Справа № 682/37/26
Провадження № 2-а/682/12/2026
04 лютого 2026 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
Адвокат Жилюк О.В. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на оскарження та скасувати постанову № 2021 від 16.12.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2021 від 16 грудня 2025 року на ОСОБА_1 було накладене адміністративне стягнення у виді 17 000 грн штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 без поважних причин до 05.06.2025 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою визначення своєї придатності до військової служби. Пізніше, 01.11.2025 р, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином своїми неправомірними діями, які виразились у непроходженні військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби та стану свого здоров'я, військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633 - ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року (втратила чинність з 05.01.2023 року), Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р (вступила в дію з 05.01.2023 року)), частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», частини третьої та десятої статті 1, пункту 2 частини першої статті 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої та частини шостої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючою ознакою якого вчинення вказаних дій в особливий період. Проте, в резолютивній частині постанови зазначено: «Притягнути громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн», але не зазначено про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як зазначено безпосередньо в санкції цієї статті; у постанові також не зазначено, який з пунктів Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р, було порушено позивачем.
Із вказаною постановою не погоджується, оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та з 08.07.2020 р - пенсіонером . 01.11.2025 працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 затримали ОСОБА_1 та під охороною утримували в приміщені АДРЕСА_1 . 03.11.2025 р. у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 доставили та госпіталізували до неврологічного відділення Славутської міської лікарні. 04.11.2025 р за направленням лікаря-психіатра ОСОБА_1 був направлений до КнП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» (с.Скарженці Хмельницький район), де перебував на стаціонарному лікуванні з 04.11.2025 р. по 21.11.2025 р. з діагнозом: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Після закінчення стаціонарного лікування, ОСОБА_1 не викликали до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30.12.2025 р. поштою позивач отримав листа №1/9041 від 21.12.2025 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність сплатити штраф та копію постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 16.12.2025 р. №2021 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адмінправопорушення, оскільки ОСОБА_1 для складання протоколу про адмінпраовпорушення та для розгляду справи про адмінпраовпорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не викликався, а, відтак, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не вручення чи не надсилання копії постанови особі, щодо якої вона винесена, протягом трьох днів є підставою для визнання постанови у справі про адмінправопорушення такою, що винесена з порушенням процедури.
Тому просить поновити строк на оскарження постанови № 2021 від 16.12.2025 року. Скасувати постанову № 2021 від 16.12.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.01.2026 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду, позовну заяву прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у справі .
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229 КАС України суд розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що ОСОБА_1 в особливий період не виконав вимоги підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року (втратила чинність з 05.01.2023 року), Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів (додаток№2 до Порядку організації військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р (вступила в дію з 05.01.2023 р), частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», частини третьої та десятої статті 1, пункту 2 частини першої статті 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої та частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України та діє по даний час.
Поняття «воєнний стан» охоплює особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (зі змінами) мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
В цьому ж Законі визначено поняття «особливий період» як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
24 лютого 2022 року Указами Президента України № 64/2022 введений в Україні воєнний стан, № 65/2022 в Україні оголошена загальна мобілізація.
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, який продовжує діяти на даний час.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Із наданої відповідачем копії протоколу № 1012 про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2025 року вбачається, що протокол складений за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в присутності ОСОБА_1 за те, що він не пройшов до 05.06.2025 р (день вчинення правопорушення) медичний огляд з метою визначення ступеню своєї придатності до військової служби. У зв'язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено електронне звернення Е3838603 від 01.11.2025 р (день виявлення правопорушення) до органів Національної поліції України про розшук та доставлення ОСОБА_1 , як особи, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Із змісту протоколу також встановлено, що ОСОБА_1 порушив обов'язок, визначений пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» і у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану особисто не повідомив органам, в яких перебуває на військовому обліку, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (а.с.23).
На підставі вказаного протоколу постановою № 2021 від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в межах санкції статті у розмірі 17000 грн (а.с.26).
Копія постанови № 2021 від 16.12.2025 р була надіслана ОСОБА_1 . Укрпоштою 22.12.2025 р та, як вбачається з трекінгу Укрпошти, отримана ним особисто 03.01.2026 р. (а.с.27).
На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол про адмінпраовпорушення № 1012 від 01.11.2025 р за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп щодо ОСОБА_1 викладений у друкеованому вигляді; за відсутності свідків; письмові пояснення ОСОБА_1 у протоколі відсутні; підпис правопорушника у протоколі викликає сумнів щодо його належності ОСОБА_1 , так як відрізняється від його підпису в позовній заяві ( а.с.23).
Доказів про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику до ТЦК та СП, та підтвердних документів про отримання ОСОБА_1 виклику або доказів про те, що він був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач суду не надав.
З виписки № 8955 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 04.11.2025 по 21.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у КнП "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради с. Скаржинці (а.с.14).
Вказане також стверджується направленням 1811-7758-8604-1241 від 04.11.2025 створеним лікарем-психіатром ОСОБА_3 (а.с.13).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами частини 3 статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Норма статті 210-1 КУпАП є бланкетною.
Бланкетна норма - це вид правової норми, яка не містить детальних правил поведінки, а відсилає до інших нормативних актів (інструкцій, правил, положень, технічних норм) для визначення змісту правопорушення чи прав/обов'язків. Вона лише загально описує діяння, вимагаючи звернення до іншого законодавства для уточнення.
За змістом оскаржуваної постанови нормативними актами для визначення змісту правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, застосовано:
підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633 - ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»;
Порядок організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року (втратила чинність з 05.01.2023 року);
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р (вступила в дію з 05.01.2023 року);
частину другу статті 17 Закону України «Про оборону України»;
частини третю та десяту статті 1, пункт 2 частини першої статті 37, частину 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
абзац третій частини першої, абзац сьомий частини третьої та частину шосту статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Проаналізувавши вказані нормативні акти, суд прийшов до наступного.
Загальне правило адміністративної відповідальності передбачає, що правопорушення кваліфікується за законом, який діяв на момент його вчинення, згідно зі ст. 8 КУпАП.
Якщо закон втратив чинність (скасовано або замінено новим), застосовувати його для кваліфікації не можна.
Отже, застосування у постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 . Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року, яка втратила чинність з 05.01.2023 року, є незаконним.
Крім цього, в підпункті 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ від 11.04.2024 р «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», на який є посилання в постанові №667 від 23.09.2025 р щодо ОСОБА_1 , зазначено: установити, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни чоловічої статі, які мають спеціальні звання (класні чини) та проходять службу в Національній поліції України, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, органах прокуратури, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання;
громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв'язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов'язані протягом 30 днів з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, що визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України;
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
звільнені зі служби громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мають спеціальні звання (класні чини), в тому числі у зв'язку з виходом на пенсію, з Міністерства внутрішніх справ України, Національного антикорупційного бюро України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Служби судової охорони, органів прокуратури, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Бюро економічної безпеки України, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання;
військовозобов'язані працівники центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, підпункт 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IХ від 11.04.2024 р «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» міг бути застосований до діяння ОСОБА_1 лише в частині виконання обов'язку громадянами України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Проте, означена норма не зобов'язує громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом пройти добровільно медичний огляд чи військово-лікарську комісію. Тому посилання на вказану норму у постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 є безпідставним.
Щодо порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р (вступила в дію з 05.01.2023 року), то в постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 не зазначено, який саме з пунктів Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету №1487 від 30.12.2022 р., був порушений. А тому суд вважає, що звинувачення за цим нормативним актом є неконкретним та позбавляє ОСОБА_1 права на ефективний захист.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про оборону» права та обов'язки громадян України у сфері оборони і, зокрема, вказує на те, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Означена норма є загальною та бланкетною і не містить детальних правил поведінки, для визначення змісту правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 . Вона лише загально описує діяння, вимагаючи звернення до іншого законодавства для уточнення. Тому посилання на ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону» в постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 не є обґрунтованим.
Частина третя статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виначає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вказує на те, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Частиною 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Наведені норми не містять вимоги до військовозобов'язаного з'явитися до ТЦК та СП для проходження медичного огляду до 05.06.2025 р. Тому застосування вказаних норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 не є обґрунтованим, так як не розкриває змісту вчиненого правопорушення.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною шостою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Наведені у постанові №2021 від 16.12.2025 р щодо ОСОБА_1 норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також не розкривають змісту вчиненого правопорушення.
Разом з тим з Облікової картки ОСОБА_1 вбачається, що 07.12.2020 інформація про його особу була внесена в систему та йому присвоєно ідентифікатор 071220209326927500067. Звірка даних про особу ОСОБА_1 була здійснена 02.10.2025 р (а.с.24).
В обліковій картці також містяться відомості про те, що ОСОБА_1 допустив порушення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», тому 01.11.2025 р було сформоване та надіслане до Національної поліції електронне звернення Е 3838603 про його розшук.
Однак, у постанові № 2021 від 16.12.2025 р посилання на порушення ОСОБА_1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» відсутнє.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Матеріали справи не містять доказів, що громадянин ОСОБА_1 визнавався обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
А отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 зобов'язаний був до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Наведене дає підстави прийти до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1 -279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особисто з письмовою заявою або через електронний кабінет військовозобов'язаного про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 279-9 КУпАП відповідачем не перевірено наявність чи відсутність заяви ОСОБА_1 про те, що він не оспорює допущене порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за його відсутності і за відсутності його заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
Під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання такої постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Крім цього, відповідно до ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. По справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 цього Кодексу, зокрема, у разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву (про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності) через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Встановлено, що ОСОБА_1 не подавав заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Відповідно до реєстраційного номера вихідного листа № 1/9041, копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 2021 від 16.12.2025 р була надіслана ОСОБА_1 через Укрпошту 22.12.2025 р та отримана позивачем 03.01.2026 р. Таким чином відповідачем порушені вимоги ст. 285 КУпАП.
Отже, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не дотримано вимог ст.ст. 245, 252, 279-9 , 280, 285 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 неправильно застосовані норми матеріального права та у зв'язку з цим його висновок про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не відповідає обставинам справи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, , а також враховуючи, що порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведення факту вчинення адміністративного правопорушення знайшло підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 194, 217, 228, 242, 286, 297 КАС України, суд
в и р і ш и в.
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову № 2021 від 16.12.2025 р, постановлену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн; справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його складення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 05.02.2026 р.
Головуючий суддя Зеленська В.І.