Дата документу 27.01.2026Справа № 554/1592/22
Провадження № 2/554/522/2026
27 січня 2026 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави
у складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання: Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
представник позивача: Титаренко В.Г.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
У лютому 2022 року позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що відповідачу надані послуги з теплопостачання в квартиру по АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 29,6 кв.м; за період з 01.10.2015 року по 01.10.2021 року існує заборгованість в розмірі 20 603,85 гривень. Крім того, вважає, що відповідно до ст.625 ЦК України відповідач має сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 25 893,9 гривень.
Ухвалою суду від 11.04.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23.05.2022 року, ухваленим у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 20 603,85 гривень та повернення судового збору в сумі 2481 гривень.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23.05.2022 року, ухвалене у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
16.10.2025 року надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 , в якому вона просить видати виконавчий лист для перерахунку 10 000 грн. з рахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на пенсійний рахунок ОСОБА_1 , стягнутих за скасованим заочним рішенням, та фактично нею подано заяву про поворот виконання рішення суду.
27.01.2026 року надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 , в якому вона просить зобов'язати позивача надати детальний помісячний розрахунок, а не зведений, як надано у таблиці, формування суми заборгованості щодо обсягів споживання теплової енергії, саме: розрахунок обсягів спожитої теплової енергії відповідачем і розрахунок величини теплового навантаження, на підставі якого відбувалось нарахування за послугу, акти зняття показників засобу обліку теплової енергії, акт прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії, актів перевірки системи теплопостачання та подачі теплоносія, технічні умови на приєднання споживача, розрахунку обсягів споживання відповідно до методики розподілу, розрахунок величини теплового навантаження будинку та його підтвердження уповноваженим органом, вихідні данні формули розрахунку; ??оригінал індивідуального договору з відповідачем; ??технічний паспорт квартири за вказаною адресою для встановлення фактичної площі надання послуги теплопостачання; ??місце розташування технічного обладнання будинкового обліку та всі документи, що підтверджують факт реєстрації, повірки і останнього пломбування даного обладнання; ??надати суду документи, що підтверджують часткові сплати саме відповідачем.
В судовому засіданні відповідач клопотання підтримала, просила задовольнити. Також просила зупинити провадження по даній справі до розгляду в апеляційному суді справи за позовом ОСОБА_2 до Полтавської обласної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії; третя особа: ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Рішення стосується двохставкових тарифів і винесено Полтавським окружним адміністративним судом 27.01.2026 року.
Представник позивача Титаренко В.Г. просила відмовити у задоволенні клопотань. Зазначила, що всі докази наявні в матеріалах справи, інші документи повинна надати сама відповідач. В матеріалах справи наявна копія договору, укладеного відповідачем з позивачем. Індивідуальний договір став діяти з грудня 2021 року, розрахунок є детальним, тарифи затверджені уповноваженим органом за послугу центрального опалення. Рішення окружного адміністративного суду взагалі не стосується цієї справи.
Суд, заслухавши відповідача та представника позивача, вивчивши матеріали клопотань, встановив наступне.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України, таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази згідно ст. 77 ЦПК України повинні бути належними тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Таким чином, докази, які збираються судом і подаються до суду (письмові докази), повинні стосуватися предмету і підстав позову.
Суд зауважує, що відповідач не вказала підстави для витребування заявлених документів, не обґрунтувала належність конкретного доказу для підтвердження своїх заперечень та яке відношення він має для справи.
Крім того, відповідачем фактично не вказані причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Відтак, підстав для задоволення клопотання про витребування доказів у суду немає.
Щодо клопотання про поворот виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 23.05.2022 року, ухваленим у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 20 603,85 гривень та повернення судового збору в сумі 2481 гривень.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 23.05.2022 року.
Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою статті 444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача.
Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Згідно статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим рішенням).
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого рішення), та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням належного, безпідставного стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі №203/2612/13-ц.
Отже, цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою ст.444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти, або вилучене його майно на користь стягувача.
За змістом наведеної норми закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Застосовуючи поворот виконання рішення, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Як вбачається із клопотання відповідача, ОСОБА_1 просить про поворот виконання скасованого заочного рішення від 23.05.2022 року в порядку ст.444 ЦПК України, мотивуючи тим, що з неї на виконання цього рішення стягнуто 10 000 грн. Позаяк заочне рішення скасовано, то відпала підстава стягнення цих коштів.
Відповідно до частини другої статті 444 ЦПК України поворот виконання допускається в разі скасування рішення після його виконання з направленням справи на новий розгляд, лише у разі, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Таким чином, до спірних правовідносин за вимогами заяви не можуть бути застосовані норми вищенаведеної ст.444 ЦПК України, оскільки після скасування виконаного заочного рішення суду від 02.06.2025 року по справі не проводиться новий розгляд, а триває розгляд справи судом першої інстанції на стадії судового розгляду.
Відтак, передбачені законом підстави для повороту виконання заочного рішення суду відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд у відповідності до наведених норм чинного законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про поворот виконання рішення суду.
Щодо клопотання про зупинення провадження, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження по справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Виходячи зі змісту цієї норми процесуального закону, необхідною передумовою застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених вимог. Тобто наявна неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються в іншій справі. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій потрібно зупинити.
Пленум Верховного Суду України у п.33 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 роз'яснив, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Суд вважає, що обставини, які мають бути встановлені в іншій справі, можуть бути встановлені цим судом самостійно у даній справі.
При цьому слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Із клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не вбачається, які факти, що мають в подальшому розцінюватися як преюдиціальні, та які повинен встановити суд при розгляді даної справи, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Зупинення провадження у справі не може суперечити принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.
Аналогічна правова позиція, яка має враховуватися усіма судами загальної юрисдикції, висловлена Верховним Судом України, зокрема, під час розгляду цивільних справ №6-1367цс15 та №6-1957цс16.
За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84,251,444 ЦПК України, суд -
Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - залишити без задоволення.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду - відмовити.
Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали складено 29.01.2026 року.
Суддя А.М.Чуванова