Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 707/1832/25
номер провадження 2/695/443/26
27 січня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за розпискою від 28.04.2023 року в сумі 59 160.00 грн. та понесені судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору у розмірі 1211.20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.04.2023 позивач надав у борг грошові кошти ОСОБА_2 у сумі 59 160.00 грн, який зобов'язувався повернути їх до 31.05.2023 року, про що відповідач власноручно зазначив у розписці. Свою обіцянку повернути кошти відповідач станом на дату подання позову (22.05.2025 року) не виконав, гроші навіть частково не повернув.
За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23.05.2025 року, в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, матеріали даної справи, на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України передано до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті.
Суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України, 16.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено дату судового засідання, роз'яснено позивачу право на подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення на адресу місця реєстрації його проживання, яка встановлена на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судових повісток.
Крім того, відповідач викликався шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду.
Відтак суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (ст. 12, 81 ЦПК України).
Розглядаючи справу по суті суд має виходити з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.
Як вбачається із доданої до матеріалів справи копії розписки, ОСОБА_2 28.04.2023 р. власноручно написав та підписав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 в борг суму в розмірі 59 160 грн.. Крім того у вказаній розписці ОСОБА_2 зазначив, що він зобов'язується повернути борг 59 160 грн. в повному обсязі до 31.05.2023р.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.
Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом встановлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом.
У вказаній розписці зазначені особисті дані як позичальника так і позикодавця, наведені паспортні дані сторін. Сторони дотримались письмової форми договору.
Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.
У свою чергу матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів чи даних, які б викликали сумнів у доводах позивача або вказували на необґрунтованість його позовних вимог.
Відтак суд приходить до висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці), а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .
Судовий збір, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211.20 грн, що стверджується квитанцією про сплату, яка міститься в матеріалах справи.
Отже з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню 1211.20 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 137, 141, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 23, 524, 526, ст.ст. 530, 549, 625, 1046-1047, 1048 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості за розпискою від 28.04.2023 року у розмірі 59 160.00 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Середа Л.В.