Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16538/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
02 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Панкеєвої В.А., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/16538/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом мотивуючи його тим, що 15 січня 2024 року у м. Житомирі по вул. Грушевського, 78, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ноndа Ассоrd», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортні засоби: «Ivесо Dаіlу», номерний знак НОМЕР_2 , «Ореl Vесtrа», номерний знак НОМЕР_3 , «Міtsubishi Оutlаndеr», номерний знак НОМЕР_4 . В результаті порушення ОСОБА_2 п. п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Висновком № 3087 товарно-транспортної експертизи від 15.02.2024, встановлено: вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату огляду 19.01.2024 р. становить 479 040,16 грн., ринкова вартість автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату огляду 19.01.2024, з технічним станом на момент перед ДТП, яка мала місце 15.01.2024 становить 1 076 357,09 грн. 26 серпня 2024 року Моторно (транспортним) страховим бюро України позивачу здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 160 000,00 грн. Крім того, позивач є фізичною особою - підприємцем і автомобіль «Ivесо Dаіlу» 70С15Н, д. р. н. НОМЕР_2 ним використовувався в його господарській діяльності для отримання прибутку, а саме за допомогою даного автомобіля ФОП ОСОБА_1 надавав послуги щодо евакуації транспортних засобів. Оскільки його автомобіль був пошкоджений, та не міг використовуватися в період з 15 січня 2024 року по 16 лютого 2024 року, позивач для відновлення свого порушеного права та забезпечення отримання прибутку змушений був орендувати інший автомобіль та укласти договір оренди транспортного засобу від 16 січня 2024 року, з місячною орендною платою 55 500,00 грн. Таким чином, позивачем було понесені витрати пов'язані з неможливістю користування транспортним засобом, внаслідок його пошкодження та орендою транспортного засобу в сумі 55 500,00 грн. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в порушенні звичайного ритму життя у зв'язку дорожньо-транспортною пригодою, емоційне та нервове переживання. Його участь у процесуальних діях, в судовому розгляді, збирання доказів, проведення експертизи, залучення адвоката, витрати власного часу та коштів на участь в проведенні вказаних дій, порушення звичайного ритму життя у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, неможливістю ним користуватися вже на протязі тривалого часу, та проведенням ремонту. Зазначений транспортний засіб використовувався в господарській діяльності позивача та забезпечував йому дохід. Внаслідок пошкодження автомобіля довелося витрачати власний час, зусилля задля того, щоб найняти інший автомобіль, аби не залишитися без прибутку, емоційні переживання пов'язані з ремонтом транспортного засобу, необхідності вишукування коштів на придбання запчастин та проведення ремонту, вимушені зміни та незручності пов'язані з необхідністю звернення до суду з позовною заявою про стягнення заподіяних збитків. Відповідач протягом тривалого часу не спромігся частково відшкодувати заподіяні збитки, а тільки намагається уникнути від цивільно-правової відповідальності, перекласти свою провину на інших осіб, для відновлення справедливості, позивач змушений звертатися за захистом до суду, наймати адвоката, доводити очевидні речі, що не є його звичайним життям, а більше того, нести, як додаткові затрати, так і моральні переживання. Для відновлення свого порушеного права та забезпечення отримання прибутку змушений був орендувати інший автомобіль та укласти договір оренди транспортного засобу від 16 січня 2024 року, з місячною орендною платою 55 500, 00 грн. Відтак, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки пов'язані з пошкодженням автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 374 540,16 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди, а всього на загальну суму 424 540,16 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 68 111,18 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, внаслідок ДТП. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 885,59 грн в рахунок відшкодування суми сплаченого судового збору.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням. За вказаних обставин, суд стягуючи з відповідача відшкодування матеріальної шкоди мав виходити з вартості відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням, а не вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу. З урахуванням висновків судової транспортно-товарознавчої експертизи суд мав стягнути збитки у вигляді різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням в сумі 297488,00 грн (457488,00 грн - 160000,00 грн). Суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні з відповідача витрат пов'язаних з неможливістю користування транспортним засобом внаслідок його пошкодження та орендою транспортного засобу в сумі 55500,00 грн. Судом також не в повній мірі було враховано обставини заподіяння позивачу моральної шкоди, що призвело до стягнення малої суми грошової компенсації, сума якої є несправедливою в порівнянні з обсягом страждань, вимушеними змінами , що настали у житті позивача.
24 листопада 2025 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - Грабчука О.В. у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У відзиві зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Зазначає, що важливою умовою для отримання повного відшкодування вартості відновлювального ремонту без коефіцієнту фізичного зносу є збереження автомобіля в пошкодженому стані до завершення судового процесу або ремонт автомобіля з обов'язковим збереженням доказів придбання деталей та доказів відновлення автомобіля. У даній справі автомобіль було відремонтовано позивачем до судового розгляду, а суду не надано доказів вартості такого ремонту, тому суд першої інстанції обґрунтовано та законно встановив, що стягненню підлягають лише збитки у розмірі 228111,18 грн. Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні коштів на оренду позивачем автомобіля за 55500,00 грн. Стягуючи 10000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано виходив з принципу розумності і справедливості.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 15 січня 2024 року у м. Житомирі, по вул. Грушевського, 78, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ноndа Ассоrd», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортні засоби: «Ivесо Dаіlу», номерний знак НОМЕР_2 , «Ореl Vесtrа», номерний знак НОМЕР_3 , «Міtsubishi Оutlаndеr», номерний знак НОМЕР_4 . В результаті порушення ОСОБА_2 п. п. 2.3«б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 23.04.2024 ОСОБА_2 визнано винувати у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно звіту № 2024-02-08-99646 від 08.02.2024 вартість відновлювального ремонту складає 467 165,11 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 237 967,39 грн.
26 серпня 2024 року Моторно (транспортним) страховим бюро України позивачу здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 160 000 грн.
Згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/106-25/8540-АВ від 09.07.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування коефіцієнту фізичного зносу станом на дату ДТП 15.01.2024 становить: 457 488,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на дату ДТП 15.01.2024 становить: 228 111,18 грн.
Утилізаційна (залишкова) вартість автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП 15.01.2024 - не визначалась, по причині вказаній у дослідницькій частині.
Ринкова вартість автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом дату ДТП 15.01.2024 становить: 915 800,00 грн.
Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом дату ДТП 15.01.2024 становить: 228 111,18 грн.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц , від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц ).
З наведеного слід зробити висновок, що для виплати страхового відшкодування потерпілому внаслідок ДТП страховою компанією у відповідності до ст.29 вказаного Закону береться до уваги вартість витрат на відновлювальний ремонт автомобіля з урахуванням зносу. Однак, для розрахунку суми повного відшкодування збитків з винної особи це правило не поширюється.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу, яка передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц.
В даній справі встановлено, що розмір завданої потерпілому ОСОБА_1 шкоди є більшим за визначений договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності.
Колегія суддів не погоджується із визначеним судом розміром матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 як власнику пошкодженого транспортного засобу.
Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі , тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц .
Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 , від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц , від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 .
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до висновку транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/106-25/8540-АВ від 09.07.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування коефіцієнту фізичного зносу станом на дату ДТП 15.01.2024 становить: 457 488,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на дату ДТП 15.01.2024 становить: 228 111,18 грн.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин враховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, враховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Водночас, МТСБУ у відповідності до вимог ст.29 Закону № 1961-IV прийняло рішення про відшкодування позивачу шкоди, заподіяної йому в результаті ДТП, яка мала місце 15 січня 2024 року, в розмірі 160 000,00 грн, що свідчить про недостатність вказаної суми для повного відшкодування шкоди позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодування.
Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити, збільшивши розмір майнової шкоди з 68 111,18 грн до 297 488, 00 грн (457 488,00 грн - 160 000,00 грн).
Суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та не дав належної оцінки зібраним доказам, у зв'язку з чим ухвалене ним рішення підлягає зміні в частині визначення розміру майнової шкоди.
Щодо відшкодування упущеної вигоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме на підставі вимог статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Аналіз положень наведених норм закону дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на потерпілу особу обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані в разі належного виконання нею своїх обов'язків.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 200/14946/16-ц.
Позивач обґрунтовуючи упущену вигоду виходив з того, що для забезпечення отримання прибутку вимушений був орендувати інший автомобіль за плату в розмірі 55 500 грн. Причиною цьому являється пошкодження відповідачем його автомобіля в ДТП 15.01.2024 року.
Однак, згідно з даними Головного Сервісного Центру МВС України станом на 15.01.2024 року у ОСОБА_1 , крім пошкодженого автомобіля «Ivесо Dаіlу», 70С15Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ще один аналогічний автомобіль «Ivесо Dаіlу», 70С17 2998 (2016), № шасі НОМЕР_5 реєстрація ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД (ТС 1841), який міг бути ним використаний за призначенням. А відтак необхідності в оренді автомобіля у іншої особи - не було.
Оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження існування обов'язку відповідача відшкодувати його збитки у формі упущеної вигоди, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 303/4076/15-к).
Отже, за встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що завдання моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (спричинення позивачу матеріальної шкоди), були доведені під час розгляду справи і не спростовані відповідачем.
Колегія суддів враховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя; при настанні інших негативних наслідків та інших істотних обставин.
Отже, беручи до уваги обставини справи, встановлені під час перегляду справи, ступінь нанесених позивачу страждань внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , а саме скоєння ним ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача, а також засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що достатнім для компенсації ОСОБА_1 негативних наслідків морального характеру є відшкодування у розмірі 10 000,00 грн, що буде відповідати принципам розумності і справедливості.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди є безпідставними.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 за звернення до суду із позовом сплатив судовий збір у розмірі 4245,40 грн, згідно платіжної інструкції від 31.10.2024 року.
Згідно квитанцій №ПН138127СІ від 18.11.2025, ОСОБА_1 сплатив 5196,50 грн судового збору за звернення до суду із апеляційною скаргою.
Позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 72,42%, відтак, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3074,52 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції (4245,40х72,42%) та 3763,30 грн за подання апеляційної скарги (5196,50 грн х 72,42%), а всього 6837,82 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди змінити, збільшивши розмір матеріальної шкоди з 68 111,18 грн до 297 488, 00 грн.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3074,52 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3763,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 6837,82 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 03 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді