Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/197/26
Провадження № 3/945/119/26
Іменем України
04 лютого 2026 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Шаронова Н.О. розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 172-14, ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
встановив:
02 лютого 2026 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшло два протоколи про адміністративне правопорушення складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-14, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
13.01.2026 приблизно о 17 годині перебуваючи у с. Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, умисно вчинив дії, які виходять за межі наданих йому повноважень, таким чином перевищив надані йому службові повноваження, а саме: ОСОБА_1 , як безпосередній начальник, звільнив сержанта ОСОБА_2 від несення обов'язків військової служби та надав ОСОБА_2 3 дні відпочинку для здійснення лікування вдома.
Також, 13.01.2026 о 17 годині перебуваючи у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, допустив недбале ставлення до військової служби, а саме: ОСОБА_1 - безпосередній начальник сержанта ОСОБА_2 не доповів головному сержанту взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 штаб-сержанту ОСОБА_3 про факт захворювання сержанта ОСОБА_2 та у період часу з приблизно 17 години 13.01.2026 по 12 годину 20 хвилин 16.01.2026 не знав чим займається сержант ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину за складеними відносно нього протоколом за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП визнав повністю, а за протоколом за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не визнав та пояснив суду, що він знайомий з ОСОБА_2 вже давно і він знав, що у останнього є захворювання. Також, ОСОБА_1 знав, що захворювання ОСОБА_2 взимку та восени загострюється, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 завжди відмовлявся від госпіталізації. ОСОБА_1 неодноразово возив ОСОБА_2 до лікарні та завжди давав кілька днів полежати та прийняти ліки. Взагалі ОСОБА_1 вказує, що для них попасти на лікування достатньо проблематично. Також, ОСОБА_1 вказує, що під час подій з ОСОБА_2 він сам перебував у лікарні. 13.01.2026 ОСОБА_1 дійсно по-людські дав ОСОБА_2 2 дні на відпочинок.
Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення судом встановлено таке.
З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 100 від 25.03.2024 слідує, що з 25 березня 2024 року ОСОБА_1 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою штаб-сержанта за призовом по мобілізації.
16 січня 2026 року, відповідно до Доповіді, стало відомо про смерть механіка водія 2 відділення забезпечення навчального процесу 1 взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_2 військової служби за контрактом сержанта ОСОБА_4 .
За вказаним фактом 27 січня 2026 року відібрано пояснення від ОСОБА_3 , відповідно до яких, упродовж 13.01.2026 та у подальші дні штаб-сержант ОСОБА_1 про захворювання, погіршення стану здоров'я сержанта ОСОБА_2 не доповідав. ОСОБА_2 також не звертався до ОСОБА_3 із скаргами на самопочуття та щодо звільнення від військової служби для лікування.
З письмових пояснень ОСОБА_1 також слідує, що останній обізнаний про обсяг своїх прав та обов'язків. 13.01.2026 приблизно о 17 годині до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 зі скаргами на погане самопочуття - на біль в ногах і ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_2 декілька днів лікуватися за місцем мешкання. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що він не має медичної освіти та не направив ОСОБА_2 до медичної частини військової частини; також ОСОБА_1 не повідомляв про ОСОБА_2 , як про військовослужбовця, який був звільнений від військової служби з метою проведення лікування за місцем мешкання.
Так, ОСОБА_1 свою вину за складеними відносно нього протоколами визнав частково та надав однакові за змістом пояснення на підтвердження своєї позиції.
Щодо протоколу складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП і за яким ОСОБА_1 не визнає вину, судом встановлено таке.
Недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, - тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків (не доповідь штаб-сержанту ОСОБА_3 про факт захворювання військовослужбовця, нездійснення контролю за особовим складом у період з 13 по 16 січня 2026 року, відсутність знання про те, чим займається сержант ОСОБА_2 ) необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов?язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов?язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об?єктивні, так і суб?єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини.
Так, до обов'язків ОСОБА_1 , як командира відділення, відноситься, серед іншого: забезпечення додержання особовим складом відділення військової дисципліни, виконання правил носіння військової форми одягу, доповідати головному сержантові взводу про застосовані ним заохочення і накладенні на військовослужбовців відділення стягнення; негайно доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу про надзвичайні події у відділенні, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; піклуватися про підлеглих, ставитися до них із повагою, не принижувати їх честі та гідності, знати потреби військовослужбовців, порушувати перед командиром взводу та головним сержантом взводу питання про задоволення цих потреб; організовувати здійснення заходів із зміцнення здоров'я особового складу відділення, їх фізичної тренованості та загартованості, своєчасно доповідати головному сержантові взводу про захворювання військовослужбовців; постійно знати наявність особового складу відділення, місце його перебування та чим він займається.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що до обов'язків ОСОБА_1 входило доповідати штаб-сержанту ОСОБА_3 про факт захворювання військовослужбовця, здійснення контролю за особовим складом, а тому і обізнаність про те, чим займається сержант ОСОБА_2 , однак матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджено відсутність виконання таких обов'язків ОСОБА_1 .
У той же час, суд вважає, що ОСОБА_1 мав реальну можливість виконувати свої обов'язки у повному обсязі; будь-які перешкоди у судовому засіданні не встановлені.
Суд критично відноситься до копії медичної документації, наданої ОСОБА_1 , а також пояснень ОСОБА_1 щодо того, що він не міг здійснювати належний контроль за особовим складом, оскільки він сам був відсутній на службі та перебував на лікуванні та у пенсійному фонді. З письмових пояснень ОСОБА_1 та підтверджено останнім у судовому засіданні слідує, що ОСОБА_1 про свою відсутність на службі та перебуванні у лікарні своєму безпосередньому керівництву не доповів, дозволів на вирішення своїх побутових питань не отримував.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 , під час вирішення своїх особистих справ, будь-якого дистанційного або телефонного контролю за ОСОБА_2 не здійснював та не намагався здійснювати.
Частиною 2 статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідного до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Особа, яка скоїла правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 КУпАП підлягає відповідальності на підставі закону, діючого в час і по місцю здійснення правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Тільки за наявністю складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За викладених обставин, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 маючи реальну можливість виконувати обов'язки військової служби недбало поставився до виконання своїх службових обов'язків, що виразилося в тому, що ОСОБА_1 не доповів штаб-сержанту ОСОБА_3 про факт захворювання військовослужбовця ОСОБА_2 , не здійснював контролю за особовим складом у період з 13 по 16 січня 2026 року та не знав про те, чим займається сержант ОСОБА_2 . При цьому мотиви невчинення таких дії ОСОБА_1 для кваліфікації дій не важливі.
Отже, дії ОСОБА_1 за протоколом № ОДМ-42 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Щодо протоколу складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП і за яким ОСОБА_1 визнає вину, судом встановлено, що звільнення сержанта ОСОБА_2 ОСОБА_1 від несення обов'язків військової служби та надання ОСОБА_2 трьох днів відпочинку для лікування вдома - явно виходило за межі наданих ОСОБА_1 повноважень, а тому дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП - перевищення військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі повноважень, вчинені в умовах особливого періоду.
При обранні виду і розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини. Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність не вбачається.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 172-14, ч. 2 ст. 172-15, ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-14, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та піддати адміністративному стягненню на підставі ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн. в дохід держави (Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/Миколаївськ.р-н/21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA758999980313060106000014230; Код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 307 КУПАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Документ про сплату штрафу слід подати до суду.
За змістом статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.
СуддяН. О. Шаронова