Справа № 761/1016/26
Провадження № 1-кс/761/1951/2026
15 січня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києві ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Війтівка Вінницької обл.і, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого головним лікарем-стоматологом в стоматологічній клініці «Арех», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024100100001451 від 10.04.2024, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100100001451 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в якому здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києві.
05.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На думку органу досудового розслідування відносно ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання та просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання з доданими до нього документами, надані стороною захисту документи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100100001451 від 10.04.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в якому здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києві.
05.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, про яке йдеться в повідомленні про підозру від 05.01.2026, вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом обшуку від 25.04.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 25.04.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.04.2024;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/26164-БЛ;
- висновком експерта №КСЕ-19/111-24/27105-БЛ;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/26162-БЛ;
- висновком експерта №СЕ-19/111-24/26161-БЛ;
- висновком експерта №КСЕ-19/111-24/27112-НЗПРАП;
- повідомленням про підозру у вчинені кримінального правопорушення від 05.01.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 05.01.2026, вчинив зазначені кримінальні правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваній органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання передбаченого санкцією статті інкримінованого йому правопорушення, може вжити заходів щодо переховування з метою уникнення кримінального правопорушення, а також зважаючи на запровадження військового стану на території України та відсутністю можливості здійснення прикордонного контролю з обласними центрами на яких на даний час проходять бойові дії, може безперешкодно залишити територію держави.
Ризик того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою надасть можливість підозрюваному незаконно впливати на свідків у даному провадженні, анкетні дані яких, в тому числі місце їх проживання стало відомо в наслідок отримання копій процесуальних документів вручених з клопотанням. Перебуваючи на волі, останній матиме змогу незаконно впливати на них з метою зміни ними вже наданих показань або відмови від них..
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризику, передбаченого п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Суд зазначає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід, такий як наприклад особисте зобов'язання, не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти існуючим ризикам.
Так, у клопотанні та під час судового засідання зроблено тільки формальне посилання на неможливість запобігання існуючим ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
З такими твердженням суд не може погодитися, оскільки тримання під вартою у відповідності до ст. ч. 1 ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Нормою ст. 9 ч. 5 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваного, який має постійне місце проживання та роботи, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить висновку, що запобіжний захід, на застосуванні якого наполягає орган досудового розслідування, не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри та може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, а саме по 05 березня 2026 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками щодо обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 12024100100001451 від 10.04.2024;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі порушення ним умов домашнього арешту або невиконання покладених слідчим суддею обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Ознайомити та вручити підозрюваному під розпис копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання підозрюваним ОСОБА_4 покласти на старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві
ОСОБА_6 .
Визначити строк дії ухвали слідчого судді та покладених на підозрюваного обов'язків по 05 березня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1