"04" лютого 2026 р. Справа № 761/21948/25
04 лютого 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит, порушує питання про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором №441926860 від 20 жовтня 2024 року в розмірі 64 480 грн., з якої: 26 000 грн. - заборгованість по кредиту, 38 480 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, понесених судових витрат в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, письмово в позові просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув, участь у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подавав.
За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.
Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №441926860, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором GEQM.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 5.1, 7.2-7.4.1, 11.1 Договору, за цим Договором кредитодивець зобов?язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства за допомогою «Манівео швидка фінансова допомога».
Загальний розмір кредиту за цим Договором становить 26 000 грн. Разом із тим, позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.
Кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 20 жовтня 2024 року (що є датою надання кредиту).
Кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.
В обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 Договору.
Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов?язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду.
Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору.
Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов?язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов?язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №441926860 від 20 жовтня 2024 року.
Факт перерахування 20 жовтня 2024 року відповідачу кредитних коштів у розмірі 26 000 грн. на картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №441926860/05052025/Є від 05 травня 2025 року та підтвердженням ТОВ «ПрофітГід».
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №441926860 від 20 жовтня 2024 року за період з 20 жовтня 2024 року по 24 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 64 480 грн., з якої: 26 000 грн. - заборгованість по кредиту, 16 900 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
24 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/14, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №441926860 від 20 жовтня 2024 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Згідно витягу з Додатку до Договору факторингу №МВ-ТП/14 від 24 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №441926860 від 20 жовтня 2024 року становить 64 480 грн., з якої: 26 000 грн. - заборгованість по кредиту, 38 480 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Зазначене також підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за період з 20 жовтня 2024 року по 17 березня 2025 року.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захисту шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №441926860 від 20 жовтня 2024 року складається з: 26 000 грн.-заборгованості по тілу кредиту, 38 480 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що в загальному розмірі становить 64 480 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.
Отже, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно статті 137 ЦПК України, суд, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. відповідають критерію розумності, співмірні із ціною позову та виконаною адвокатом роботою.
Відтак, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (підтверджені документально: договором про надання правової допомоги від №5 від 02 грудня 2024 року, додатковою угодою №540 від 30 грудня 2024 року та актом прийому-передачі наданих послуг від 30 грудня 2024 року, платіжною інструкцією АТ «ОТП Банк» №1440 від 30 грудня 2024 року) та судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (платіжна інструкція АТ «ОТП Банк» №621 від 08 травня 2025 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути із до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 480 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000 грн., а всього 71 902 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 40 (сорок) коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ - 39700642, знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя