СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22936/25
пр. № 1-кп/759/676/26
03 лютого 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12025105080001002 від 30 серпня 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 23.09.2024 Києво - Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік;
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 ,
встановив:
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 , будучи раніше засудженою за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, на шлях виправлення не стала та протягом року після засудження вчинила умисний злочин у сфері обігу психотропних речовин, за наступних обставин.
29.08.2025, приблизно о 16 годині, ОСОБА_3 перебувала за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , де у неї виник кримінально протиправний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту, для власного вживання.
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, перебуваючи в тому ж місці, в той же час, використовуючи месенджер «Телеграм», ОСОБА_3 , діючи умисно, без мети збуту, для власного вживання замовила у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, за кошти в сумі 100 гривень, перерахувавши їх на картковий рахунок та отримавши при цьому координати місця розташування зіп-пакету з психотропною речовиною.
Цього ж дня, приблизно о 16 годині 30 хвилин, продовжуючи свої кримінально протиправні дії, ОСОБА_3 прибула до бювету, який розташований по вул. Верховинній в м. Києві де, діючи умисно, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій та їх суспільну небезпеку, з метою незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, дістала зі схованки зіп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,170 г та помістила його до власної сумочки, таким чином вчинила незаконне придбання психотропної речовини та розпочала її незаконне зберігання.
В подальшому, незаконно придбану психотропну речовину, ОСОБА_3 незаконно зберігала при собі - в сумочці, для власного вживання, без мети збуту, до 18 години 37 хвилин 29.08.2025, коли рухаючись по вул. Верховинній в м. Києві, неподалік будівлі № 69 була зупинена працівниками поліції, а вказана особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,170 г була вилучена працівниками поліції.
PVP, згідно з Списком № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» Таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», PVP, масою від 0,15 г до 1,5 г перевищує невеликі розміри, тобто становить розмір психотропної речовини за незаконне придбання та зберігання якої без мети збуту настає кримінальна відповідальність за ст. 309 КК України.
Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Позиції сторін обвинувачення та захисту.
Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Просив призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ст.71 КК України, з урахуванням ст.72 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяці.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнала повністю, не оспорювала викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаялась. Просила призначити їй мінімально можливе покарання.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 надала покази за змістом яких, вона дійсно 29.08.2025, перебуваючи за місцем свого проживання, використовуючи месенджер «Телеграм», для власного вживання замовила особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку в наступному забрала як «закладку» за наданими координатами. Надалі вона була викрита працівниками поліції, які вилучили у неї психотропну речовину, обсяг PVP підтвердила. Зазначила, що тривалий час не вживає психотропні речовини, усвідомила їх негативний вплив, свої дії оцінює негативно, про скоєне шкодує.
Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачена оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Мотиви призначення покарання .
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченій, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченої до скоєного, яка критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченої, яка незаміжня, має на утриманні малолітню дитину, раніше судима, кримінальне правопорушення вчинила під час іспитового строку, офіційно не працевлаштована, підробляє продавцем, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, також суд зважає на стан здоров'я обвинуваченої, яка має хронічні захворювання.
Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченою своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_3 покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, у виді позбавлення волі.
На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення як підсудною, так й іншими особами нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Згідно із положеннями ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила новий злочин в період іспитового строку за вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2024, яким останню засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, суд, керуючись ч.3 ст. 78 КПК України, приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_3 із застосуванням ст. 71 КК України, та до покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, яка відповідно до ч.1 ст.72 КК України становить 6 місяців позбавлення волі ( при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, які становлять 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. (висновок експерта від 11.09.2025 № СЕ-19/111-25/53887-НЗПРАП).
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься й питання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд враховує, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2025 (ун.№ 759/21876/25) було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 16.11.2025 року включно.
Під час судового провадження, строк дії обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу не продовжувався, жодних клопотань від прокурора з даного питання не надходило, обвинувачена від суду не ухилялась, а тому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої до набрання вироком законної сили запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2024 року, остаточно призначивши їй покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк її перебування під цілодобовим домашнім арештом з 19.09.2025 року по 16.11.2025 року із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, що становлять 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Речові докази: PVP, масою 0,170 г., що зберігається в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1