Справа №127/3378/26
Провадження №1-кс/127/1416/26
03 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу в рамках кримінального провадження № 62025240040004766 від 06.11.2025, у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч . 1 ст. 382 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що31.03.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 91 (по стройовій частині) матроса ОСОБА_4 обліковано як тимчасово прикомандированого до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_6 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби, військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, матрос ОСОБА_4 , 05.04.2025, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби до 07.05.2025.
Так, будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 62025240040002248 від 19.05.2025 матрос ОСОБА_4 повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби у військовій часині НОМЕР_2 , на що отримав згоду від командира зазначеної частини.
Враховуючи вище наведене 02.07.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу (справа №147/1042/25), якою ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено та зобов'язано останнього невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Всупереч вимогам ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 09.07.2025, 12.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, матрос ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з'явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 03.12.2025, коли був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 матрос ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Крім того, матрос ОСОБА_4 ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.07.2025 (справа №147/1042/25), яка набрала законної сили 09.07.2025 року, звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та якою, останнього зобов'язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної ухвали суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання ухвали суду щодо прибуття до військової частини НОМЕР_2 , маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 12.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, матрос ОСОБА_4 , без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з'явившись до місця несення служби та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
06 листопада 2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_7 , від 10.12.2025 відносно ОСОБА_4 , було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (без права внесення застави), дія якого закінчується 05.02.2026 включно.
Строк тримання особи під вартою може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Досудове розслідування завершено, та обвинувальний акт скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті. Оскільки на час закінчення строку дії запобіжного заходу підготовче судове засідання ще не відбулося, виникла необхідність звернутися до слідчого судді з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України.
Разом з тим прокурор вказує, що обставини, які зумовили обрання запобіжного заходу не втратили своєї актуальності, а навпаки - загострилися у зв'язку зі скеруванням обвинувального акту до суду, що значно підвищує мотивацію обвинуваченого до уникнення відповідальності.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Прокурор вважає, що обраний запобіжний захід відповідає обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого.
Беручи до уваги те, що у ОСОБА_4 , відсутні стійкі соціальні зв'язки, він обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
За таких обставин заявлені ризики не зменшились, тому що всупереч вимогам ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 09.07.2025, 12.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, матрос ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_2 не прибув, таким чином не з'явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 03.12.2025, коли був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор вказує, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування, може уникати безальтернативного покарання у виді позбавлення волі до десяти років; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, маючи їх анкетні дані отримані з наданими йому матеріалами кримінального провадження, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що передбачено ризиками визначеними у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики продовжують мати місце та не зменшились, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, тому прокурор просив суд, продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав та просив задовольнити, оскільки, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він не одружений, дітей не має, живе з батьками, живе за рахунок батьків, судимий, вчинив злочин під час іспитового строку.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування - СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040004766 від 06.11.2025.
Згідно підозри, ОСОБА_4 , оголошено підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України.
В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року по справі №127/38694/25 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025240040004766 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, ч. 1 ст. 382 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду по суті.
При цьому, підготовче судове засідання по даній справі не призначено, у зв'язку з чим, виникла необхідність у зверненні з клопотанням до слідчого судді про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Оскільки підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області не призначено, а строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано до 05.02.2026, а відтак розгляд і вирішення клопотання прокурора, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді за місцем здійснення досудового розслідування.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, ч. 1 ст. 382 КК України.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 407 КК України), яке відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а також обвинувачується у злочині відповідальність за яке передбачена у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років (ч. 1 ст. 382 КК України).
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалами суду про застосування запобіжного заходу та його продовження не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 квітня 2026 року (включно).
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 квітня 2026 року (включно).
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діє до 03 квітня 2026 року (включно).
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: