Справа № 161/17092/25
Провадження № 2/161/155/26
(заочне)
23 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання - Хилько О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
12.08.2025 року позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.10.2019 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір № 9518697, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 10000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, комісію за надання кредиту та проценти за користування ним, однак не виконав своїх зобов'язань належним чином.
Право вимоги за цим кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № 46-МЛ від 31.01.2020 року.
Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29700,00 грн., з них: 10000,00 грн. - тіло кредиту, 13500,00 грн. - проценти за користування кредитом, 1200,00 грн. комісія за надання кредиту, 5000,00 грн. - пеня.
На підставі викладеного, позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за кредитним договором № 9518697 від 26.10.2019 року в розмірі 29700,00 грн., а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, відзив на позов відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 26.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір № 9518697. Договір укладався сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання на умовах та в строки, що визначені договором.
Основні умови кредитування згідно договору про споживчий кредит № 103546068 від 28.01.2023 року:
- сума кредиту становить 10000,00 грн. (п. 1.2);
- кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3);
- термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 25.11.2019 року (п. 1.4);
- комісія за надання кредиту - 1200,00 грн., яка розраховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.);
- проценти за користування кредитом: 4500,00 грн., які нараховуються ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2);
- кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті кредитодавця (п. 2.1);
- позичальник за наявності відповідної пропозиції кредиодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту (п. 2.3.1);
- у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 договору, з урахуванням можливої пролонгації строку кредитування, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але не більше 50% від загальної суми кредиту (п. 4.1.).
ТОВ «Мілоан» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2683979 від 26.10.2019 року, листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-15212 від 10.10.2025 року.
Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту не виконав, порушивши вимоги кредитного договору.
31.01.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9518697 від 26.10.2019 року (витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 46-МЛ від 31.01.2020 року).
Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є кредитором у зобов'язанні по виконанню кредитного договору № 9518697 від 26.10.2019 року і саме йому належить право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідача повідомлено про відступлення права вимоги та направлено досудову вимогу щодо повернення боргу в добровільному порядку, яка на разі не виконана.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором № 9518697 від 26.10.2019 року станом на дату звернення із позовною заявою до суду становить 29700,00 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту становить - 10000,00 грн., заборгованість за процентами становить - 13500,00 грн., заборгованість за комісією за надання кредиту - 1200,00 грн., заборгованість за пенею - 5000,00 грн.
Як встановлено судом, відповідач, ОСОБА_1 , не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором № 9518697 від 26.10.2019 року, у зв'язку з чим у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» виникло право вимагати від нього повернення тіла кредиту в розмірі 10000 грн. 00 коп., комісії за надання кредиту у розмірі 1200 грн. 00 коп., пені у розмірі 5000 грн. 00 коп. та сплати процентів за користування кредитом.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 30 днів (п. 1.3 кредитного договору), який відповідачем не пролонговувався.
Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування, а саме до 25.11.2019 року включно.
Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 4500,00 грн. (10000,00 грн. (тіло кредиту) х 1,5 % (процентна ставка) х 30 днів (строк кредитування)).
Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.
Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 4500,00 грн., комісії за надання кредиту в розмірі 1200,00 грн., пені в розмірі 5000,00 грн., слід задовольнити, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1688,34 грн. (20700:29700х2422,40).
Крім цього, позивачем були заявлені витрати на професійну правничу допомогу.
Так, позивач заявив до стягнення 8000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) № 1409 від 05.08.2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № 1409 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року від 05.08.2025 року, ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 року.
Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою, що виникає у відносинах стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв'язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9518697 від 26.10.2019 року в загальній сумі 20700 (двадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 28.01.2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович