Справа № 166/1730/25 Провадження №33/802/37/26 Головуючий у 1 інстанції:Свистун О. М.
Доповідач: Гапончук В. В.
02 лютого 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Колєсніка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Колєсніка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги (заряджаючого) мінометної групи відділення вогневої підтримки сьомої прикордонної застави другої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 31 серпня 2025 року близько 14 год 00 хв на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з м.д. АДРЕСА_3 ) в ході раптової перевірки порядку організації та несення служби виявлено, що сержант ОСОБА_1 під час несення служби в прикордонному наряді "Пост спостереження" в районі прикордонного знака № 0206 порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду, а саме спостереження за прилеглою місцевістю не вів, що в свою чергу дало змогу здійсненню незаконного перетину державного кордону України з території України на територію Республіки Білорусь двома особами, чим порушив вимоги ст.ст. 11, 17, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ та абзаців 9, 10, 11, 12, 13 пункту 11 глави 5 розділу ІІ, абзацу 17 пункту 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції "Про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1261 від 19.10.2015, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КпАП України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисник Колєснік Б.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції неповно та невсебічно з'ясував обставини справи, оскільки, на його думку, докази у справі підлягають ретельній перевірці. ОСОБА_1 від несення служби не відволікався, оскільки саме він виявив порушників державного кордону 31.08.2025 та вжив усіх залежних від нього заходів задля виявлення, затримання і повернення назад правопорушників, однак вони виявилися без результативними.
З огляду на наведене у справі відсутні достатні та належні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених ч. 2 ст. 172-18 КпАП України. Захисник просить скасувати оскаржену постанову, а провадження у справі стосовно ОСОБА_3 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України.
Відповідно до положень ст. 268 КпАП України неявка особи, стосовно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки захисника Колєсніка Б.В., який висловив згоду на проведення розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника, доходжу наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КпАП України, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 172-18 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Пунктами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245645 від 01.09.2025; копією службового посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09.01.2024; витягом з журналу бойових дій сьомої прикордонної застави другої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_5 (Розділ ІІ: "Результати виконання бойових (спеціальних) завдань) з 00:00 31.08.2025 по 24:00 31.08.2025; витягом з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_6 (Розділ: "Список особового складу" 31.08.2025); витягом з журналу інструктажу, згідно з яким проведено інструктаж з ОСОБА_1 щодо порядку несення служби в прикордонному наряді перед заступанням на чергування 30.08.2025; графіком несення служби прикордонного наряду "Пост спостереження" в районі (на напрямку) п/зн 0206 в період з 08:00 30.08.2025 по 11:00 01.09.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 ніс службу в районі прикордонного знака № 0206 у період порушення державного кордону; результатами несення служби прикордонного наряду "ПС" в районі (на напрямку) пз № 0206 в період з 08:00 30.08.2025 по 11:00 01.09.2025, згідно з якими під час несення служби ОСОБА_1 в межах п/зн 0205-0206 було виявлено порушення державного кордону.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України встановлена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду справи у суді першої інстанції та перевіреними на предмет належності, достовірності і достатності апеляційним судом.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 -18 КпАП України.
Порушенням правил несення прикордонної служби вважається будь-яка дія чи бездіяльність, що суперечить Законам України «Про державний кордон України», «Про державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про оборону України», «Про збройні сили України» і нормативним актам, де визначено порядок несення прикордонної служби.
До обов'язку прикордонника в наряді "Пост спостереження" належить обов'язок послідовно оглядати місцевість та помічати всі зміни (п. 11 глави 5 Розділу ІІ Інструкції "Про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 1261 від 19.10.2015).
Із пояснень свідків та письмових пояснень самого ОСОБА_1 установлено, що перетин кордону порушниками став можливий шляхом просування останніх під містком у рові, який до низу не був загороджений сіткою і єгозою.
З відповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 на запит Волинського апеляційного суду вбачається, що перевірка цілісності сітчаного паркану та загороджувальних елементів на Державному кордоні покладається на різні прикордонні наряди, зокрема 31.08.2025 на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) в межах прикордонних знаків №0204-0208 перевірка державного кордону, інженерних споруд та загороджень здійснювалася прикордонним нарядом «Пост спостереження» у складі якого, був молодший сержант ОСОБА_1 .
Відтак, зазначеного вище обов'язку ОСОБА_1 не виконав, оскільки під час несення служби в прикордонному наряді "Пост спостереження" в районі прикордонного знака № 0206 порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду.
Таким чином усі твердження сторони захисту, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КпАП України, належним чином не доведена не спростовують винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
Водночас, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини справи, дійшов висновку про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 172-18 КпАП України.
Разом з тим, з урахуванням вимог КпАП України та принципів індивідуалізації адміністративної відповідальності апеляційний суд вбачає підстави для скасування оскарженої постанови в частині накладення адміністративного стягнення та застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КпАП України.
За змістом ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КпАП України суд зобов'язаний враховувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність, а також відсутність обставин, що її обтяжують.
Матеріали справи не містять даних про повторність правопорушення, ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, надалі несе службу в ДПС, вчинене ОСОБА_1 правопорушення мало місце, однак ним відразу було виявлено правопорушників та вживалися активні дії з метою недопущення перетину ними державного кордону.
У відповідності до ст.ст. 23, 33 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
За таких обставин застосування усного зауваження відповідатиме меті адміністративного стягнення, визначеній ст. 23 КпАП України, а саме вихованню особи в дусі додержання законів та запобіганню вчиненню нових правопорушень, без надмірного та невиправданого втручання у права особи.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 КпАП України.
На час розгляду справи судом апеляційної інстанції тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня вчинення правопорушення - 31.08.2025, протягом якого ОСОБА_1 можливо було звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, закінчився.
Отже, КпАП України чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника Колєсніка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а оскаржена постанова скасуванню із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України, у зв'язку із закінченням на момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП України.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу Колєсніка Богдана Володимировича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України, у зв'язку із закінченням на момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП України.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук