490/639/26 03.02.2026
нп 1-кс/490/630/2026
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ 02892528
31 січня 2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене начальником Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, який проходить військову службу на посаді водія-електрика ремонтної майстерні військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
Так, 29.01.2026 близько 17:30 год. (темний час доби), водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по мокрій асфальтованій проїзній частині автодороги Р-75 «Тимкове-Балта - Криве Озеро - Первомайськ - Доманівка - Олександрівка», із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному з напрямків, з боку с. Ганівка у напрямку м. Первомайськ.
В цей час, при наближенні до 131 км вищевказаної автодороги, назустріч ОСОБА_4 , в межах своєї смуги, у напрямку с. Ганівка рухався автомобіль «Audi-80», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_8 .
Водій ОСОБА_4 під час руху грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.2 та 11.3 Правил Дорожнього руху України, а саме: будучи зобов'язаною знати і неухильно виконувати вимоги цих правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміни, не обрав безпечну швидкість, перед зміною напрямку руху на зустрічну смугу руху не переконався, що це буде безпечним та проігнорував вимогу, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем «Audi-80», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В результаті ДТП водій ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.
Дана ДТП сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.2 та 11.3 Правил Дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Дії підозрюваного ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, може незаконно впливати на свідків, а також потерпілих у кримінальному провадженні шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатимуть встановленню істини у справі, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також посилаючись на неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених.
Підозрюваний ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, від надання пояснень відмовився, та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, 29.01.2026 р. внесено до ЄРДР за № 12026150000000101.
30.01.2026 р. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується даними: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) від 30.01.2026 та схемою до нього в якому зафіксовано слідову інформацію, що підтверджує факт зіткнення вищевказаних транспортних засобів (далі ТЗ) та те, що вся наявна слідова інформація розташована на смузі руху автомобіля «Audi-80», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що являється зустрічною для водія ОСОБА_4 ; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_9 від 30.01.2026 р.; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 30.01.2026 р.
Досліджені у судовому засіданні дані у своїй сукупності свідчать про ймовірне вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у його вчиненні.
При цьому, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Також матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 , який хоча і одружений, є діючим військовослужбовцем, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване постійне місце проживання, проте утриманців не має, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, особисто знайомий зі свідком ОСОБА_10 , та проходить військову службу у одній військовій частині з ним, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідка.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке не є умисним, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем, одружений, має постійне місце проживання, на даний час госпіталізований до лікарні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП, тобто має досить міцні соціальні зв'язки та незадовільний стан здоровя, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені ризики є незначними.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Аналізуючи викладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя визнає, що хоча матеріали клопотання і містять дані, які можуть вказувати на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак прокурором не доведено недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування, у зв'язку з чим обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням викладеного та даних про його особу, є невиправданим.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, вагомість доведених прокурором у судовому засіданні ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який є необхідним та цілком достатнім для забезпечення завдань кримінального процесуального закону на даному етапі кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків строком до 30 березня 2026 року включно:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (проходження військової служби) (залежно від стадії кримінального провадження);
- утриматись від спілкування за свідками та потерпілими у вказаному кримінальному провадженні, крім випадків участі у проведенні слідчих дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1