Справа № 761/319/25
Провадження №1-кп/761/2733/2025
іменем України
21 січня 2026 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100100002739, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 28.06.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Підгірне Старобешівського району Донецької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
установив:
06.01.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 надійшов (вх. № 933) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100100002739, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.01.2025 призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Ухвалою суду від 08.04.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила з необережності кримінальне правопорушення проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту за таких обставин.
27.06.2024 приблизно о 16 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 рухалася у м. Києві у правій смузі по вул. Січових Стрільців зі сторони вул. Гоголівської у напрямку вул. Глібова та наближалася до ділянки дороги розташованої навпроти будинку № 52 по вул. Січових Стрільців.
Грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 11.4 та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.3 Правил дорожнього руху, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., водій ОСОБА_4 , невірно оцінила дорожню обстановку, проявила неуважність, перед початком зміни напрямку свого руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, навпроти будинку № 52 по вул. Січових Стрільців у місті Києві, проігнорувала вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху та не впоравшись з керуванням автомобіля «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 , допустила виїзд на призначений для зустрічного напрямку бік дороги, де допустила зіткнення передньої лівої частини керованого нею автомобіля з лівою бічною частиною передньою частиною мотоцикла «Honda CBR300RA» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався прямолінійно у зустрічному напрямку.
В результаті зіткнення вказаних транспортних засобів, потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у виді відкритої травми правої гомілки: багатоуламковий перелом великогомілкової та малогомілкової кісток в нижній третині діафіза та метадіафіза зі значним зміщенням та розходженням уламків, забійна рана нижньої третини гомілки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та відкритої травми лівої стопи: внутрішньосуглобовий перелом п'яткової кістки зі зміщенням уламків, забійна рана, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.
З урахуванням вказаного в діях водія автомобіля «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 2.3 «б», 10.1; 11.4 та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.3 Правил дорожнього руху:
-п. 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
-п. 10.1: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 11.4: На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Прокурори у кримінальному провадженні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримали у повному обсязі, в обґрунтування винуватості ОСОБА_4 зазначили, що подані письмові докази та показання обвинуваченої підтвердили протиправність дій останньої.
Прокурор ОСОБА_7 вважав сукупність досліджених судом доказів достатніми, а кваліфікацію кримінального правопорушення вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, та вважав за необхідне визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Також прокурор зазначив про наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 .
У судових дебатах, прокурор ОСОБА_7 просив визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити останню від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. Крім того, просив застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 зазначив, що сторона потерпілого не погоджується з можливістю призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки протягом усього періоду після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачена ОСОБА_4 не надала потерпілому жодної належної допомоги, ігнорувала його стан здоров'я та потреби, не виявляла турботи та поваги. Обвинувачена маніпулювала питанням витрат на лікування потерпілого, не придбала путівку на реабілітаційне лікування, не відповідала на письмові звернення потерпілого, не висловила жодних вибачень за вчинене та своєю поведінкою демонструвала байдуже і зневажливе ставлення. На думку представника потерпілого, обвинувачена не правильно дивиться на потерпілого та поводить себе по відношенню до нього, що також свідчить про відсутність з боку обвинуваченої вибачень та жалю з приводу вчинених нею дій.
Представник потерпілого зазначив, що фактичну допомогу потерпілому надавали його родичі та друзі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав інвалідність, що підтверджується численними медичними документами, наданими стороною потерпілого суду. Крім того, на фоні тривалого лікування у потерпілого розвинулись інші супутні захворювання, які суттєво погіршили стан його здоров'я. Існувала реальна загроза втрати можливості самостійно пересуватися.
З урахуванням наведеного, відсутності каяття з боку обвинуваченої ОСОБА_4 , її байдужої та недбайливої поведінки щодо потерпілого, а також тяжких наслідків, що настали для потерпілого, сторона потерпілого вважає неможливим застосування до обвинуваченої положень ст. 75 КК України. У зв'язку з цим сторона потерпілого просить суд призначити обвинуваченій можливе покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без застосування положень у ст. 75 КК України, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Потерпілий ОСОБА_9 підтримав думку свого представника та зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, які призвели до встановлення йому інвалідності ІІІ групи. Після дорожньо-транспортної пригоди його стан здоров'я суттєво погіршився, тривалий час не міг самостійно пересуватися, наразі не має змоги багато ходити та підніматися по сходах. До керування транспортним засобом він зміг повернутися лише у вересні 2025 року, після тривалого лікування та реабілітації.
Також потерпілий зазначив, що обвинувачена ОСОБА_4 оплатила лише вартість медичних пластин. При цьому протягом півтора року після дорожньо-транспортної пригоди жодної іншої допомоги від обвинуваченої він не отримував. Усі кошти, необхідні для його лікування, реабілітації та забезпечення життєвих потреб, збирались всією його сім'єю. Унаслідок отриманих травм він став непрацездатним, протягом приблизно одного року був без роботи та будь-яких фінансових надходжень, що суттєво вплинуло на його матеріальний стан та умови життя.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю визнала та зазначила, що усвідомлює наслідки події, щиро розкаюється у вчиненому та висловлює жаль з приводу заподіяної шкоди. Обвинувачена наголосила, що протягом усього досудового розслідування та судового розгляду не змінювала свої показання, активно сприяла органу досудового розслідування, зокрема з'являлась на всі допити, надавала необхідні документи та транспортний засіб для проведення слідчих дій.
Також обвинувачена зазначила, що усвідомлює свій обов'язок щодо відшкодування шкоди та відповідально до цього ставиться. На етапі лікування потерпілого вона здійснила матеріальну допомогу у розмірі 240 000 гривень, які були спрямовані на оплату лікування та матеріалів для проведення операцій.
Вона пояснила, що не мала жодного умислу на заподіяння шкоди чи тілесних ушкоджень потерпілому. Подія сталася внаслідок її помилки та неуважності, зокрема через керування транспортним засобом у взутті на підборах, зазначивши, що дорожньо-транспортна пригода сталась через її недбалість і зазначила, що повністю бере на себе відповідальність за наслідки події.
Повідомила, що за свої 22 роки раніше ніколи не потрапляла в подібні ситуації та не завдавала шкоди іншим особам. Зазначила, що завжди намагалась допомагати людям, з 18 років працює в гуманітарних організаціях, у підлітковому віці займалась волонтерством, періодично відвідує дитячий будинок та надає допомогу дітям.
Також повідомила, що раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та просила врахувати її щире каяття, відсутність умислу, її постійну співпрацю та матеріальну допомогу потерпілому, її молодий вік та позитивну соціальну позицію. Також повідомила, що під час досудового розслідування проходила перевірку органом пробації, за результатами якої негативних висновків щодо її поведінки або ризику ухилення від виконання покладених обов'язків не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, обвинувачена ОСОБА_4 просила суд призначити максимально м'яке покарання, передбачене законом, врахувати її молодий вік та подальше бажання відшкодовувати потерпілому завдану шкоду.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 зазначив, що після скоєння ДТП водій ОСОБА_4 залишилась на місці події, намагалась надати першу домедичну допомогу потерпілому. Після огляду місця пригоди ОСОБА_4 пройшла медичний огляд на стан сп'яніння, тобто остання виконала усі вимоги законодавства.
Позиція сторони захисту з самого початку є зрозумілою та незмінною, а саме ОСОБА_4 визнає зі свого боку порушення Правил дорожнього руху, які спричинили настання самої дорожньо-транспортної пригоди та наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень водію мотоциклу ОСОБА_9 . Сторона захисту повністю погоджується з обвинуваченням, висунутим відносно ОСОБА_4 , та наполягала на розгляді справи, передбаченому ст. 349 КПК України, в скороченому порядку.
Захисник зазначив, що сторона захисту не заперечує, що тілесні ушкодження, зафіксовані при проведенні судово-медичної експертизи, які вказані в обвинувальному акті, спричинені саме в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_4 . Інші тілесні ушкодження, наслідки які нібито настали у потерпілого після дорожньо-транспортної пригоди, на які посилається в судовому засіданні сторона потерпілого, на думку захисту, жодним чином не доведено, зокрема при проведенні відповідних судово-медичних експертиз, тому не можуть бути взяті за основу при винесенні відповідного рішення по справі.
Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди потерпілий тривалий час перебував на стаціонарному, а в подальшому амбулаторному лікуванні. ОСОБА_4 добровільно декілька разів відвідувала лікарню, де проходив лікування потерпілий, а також самого потерпілого. Дізнавалася щодо можливої фінансової допомоги. Для проведення лікування, зокрема оперативного, купівлі необхідних засобів медичного призначення, відшкодування шкоди, ОСОБА_11 добровільно декількома платіжками передала потерпілому якнайменш 257 700 гривень. Тобто добровільно відшкодувала завдані збитки.
На думку адвоката, захист не може стверджувати, що відшкодована ОСОБА_4 сума складає усі завдані нею збитки, але це та сума яку вона добровільно знайшла та передала потерпілому.
Також захисник зазначив, що ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрована у Старобешевському районі Донецької області, який наразі окупований РФ, тимчасово проживає у місті Києві. ОСОБА_4 до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягалась. має міцні соціальні зв'язки, до початку 2025 року ОСОБА_4 працювала у неурядовій організації на посаді асистента, показала себе виключно з позитивної сторони, після реорганізації неурядової організації та ліквідації Київського підрозділу ОСОБА_4 було звільнено та на нову роботу ОСОБА_4 змогла влаштуватись лише в липні 2025 року на посаду Administrative Menedger, що позбавило її можливості додаткового відшкодування завданої в ДТП шкоди.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ризик повторного правопорушення оцінений органом пробації як низький, на думку захисника, можливе покарання у виді позбавлення волі буде надмірним тягарем для суспільства та не додасть жодної користі справі для відновлення прав потерпілого, позбавить ОСОБА_4 можливості працювати, а отже і можливості надавати подальшу фінансову підтримку потерпілому, що суперечить принципам гуманності та розумності. А тому захисник просив призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України.
На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, судом також досліджені та покладаються в основу, зокрема такі докази:
-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.06.2024, додатки до нього, а саме схему пригоди, фототаблицю та протоколи огляду та затримання транспортних засобів;
-копію висновку виписного епікризу та копію висновку про результати медичного огляду;
-висновок експерта № 042-1438-2024 від 27.09.2024;
-протокол огляду від 16.07.2024, яким оглянуто відеозаписи, на яких зафіксовані обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди;
-висновок експерта № СЕ-19/111-24/50942-ФП від 20.09.2024;
-протокол огляду від 15.08.2024, яким оглянуто відеозаписи з портативних відеореєстраторів № 470439 та № 474377 працівників управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, які 27.06.2024 здійснювали виїзд на місце дорожньо-транспортної пригоди;
-висновок експерта № СЕ-19/111-24/38085-ІТ від 29.07.2024;
-висновок експерта № СЕ-19/111-24/38082-ІТ від 31.07.2024;
-висновок експерта № СЕ-19/111-24/60480-ІТ від 21.10.2024;
-відповідь в.о. директора КНП «Центр ЕМД та МК» № 1596/Б від 04.07.2024 з додатком, а саме копію карти виїзду швидкої медичної допомоги від 27.06.2024 за № 8047;
-лист начальника служби дислокації ТЗРДР КП «Центр організації дорожнього руху» № 053/04-14/4891 від 04.07.2024 зі схемою розміщення дорожніх знаків на проїзній частині вул. Січових Стрільців, поблизу буд. № 52 у місті Києві згідно загальноміської бази даних дислокації ТЗРДР, станом на 27.06.2024;
-лист начальника КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» міста Києва № 053/277-701 від 10.07.2024 з додатком, а саме копію схеми організації дорожнього руху по вул. С.Стрільців, 52 у місті Києві;
-копію акту медичного огляду № 001760 від 27.06.2024, висновок щодо результати медичного огляду від 09.07.2024, результати лабораторного дослідження № 912 від 28.07.2024 та результати лабораторного дослідження № 2406 від 28.07.2024;
-висновок експерта № 052-98-2024 від 18.12.2024;
-висновок щодо результатів медичного огляду від 27.06.2024.
Крім того, судом досліджено документи надані стороною потерпілого, зокрема медичну документацію, фотокопії розписок, чеків, квитанцій та інших платіжних документів, листування, письмові звернення потерпілого (листи, заяви) та документи продажу/покупки майна.
Оскільки обвинувачена визнала вину в частині пред'явленого обвинувачення, у судовому засіданні сторона обвинувачення та сторона захисту не наполягали на допиті свідків і дослідженні відеозаписів. У зв'язку з цим суд, за згодою учасників кримінального провадження, з урахуванням позиції прокурора, потерпілого, його представника та сторони захисту, визнання обвинуваченою вини, здійснив судовий розгляд без допиту свідків і перегляду відповідних відеозаписів, проти чого обвинувачена не заперечувала.
Вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, окрім показань самої обвинуваченої, повністю доведена наданими стороною обвинувачення вищезазначеними письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які було досліджено судом безпосередньо, показаннями потерпілого.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та кваліфікує її діяння як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Визнавши особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, суду необхідно вирішити питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченій і чи повинна вона його відбувати.
Суд виходить із того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Суд поза розумним сумнівом дійшов висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким та неумисним злочином (ч. 2 ст. 286 КК України);
- особу винної, яка є внутрішньо переміщеною особою, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місцепроживання, раніше не судимої;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченої ОСОБА_4 .
Обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину, висловила щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявила готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, що враховується судом як щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
З урахуванням наведеного, відсутності кількох пом'якшуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості наслідків завданих потерпілому, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, завданих потерпілому; поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченої та обставин справи, суд вважає за пропорційне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Вирішуючи питання щодо можливості виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, суд виходить з такого.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому у випадку, що розглядається, перед судом постало питання щодо найбільш раціонального розв'язання ситуації, за якої необхідно як максимально відновити права потерпілого шляхом відшкодування завданої шкоди, так і вжити кримінально-правових заходів для виправлення обвинуваченої та демонстрації останній і суспільству, що кримінальне покарання є логічним і невідворотним юридичним наслідком вчинення кримінального правопорушення.
Судом враховано, що відповідно до досудової доповіді щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , наданої органом пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Оскільки ОСОБА_4 вчинила хоч і тяжкий, але неумисний злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відомості щодо її притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, а також враховуючи, що реальне відбування покарання перешкоджатиме якнайшвидшому відшкодуванню шкоди потерпілому, ураховуючи особу обвинуваченої, її молодий вік, відшкодування шкоди у сумі 255 700 гривень (згідно квитанцій, що у містяться у матеріалах справи), з урахуванням ставлення обвинуваченої до вчиненого, а саме критичної оцінки своєї злочинної поведінки, суд вважає за можливе її виправлення без відбування покарання та вважає наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням установлених ст. 76 КК України, а саме: зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Визначене покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попереджати вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, спрямовано проти безпеки руху, а тому позиція потерпілого щодо виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом під час призначення покарання, однак не є визначальною, оскільки в цьому випадку питання покарання стосується інтересів не лише потерпілого, а й усіх учасників дорожнього руху. Тому думка потерпілого у цьому кримінальному провадженні враховується судом поруч з іншими обставинами кримінального провадження, які зазначені вище.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні у зв'язку з відсутністю викривача у цьому кримінальному провадженні.
Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. А тому, процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи слід стягнути на користь держави з обвинуваченої.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 2, 7, 22, 26, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз:
- № СЕ-19/111-24/38085-ІТ від 29.07.2024 у сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок;
- № СЕ-19/111-24/38082-ІТ від 31.07.2024 у сумі 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок;
- № СЕ-19/111-24/50942-ФП від 20.09.2024 у сумі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійок;
- № СЕ-19/111-24/60480-ІТ від 21.10.2024 у сумі 3 979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 копійок.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 761/24083/24.
Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили, а саме:
-мотоцикл марки та моделі «Honda CBR 300RA», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власнику;
-автомобіль марки та моделі «Audi A5», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику;
-DVD диски із відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1