Справа № 148/2868/25
Провадження № 22-ц/801/406/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Сопрун В. В.
04 лютого 2026 рокуСправа № 148/2868/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Стадника І.М., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Закерничної А.О.,
за участю сторін: представника приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. - адвоката Савицької С.В.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Рябоконя В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці справу №148/2868/25 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання,
за апеляційною скаргою представника приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни - адвоката Савицької Світлани Володимирівни на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року, яку постановив суддя Ковганич С.В. в Тульчинському районномусуді Вінницької області, повний текст складено 05 грудня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність органу примусового виконання, яку мотивував тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. перебуває виконавче провадження №78840521 за виконавчим листом №135/1644/24, відкрите за постановою приватного виконавця від 12 серпня 2025 року.
В межах вказаного виконавчого провадження приватний виконавець:
16 серпня 2025 року звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
25 вересня 2025 року виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було виявлено та арештовано нерухоме майно: земельну ділянку, площею 2,4035 га, кадастровий номер 0523184800:02:002:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Вінницька обл., Вінницький (Оратівський) р-н, Скальська с/рада;
25 вересня 2025 року виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою встановлення ринкової вартості описаного та арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1
21 жовтня 2025 року СОД ТОВ «Софітель груп» був складений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 80298 грн без ПДВ.
27 жовтня 2025 року приватним виконавцем складено повідомлення для сторін виконавчого провадження, яким повідомлено про результати оцінки описаного й арештованого майна боржника та надано копію висновку про вартість майна від 21 жовтня 2025 року, яке ОСОБА_1 отримав поштовим зв'язком 31 жовтня 2025 року.
Боржник вважає, що дії приватного виконавця з визначення вартості вищезазначеного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна є незаконними, оскільки оцінено майно боржника без фактичного його огляду.
У звіті не вказано чи оглядалася земельна ділянка, не вказано, як саме відбувалося ознайомлення з об'єктом оцінки та чи здійснювався виїзд. У розділі «Обмеження, припущення та застереження» звіту вказано, що у якості джерела інформації про стан середовища та оточення об'єкта оцінки приймалися дані замовника без проведення особистого візуального обстеження оцінювачем. Оцінювач припускає, що ця інформація є достовірною. У свою чергу, у висновках про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об'єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та п.1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Боржник вважає, що наявне порушення вимог закону в цій частині (оцінка майна зроблена дистанційно - без огляду нерухомого майна), враховуючи, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки, призвело до порушення прав боржника.
У зв'язку з цим просив визнати звіт суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Софітель груп» від 21 жовтня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, об'єкт оцінки: земельна ділянка, площею 2,4035 га, кадастровий номер 0523184800:02:002:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Вінницька обл., Вінницький (Оратівський) р-н, Скальська с/рада, неправомірним. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. в частині використання звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Софітель груп» від 21 жовтня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанську А.Л. не використовувати звіт суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Софітель груп» від 21 жовтня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, об'єкт оцінки: земельна ділянка, площею 2,4035 га, кадастровий номер 0523184800:02:002:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Вінницька обл., Вінницький (Оратівський) р-н, Скальська с/рада, під час реалізації арештованого майна.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року скаргу задоволено частково.
Визнано недійсним звіт суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Софітель груп» від 21 жовтня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, об'єкт оцінки: земельна ділянка, площею 2,4035 га, кадастровий номер 0523184800:02:002:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Вінницька обл., Вінницький (Оратівський) р-н, Скальська с/рада.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л. - адвокат Савицька С.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає зазначену ухвалу такою, що постановлена без урахування правових висновків Верховного Суду, є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що не відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи. Просила скасувати ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам представника приватного виконавця щодо відсутності порушених прав боржника, зокрема з огляду на те, що рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, передбаченим спеціальним законодавством у сфері оціночної діяльності. За таких обставин вважає висновок суду про наявність підстав для визнання звіту суб'єкта оціночної діяльності недійсним, є передчасним та необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Рябокінь В.О. просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
З 12 серпня 2025 на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської А.Л.. перебуває виконавче провадження №78840521 з примусового виконання виконавчого листа №135/1644/24, виданого 15 липня 2025 року Тульчинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором №014/0806/82/0159395 від 07 вересня 2017 року в розмірі 49917,38 грн та судового збору в сумі 2422,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 серпня 2025 року (а.с.23).
В рамках ВП №78840521 приватним виконавцем також були винесені:
- постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 серпня 2025 року, згідно якої звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує у КП «ЛАДЖИТЛОСЕРВІС»;
- постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 вересня 2025 року, якою було виявлено та арештовано нерухоме майно: земельну ділянку, площею 2,4035 га, кадастровий номер 0523184800:02:002:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Вінницька обл., Вінницький (Оратівський) р-н, Скальська с/рада;
- постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 25 вересня 2025 року, якою суб'єкта господарювання -ТОВ «Софітель груп» було призначено суб'єктом оціночної діяльності з метою оцінки арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_1
21 жовтня 2025 року СОД ТОВ «Софітель груп» був складений звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до висновку якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 80298 грн без ПДВ. Даний звіт було отримало приватним виконавцем 27 жовтня 2025 року (а.с.10).
27 жовтня 2025 року приватним виконавцем для сторін виконавчого провадження було складено повідомлення про результати визначення вартості майна, згідно з якого вбачається, що сторонам ВП направлялась копія висновку про вартість майна на 1 арк. та повідомлялось, що вартість земельної ділянки становить 80298 грн. Також було роз'яснено, що у разі не згоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна сторони мають право оскаржити їх у судовому порядку.
Не породжуючись з результатами визначення вартості чи оцінки майна представник боржника звернувся до суду з даною скаргою.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання недійсним звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Софітель груп» від 21 жовтня 2025 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності було порушено положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (див. пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/10956/15 (провадження № 12-74гс21) вказано, що:
«9.10. Аналіз статті 57 Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
9.11. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).
9.12. Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця.
9.13. Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності».
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно із ч.4 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.
Згідно ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно ч.1, 4-6 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.200 № 1440 (далі - Національний стандарт №1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 (далі - Національний стандарт №2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями п.50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до п.51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з п.15, 16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до п.52 Національного стандарту №1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Відповідно до п.54 Національного стандарту №1 зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.
За змістом п.56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не здійснював особистий огляд нерухомого майна, про що він сам зазначив у звіті. Хоча у звіті останній і вказав, що фізичний доступ до об'єкту був обмежений, однак він не зазначив як саме був обмежений доступ і чим чи ким це було зроблено, відповідних пояснень звіт не містить. У звіті вказано, що огляд здійснено з доступних джерел, серед яких останній послався на фото, надані замовником, однак ніяких фото, долучених замовником, звіт не містить.
Також судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки.
Апеляційний суд звертає увагу, що знайомлення з об'єктом шляхом особистого огляду є обов'язковою дією оцінювача згідно з Національним стандартом № 1.
Тому суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження було порушено положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Процесуальних порушень, які були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Думанської Аліни Леонідівни - адвоката Савицької Світлани Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Стадник І.М.
Шемета Т.М.