне, що на думку апелянта, свідчить про відсутність чіткого та послідовного встановлення обставин справи.
Зауважує, що суддя не надав оцінки тому, що на місці події не проводився огляд із застосуванням технічних засобів, вид сп'яніння не був чітко та однозначно визначений у спосіб, передбачений законом.
Вважає, що легітимність здійснення працівниками поліції владних повноважень, оскільки сумнівною є відповідність їх посвідчень встановленому зразку.
Зауважує, що суддя на підставі суб'єктивних оцінок відеозапису, вибудовує логічний ланцюг про наявність стану сп'яніння у ОСОБА_1 , при цьому у подальшому повністю ігнорує надані стороною захисту докази у вигляді медичних документів про проходження обстеження, не надавши їм жодної мотивованої оцінки.
Зазначає, що суддя проігнорував доводи сторони захисту, яка детально обґрунтувала, що право особи на вибір медичного закладу, передбачено п.6 розд.ІІ Наказу № 1425/735, є нереалізованим за відсутності публічно доступної інформації про перелік уповноважених закладів.
Вважає неприпустимим ігнорування судом показань свідків захисту та вибіркове, необґрунтовано критичне ставлення до них при одночасному некритичному сприйнятті показань працівників поліції.
На думку ОСОБА_1 , неприпустимим є виривання суддею окремих фраз і поведінкових реакцій з контексту та їх використання виключно проти нього, а також перекручування суддею фактичних обставин щодо припинення ним комунікації з працівниками поліції та хибне тлумачення відеозаписів щодо «зухвалої поведінки» як доказу правопорушення. Окрім цього вважає, що суддею безпідставно проігноровано причини критичного ставлення водія до дій поліції.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про поважні причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення справи не подав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі правопорушника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
З огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, враховуючи відсутність клопотання про відкладення судового засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасника, що не з'явився.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ЕПР1 № 452144 від 12 вересня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: блідість шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та всупереч доводам апелянта, роз'яснили причини зупинки, а саме порушення вимог знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» - не зайняв крайню ліву смугу для повороту ліворуч, чим порушив п.8.4г ПДР, що ОСОБА_1 не заперечив, та повідомив, що у майбутньому буде зважати на таке. Після роз'яснення ОСОБА_1 суті вчиненого ним адміністративного правопорушення, працівники поліції запропонували надати реєстраційні документи: зокрема документ на транспортний засіб та документ що надає право керування транспортним засобом, на що ОСОБА_1 пояснив, що є людиною, народом України та відомим блогером, а автомобіль яким він керує не є автомобілем, а є його приватною рухомою власністю. Крім того, вказав, що є правила, які встановлені системою, а є правила, які встановлені ОСОБА_2 , і він живе по совісті, а відтак у нього немає ні прізвища, ні по-батькові, ні жодних документів.
За непред'явлення працівникам поліції посвідчення водія відповідної категорії працівниками поліції було винесено щодо ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 5707717 від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та зважаючи на наявні у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння (блідість обличчя, тремтіння пальців рук та, поведінка, що не відповідає обстановці, виходячи з абсурдних тверджень ОСОБА_1 , що не мають жодного логічного чи правового підґрунтя), поліцейські пред'явили ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
У відповідь ОСОБА_1 , демонстрував відверту неповагу до вимог законодавства, заперечував сам факт того, що він є водієм, твердив, що він є людиною або народом України, намагаючись таким чином уникнути юридичної відповідальності. Така поведінка мала явно провокативний характер і не містила жодного правового підґрунтя.
В подальшому, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 взагалі відмовився від спілкування з працівниками поліції: зачинив вікно свого транспортного засобу та увімкнув гучну музику, чим повністю унеможливив виконання поліцейськими своїх службових повноважень.
Враховуючи наведене, поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані, а відтак твердження апелянта про те, що він після події самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не керування у стані наркотичного сп'яніння.
Відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння (включаючи відмову від клінічного огляду) прирівнюється до керування транспортним засобом у стані сп'яніння і тягне за собою відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП.
Водночас, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суддя у мотивувальній частині, формулюючи свої висновки оперує категоріями алкогольного сп'яніння, оскільки зі змісту постанови вбачається, що така стосується саме факту відмови ОСОБА_1 від наркотичного сп'яніння, а зазначення у першому абзаці мотивувальної частини про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «з явними ознаками алкогольного сп'яніння» є опискою.
Надуманими є покликання апелянта на те, що всупереч вимогам закону йому не запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Огляд на місці зупинки транспортного засобу у цьому випадку не проводиться.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, у тому числі, котрі стосуються легітимності здійснення працівниками владних повноважень, права особи на вибір медичного закладу, неврахування показань свідків, то такі були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції та їм надано належну оцінку, та такі потребують повторного аналізу апеляційним судом.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА