Справа № 204/7672/25
Провадження № 2-з/0203/4/2026
28 січня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Іваницька І.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Яна Вікторівна про визнання заповіту недійсним
У провадженні Центрального районного суду міста Дніпра знаходиться цивільна справа №204/7672/25 за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Яна Вікторівна про визнання заповіту недійсним.
23.01.2026 представником позивача адвокатом Климась Ю.І. до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов'язання реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна внести відомості про обтяження рухомого майна - транспортного засобу FIAT NUOVO DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 1368 см/куб, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Яною Вікторівною за реєстровим №552 від 22.05.2025.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору є визнання недійсним заповіту, за яким право власності на транспортний засіб на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.05.2025 перейшло до ОСОБА_4 , тому, на думку представника позивача, наявні підстави для накладення заборони на відчуження транспортного засобу у визначений спосіб шляхом зобов'язання реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна внести відповідні відомості про обтяження рухомого майна.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з копіями доданих до неї документів, проаналізувавши норми ЦПК України, суд дійшов таких висновків.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша та друга статті 149 ЦПК України).
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (частина сьома та речення перше частини одинадцятої статті 153 ЦПК України).
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення виконання в майбутньому судових рішень про задоволення вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів з охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне й ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема задля попередження потенційних труднощів із виконанням такого рішення надалі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинен їх застосувати лише за необхідності, бо безпідставне звернення до таких дій може зумовити порушення прав та законних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду, вартості майна, щодо якого він заявив клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо у разі його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Предметом спору у справі 204/7672/25 є визнання недійсним заповіту, на підставі якого та виданих свідоцтв про право на спадщину №№540, 543, 546, 549 від 22.05.2025 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна; на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №552 від 22.05.2025 ОСОБА_3 є власником транспортного засобу FIAT NUOVO DOBLO, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Разом з тим, посилаючись по тексту заяви про забезпечення позову на необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження транспортного засобу, в прохальній частині заяви представником позивача визначено інший спосіб - зобов'язання вчинити дії, що не відповідає ані наведеній ним же нормі (п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України), ані видам забезпечення позову, визначеним у ст. 150 ЦПК України, оскільки встановленням обов'язку вчинити певні дії позов забезпечується у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. У даному випадку - які вимоги заявляти в поданій заяві про забезпечення позову.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження або за позивача коригувати заявлені ним вимоги (у даному випадку). Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог (заяви про забезпечення позову) є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
З огляду на викладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у визначений представником позивача спосіб відсутні.
Керуючись ст. ст. 149-159, 260 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Яна Вікторівна про визнання заповіту недійсним- залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Іваницька