Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13077/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.
02 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Шевчук А.М., Галацевич О.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/13077/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та прав споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М. в м. Житомирі,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, у якому просила зобов'язати КП «Житомиртеплокомуненерго» надіслати їй завірену належним чином копію оригіналу розрахунку тарифа на опалення загальних місць користування, а саме:
- тариф по будинку за адресою: АДРЕСА_1 без урахування температурного режиму повітря, який в подальшому користується кожний місяць на фактичний температурний режим;
- тариф на пільгу по м. Житомир, згідно якого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №1175 від 08.10.2022 затверджено соціальний норматив 0,0383Гкал на 1 кв метр опалювальної площі на місяць в опалювальний період.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року цивільну справу за позов ОСОБА_1 до КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про визнання дій незаконними щодо ненадання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії та стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви, не зазначив в ухвалі суть обґрунтування її позовних вимог та незаконно відмовив їй мати не заборонені законом цивільні права. Також вказує, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Звертає увагу на те, що спір не стосується нерухомого майна, а стосується прав споживача. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Житомиртеплокомуненерго» про захист порушених цивільних прав та прав споживача, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
У позові ОСОБА_1 посилалася на норми ЦК України, а також зокрема на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтовуючи позов тим, що відповідач порушив її права як споживача послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 28 ЦПК України підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року у справі №552/9770/14-ц (провадження №61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Приймаючи рішення про передачу справи на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, а саме за місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1 , яке територіально відноситься до Богунського районного суду м. Житомира.
Разом з тим, спір, який ініціювала ОСОБА_1 , безпосередньо пов'язаний з порушенням прав споживача, а предметом позову є визнання незаконними дій та зобов'язання відповідача надіслати їй завірену належним чином копію оригіналу розрахунку тарифа на опалення загальних місць користування.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на положення Закону України «Про захист прав споживачів» вважаючи, що вона є споживачем послуг, права якої порушено відповідачем.
Оскільки позивач обґрунтовує підстави позову Законом України «Про захист прав споживача», то відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України вона вправі обрати підсудність розгляду даного спору, в тому числі і за зареєстрованим місцем свого проживання (перебування споживача).
Суд першої інстанції на зазначену норму процесуального права уваги не звернув та самостійно визначив підсудність справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Тому вказана справа підсудна Корольовському районному суду м. Житомира.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, відповідно до статті 379 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді