Житомирський апеляційний суд
Справа №278/6334/24 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія 56 Доповідач Талько О. Б.
15 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 278/6334/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Буткевича М.І.,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що, маючи намір замовити виготовлення пам'ятників на могили своїх брата та тітки, вона звернулася до відповідача, який погодився надати їй такі послуги.
1 червня 2024 року вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25000 грн. в рахунок оплати матеріалів та робіт з виготовлення та встановлення пам'ятників. На підтвердження факту передачі цих коштів відповідач надав їй квитанцію до прибуткового касового ордера №09-22 від 1 червня 2024 року. При цьому, ОСОБА_2 пообіцяв, що протягом тижня з'їздить на кладовище, зробить заміри та приїде обговорити конкретний вигляд пам'ятників та візьме фото померлих родичів.
Але ні протягом тижня, ні протягом місяця відповідач не приїхав та не відповідав на її неодноразові телефонні дзвінки.
Оскільки ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо встановлення та виготовлення пам'ятників й відмовляється у добровільному порядку повернути отримані ним кошти, позивачка, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просила стягнути з нього 25000 грн.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 грн. та 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Додатковим рішенням цього ж суду від 3 вересня 2025 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 10 листопада 2025 року, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та закрити провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості захистити свої права та надати докази на спростування позовних вимог.
Наголошує на тому, що сплачені йому позивачкою кошти у розмірі 25000 грн. не можна вважати безпідставно отриманими у розумінні статті 1212 ЦК України, адже були передані на підставі усної домовленості між ними щодо виготовлення та встановлення ним двох пам'ятників на могилах родичів позивачки.
Стверджує, що, отримавши кошти, він негайно приступив до виконання робіт. Вказана обставина підтверджується долученими до апеляційної скарги фото.
Вважає, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 приховала ту обставину, що згідно з досягнутою усною домовленістю він зобов'язувався виконати лише два етапи робіт: виготовлення пам'ятників та їх монтаж. Проте, роботи з демонтажу пам'ятників не входили до його обов'язків, а повинні були бути виконані іншими особами. Оскільки пам'ятники не були демонтовані, він не мав можливості своєчасно приступити до встановлення виготовлених елементів пам'ятників.
ОСОБА_2 стверджує, що після отримання від позивачки вказаних коштів ним сплачено єдиний податок та придбано спеціальний полірувальний інструмент, необхідний для виконання замовлення, а також сплачені кошти за використану електроенергію при виконанні цих робіт.
Звертає увагу на ту обставину, що укладений між ним та позивачкою договір не був змінений чи розірваний у встановленому законом порядку, що свідчить про передчасне застосування положень статті 1212 ЦК України.
Окрім того, отримані ним кошти є авансом, отже не підлягають поверненню.
Таким чином, вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність предмета спору, що, своєю чергою, є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Галагуз Д.М., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи та надав їм вірну оцінку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 червня 2024 року між сторонами в усній формі був укладений договір підряду, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виготовлення та встановлення двох пам'ятників на могилах родичів ОСОБА_1 .
Долучена до позовної заяви квитанція до прибуткового касового ордера №09-22 від 1 червня 2024 року свідчить про те, що на виконання усної угоди позивачка передала відповідачеві 25000 грн.
2 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій повідомила про розірвання вказаного договору та просила повернути сплачені нею кошти у розмірі 25000 грн.
Також 20 вересня 2024 року позивачка зверталася до ГУНП в Житомирській області із заявою щодо неправомірних дій відповідача, який відмовляється у добровільному порядку повернути їй вказані грошові кошти.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка виконала, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну ( сплаченим коштам), і згодом відмовилася від договору, що надає їй можливість вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення сплачених нею коштів на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Частинами першою та другою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з частинами першою та другою статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
У частинах першій та другій статті 1212 ЦК України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач наголошував на тому, що кошти у розмірі 25000 грн. є авансом, що виключає можливість їх повернення позивачці.
З даного приводу слід зазначити, що з припиненням дії договору підряду у зв'язку з відмовою замовника від такого договору, платіж, сплачений як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, яке підлягає стягненню за статтею 1212 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, отримавши 1 червня 2024 року грошові кошти у розмірі 25000 грн., не виконав умови договору й станом на вересень 2024 року не розпочав роботи щодо виготовлення та встановлення пам'ятників. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 звернулася до останнього із письмовою вимогою повернути сплачені кошти, повідомивши про припинення договірних правовідносин.
Відтак, позивачка як замовник скористалася власним безумовним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору на виготовлення та встановлення пам'ятників в односторонньому порядку, та у подальшому звернулася до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_2 сплачених нею коштів у розмірі 25000 грн. на підставі положень статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Так, передані відповідачеві грошові кошти у сумі 25000 грн. були авансом. Однак, у зв'язку з припиненням дії договору підряду ці кошти втратили ознаки авансу й стали майном ( грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Отже, на спірні правовідносини поширюється дія статті 1212 ЦК України.
Зазначена норма застосовується за сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (грошових коштів) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. При цьому, випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи та цілком обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.
Долучені до апеляційної скарги фото із зображенням елементів надгробного пам'ятника не свідчать про те, що ці роботи були виконані відповідачем саме на виконання укладеного між сторонами договору підряду.
Твердження відповідача про те, що він не мав можливості виконати зобов'язання внаслідок того, що позивачка не забезпечила демонтаж старих пам'ятників, не спростовують висновків суду, оскільки на підтвердження цієї обставини не надано належних та допустимих доказів.
Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань.
Так, судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 11 год. 40 хв. 11 червня 2025 року, направлена на адресу місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, повернулася до суду з відміткою працівника пошти : « адресат відсутній за вказаною адресою».
У подальшому, судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 12 год. 15 хв. 15 липня 2025 року, не була вручена відповідачеві, а повернулася до суду з відміткою « за закінченням терміну зберігання».
Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про судові засідання, що, у свою чергу, є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивачки 25000 грн.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 25000 грн. та 1211 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: